Ухвала суду № 124050093, 24.12.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

24 грудня 2024 рокусправа № 380/23436/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 06.05.2024 №10-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду, яке мотивоване тим, що для звернення до суду з даним позовом позивачу слід було зібрати ряд доказів для обґрунтування позовної заяви, які знаходились у Головному управлінні ДПС у Львівській області. Вказане зумовило пропуск позивачем строку на звернення до суду.

Ухвалою від 25.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та зазначено, що питання про поновлення строку на звернення буде вирішуватися з урахуванням позиції відповідача по справі.

Відповідач 10.12.2024 подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 06.05.2024 №10-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», скерований позивачу листом від 07.05.2024 №13545/6/13-01-11-01-31 на електронну адресу, яка зазначена в особовій справі ОСОБА_1 . Крім цього, даний наказ був скерований позивачу на її поштову адресу, яка зазначена в особовій справі, цінним листом з описом вкладення. Наказ вважається таким, що доведений до відома ОСОБА_1 - 12.05.2024. Відтак, відлік місячного строку на звернення позивача до суду розпочався з 12.05.2024.

Суд ухвалою від 16.12.2024 залишив позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду та надав позивачу строк для усунення цих недоліків 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення без руху шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.

Представник позивача 23.12.2024 подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду, яке мотивоване тим, що для того, щоб звернутися до суду з даним позовом слід було зібрати ряд доказів для обґрунтування позовної заяви, які знаходились у Головному управлінні ДПС у Львівській області. Усі докази позивачкою збиралися без скерування запитів, а лише на усне її прохання. Крім того, поважними причинами щодо поновлення пропуску строку для звернення до суду є той факт, що позивачка дізналася про внесення її в Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 10.05.2024 №10-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

При розгляді клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду суд виходить із такого.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 в справі №380/2355/20.

За змістом позовних вимог позивач оскаржує Наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 06.05.2024 №10-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, та строк звернення до суду за вирішенням якого становить один місяць з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Варто зазначити, що у цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Аналогічна правова позицію висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 березня 2023 року, від 28 вересня 2023 року у справах № 580/11259/21 та № 420/14471/22 та від 14 лютого 2024 року у справі №540/8594/21.

З аналізу статті 122 КАС України висновується, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Судом встановлено з матеріалів справи, що оспорюваний наказ було видано 06 травня 2024 року та направлено позивачу рекомендованим листом від 07.05.2024, який отримано позивачем 12.05.2024.

Отже, з урахуванням вказаних правових норм, строк звернення до суду закінчується 12.06.2024. Проте позивач звернулась до суду 18.11.2024.

Згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №160/18326/21.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.

Позивач обґрунтовує поважність пропуску строку на звернення до суду тим, що для звернення до суду з даним позовом позивачу слід було зібрати ряд доказів для обґрунтування позовної заяви, які знаходились у Головному управлінні ДПС у Львівській області, Вказане зумовило пропуск позивачем строку на звернення до суду. Усі докази позивачкою збиралися без скерування запитів, а лише на усне її прохання.

Суд зазначає, що часовий період між датою ухвалення оспорюваного наказу (06.05.2024) та датою звернення позивача до суду (18.11.2024) ставить більше 6 місяців, і позивачем не було доведено неможливість зібрати усі необхідні докази та звернутись до суду протягом такого проміжку в часі. Позивач також не була позбавлена права на звернення до суду із зазначеним позовом, подавши при цьому клопотання про витребування у відповідача усіх необхідних доказів у разі неможливості отримати їх у розумні строки.

Суд також зазначає, що початок збирання вказаних доказів не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли остання почала вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду із позовною заявою. Відтак суд відхиляє вказані доводи позивача щодо поважності пропуску строку на звернення до суду як необґрунтовані.

Щодо доводів позивача про внесення її в Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, то суд зазначає, що позивач не обґрунтувала як вказана подія могла вплинути на можливість позивача своєчасно дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду із зазначеним позовом.

Інших доказів поважності пропуску позивачем строку на звернення до суду позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Відтак, проаналізувавши вказані підстави та подані на їх підтвердження докази суд не вважає їх такими, що відповідають вищезазначеним критеріям поважності, реальності, непереборності і такими, що об`єктивно були нездоланними на час плину строків звернення до суду.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання позовної заяви протягом законодавчо встановленого строку, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого позивача та його представника.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Враховуючи усі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду для захисту свого права, а клопотання про його поновлення не містить посилань на конкретні обставини, які б могли слугувати причиною його поновлення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, суд враховує, що в ухвалі від 16.12.2024 про залишення позову без руху суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в позовній заяві, та надав можливість позивачу вказати інші поважні причини пропуску строку, однак вказані вимоги позивачем та його представником не виконано.

З наведеного суд приходить до висновку, що порушення позивачем строку звернення до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача, яка не є поважною причиною для поновлення такого строку.

Вказане зумовлює залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Разом з цим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

На підставі п.4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 240, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд

у х в а л и в:

клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Визнати неповажними причини пропуску строку на звернення ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області та відмовити в задоволенні клопотання про його поновлення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.

Повернути позивачу сплачену суму судового збору у розмірі 968 )дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Роз`яснити, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна