Рішення № 124049018, 20.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року справа №320/35437/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач та/або ДПС України, контролюючий/податковий орган) та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 01.07.2024 за №3500/ІПК/99-00-24-03-03;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України з приводу ненадання в індивідуальній податковій консультації від 01.07.2024 за №3500/ІПК/99-00-24-03-03 відповіді на поставлені позивачем питання у зверненні позивача про надання індивідуальної податкової консультації від 11.06.2024;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати у новій індивідуальній податковій консультації відповідь на поставлені у Запиті позивача про надання консультації від 11.06.2024 питання: 1) Чи є ОСОБА_1 податковим резидентом України за результатами 2023 року? 2) Чи має ОСОБА_1 подавати в Україні звіти про контрольовані іноземні компанії за 2023 рік?

Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідач, надаючи індивідуальну податкову консультацію від 01.07.2024 №3500/ІПК/99-00-24-03-03, ухилився від надання чіткої та вичерпної відповіді на поставлені платником податків питання, чим порушив право останнього на отримання належної індивідуальної податкової консультації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 відкрито провадженні адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

03.09.2024 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано клопотання представника позивача про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2024 (т. 2, а.с. 33-55).

25.10.2024 представником ДПС України через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (зареєстровано судом 28.10.2024) (т. 2, а.с. 59-68). У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та посилаючись на положення підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14, пункт 392.5 статті 392 ПК України, стверджує, що обов`язок подання до контролюючого органу Звіту про контрольовані іноземні компанії виникає у фізичної особи, яка відповідає критеріям визначення її контролюючою особою відповідно до положень статті 392 Податкового кодексу України. З урахуванням наведеного, представник ДПС України просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також у відзиві на позовну заяву представник ДПС України заявив клопотання про розгляду справи за участі представника.

06.11.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив на позовну заяву (зареєстровано судом 07.11.2024) (т. 2, а.с. 69-78). Представник позивача стверджує, що ДПС України продубльовано інформацію, наведену в індивідуальній податковій консультації від 01.07.2024 №3500/ІПК/99-00-24-03-03, проте не спростовано доводів, які викладені в позовній заяві. Крім цього представник позивача стверджує, що відповідачем пропущено строк подання відзиву на позовну заяву.

З приводу окреслених тверджень представника позивача, суд відмічає, що положеннями частини 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі КАС України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Як вже було вказано судом, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 відкрито провадженні адміністративній справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Ухвала суду від 16.08.2024 направлена Державній податковій службі України до її електронного кабінету 21.08.2024 о 23:30. У той же час копію позовної заяви та додатки до неї отримано представником відповідача в приміщенні суду 18.09.2024, що підтверджується розпискою (т. 2, а.с. 56). Разом з цим відзив на позовну заяву поданий останнім 25.10.2024. Отже, суд констатує, що ДПС України відзив на позовну заяву подано поза межами 15-денного строку як з дня отримання ухвали суду від 16.08.2024, так із дня отримання його представником копії позовної заяви 25.10.2024.

Водночас згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приймаючи до уваги викладене, суд при вирішенні спору по суті враховує поданий відзив на позовну заяву представником відповідача, з метою забезпечення дотримання принципу змагальності.

Разом з цим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника Державної податкової служби України про розгляд адміністративної справи 320/35437/24 за участі представника відповідача.

За правилами, визначеними в частині 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Куп`янським МРВ УМВС України в Харківської області 09.01.1996 (т. 2, а.с. 34-42).

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади від 08.07.2024 № 2024/008046039 адресою місця проживання позивача є: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 43).

11.06.2024 ОСОБА_1 подано до ДПС України запит про надання індивідуальної податкової консультації (далі запит), в якому він зазначив, що є громадянином України та до 15.02.2022 проживав на території України. Починаючи з 15.02.2022 ним було змінено місце проживання з України на Республіку Естонія.

Як зазначено ОСОБА_1 у запиті, він та його сімя (дружина та донька) перебувають в Естонії; в Естонії він має орендоване житло на підставі договору довгострокової оренди та сплачує комунальні платежі; офіційно працевлаштований в компанії в Естонії, як член правління, донька навчається у місцевій школі, є членом спортивних клубів, отже центр його життєвих інтересів знаходиться в Естонії.

Також у запиті позивач вказав, що протягом 2022 року та 2023 року перебував в Естонії більше ніж 183 дні в кожному році; отримав довідку податкового органу Естонія, яка підтверджує набуття статусу податкового резидента Естонії з 2022 року; має посвідку на проживання в Естонії з січня 2023 року.

При цьому ОСОБА_1 звернувся увагу, що з 16.02.2022 він не проживає на території України та не планує проживати в майбутньому, а також не має центру життєвих інтересів в Україні, а з 30.11.2023 припинив свою реєстрацію як фізична особа-підприємець відповідно до законодавства України (Тут і надалі фактичні обставини звернення/запиту).

У зв`язку з наведеним, посилаючись на положення пункту 1 статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, яка набрала чинності 24.12.1996, статтю 3, підпункт 14.1.2013 пункту 14.1 статті 14, статтю 392 Податкового кодексу України та Коментарі Модельної Конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку просив надати відповіді на наступні питання

(з рахуванням повідомлених фактичних обставин):

1) Чи є позивач податковим резидентом за результатами 2023 року?;

2) Чи маю позивач подавати в Україні звіти про контрольовані іноземні компанії за 2023 рік? (далі запит) (т. 1, а.с. 8-11).

До запиту позивачем долучено додатки з перекладом на українську мову, що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України.

За наслідком розгляду запиту ОСОБА_1 ДПС України надано індивідуальну податкову консультацію від 01.07.2024 №3500/ІПК/99-00-24-03-03 (далі оскаржуване та/або спірне рішення, ІПК) (т. 1, а.с. 15-19).

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, адже ним не надано відповіді на питання, зазначені в запиті, з урахуванням чого ІПК є протиправною та підлягає скасуванню. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

В силу вимог пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); власноручний підпис або кваліфікований електронний підпис, або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, платника податків відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"; дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

За правилами пунктів 52.2-52.4 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальні податкові консультації надаються:

в усній формі - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями;

у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.

Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Доступ до зазначених даних єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як передбачено пунктами 53.1 та 53.3 статті 53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №804/4524/17, від 13.08.2021 у справі № 816/1510/16, від 03.12.2020 у справі № 805/112/16-а, від 22.10.2019 у справі № 520/10111/18, від 17.04.2018 у справі № 826/2032/16.

Досліджуючи зміст запиту позивача, суд звертає увагу на те, що позивачем порушувалось питання практичного застосування положень підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України, підпунктів 392.1.2, 392.2.1 пункту 392.1 статті 392 ПК України.

Зокрема, ОСОБА_1 порушено в запиті наступні питання: чи є він податковим резидентом за результатами 2023 року, та чи має подавати звіти про контрольовані іноземні компанії за 2023 рік.

Даний запит на ІПК було обумовлено тим, що позивач з 15.02.2022 змінив місце постійного проживання з України на Республіку Естонія та протягом 2022-2023 проживав на її території більше 366 днів в сукупності, має там орендоване житло, офіційно працевлаштований, донька навчається в місцевій школі, набув статусу податкового резидента Естонії з 2022 року, отримав посвідку на проживання в Естонії з січня 2023 року. При цьому в запиті позивач зазначив, що повертатися до України разом з родиною не планує та припинив свою реєстрацію як фізична особа-підприємець 30.11.2023.

До запиту на отримання ІПК ОСОБА_1 надано належним чином засвідчені копії документів, на які останній посилається у запиті з перекладом. Щодо вказаних обставин представник ДПС України не заперечував.

Як випливає з матеріалів справи щодо першого питання запиту, ДПС України процитувала положення підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України,

пункт 2 статті 4 Модельної Конвенції ОЕРС та сформувало висновки про те, що під час оцінки статусу податкової резидентності враховується, зокрема (але не виключно), такі фактори, як: постійне житло, кількість днів перебування в певній країні протягом року, «центр життєвих інтересів» та громадянство. Таким чином, за умови, якщо фізична особа має у власності нерухоме майно, відкриті банківські рахунки, отримання доходу на території України, реєстрацію місця проживання, нарахування сплати за користування житлом тощо, фізичні особи-підприємці, зареєстровані згідно з законодавством України, то такі особи можуть бути визнані податковим резидентом України. При цьому ДПС зауважено, що всі критерії визначення податкового президентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням всіх обставин та підстав.

Щодо другого питання запиту ДПС України процитувала положення підпункту 392.1.2, 392.2.1 пункту 392.1, підпункт 392.5.4 пункту 392.5статті 392, пункт 54 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» та сформулювало наступні висновки:

«Таким чином, якщо фізична особа резидент України відповідає критеріям, визначення її контролюючою особою, така особа зобов`язана, зокрема, подавати звіт про контрольовані іноземні компанії.

…

Отже, контролююча особа зобов`язана подати Звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи за відповідний календарний рік.

….

З огляду на зазначене, обов`язок подання до контролюючого органу Звіту про контрольовані іноземні компанії виникає у фізичної особи, яка відповідає критеріям визначення її контролюючою особою відповідно до положень статті 392 Кодексу».

Аналізуючи зміст наданої податковим органом ІПК, з урахуванням питань, які були порушені платником податків у запиті про її надання, суд звертає увагу на те, що в останній міститься викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретних правових норм з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування, проте відповіді на порушені позивачем у запиті питань - не надано.

На переконання суду, в спірному рішенні відображено аналіз податкового законодавства в частині віднесення фізичної особи до контролюючої особи, критерії, які при цьому враховуються та нормативно-правове регулювання подання контролюючою особою Звіту про контрольовані іноземні компанії.

У той же час, як вже було вказано судом вище, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків.

Суд наголошує, що ІПК містить опис фактичних обставин, які стали підставою для звернення позивача стосовно отримання індивідуальної консультації, проте при її наданні ДПС України обмежилася загальними висновками за результатами аналізу норм ПК України без оцінки, тобто без врахування фактичних обставин, вказаних у зверненні ОСОБА_1 .

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення не містить в собі відповіді на поставлені позивачем питання. Відтак, на переконання суду, ІПК України не є повною, адже не надає відповіді на поставлені платником податків (позивачем) питання.

Наведене свідчить про те, що спірне рішення не містить практичної допомоги ОСОБА_1 при виконанні ним податкового обов`язку, виходячи із фактичних обставин, зазначених ним у зверненні, а тому надана відповідачем ІПК не може бути визнана судом правомірною.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про не відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування ІПК.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України з приводу ненадання в індивідуальній податковій консультації від 01.07.2024 за №3500/ІПК/99-00-24-03-03 відповіді на поставлені позивачем питання у зверненні позивача про надання індивідуальної податкової консультації від 11.06.2024, оскільки визнання протиправною та скасування ІПК є забезпеченням повного захисту порушеного права позивача, а окреслені позовні вимоги фактично є підставами для адміністративного позову. З огляду на те, що саме ненадання податковим органом відповіді на порушені ОСОБА_1 у запиті питання зумовили висновок суду про неповність наданої ДПС України ІПК, і як наслідок, її протиправність, вимоги у наведеній частині є безпідставними.

Між тим вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд враховує, що відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно з абзацом 2 пункту 53.2 статті 53 ПК України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для зобов`язання відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Приймаючи до уваги те, що судом визнано протиправною ІПК, що зумовлює наявність підстав для її скасування, з урахуванням положень абзацу 2 пункту 53.2 статті 53 ПК України позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії підлягають до задоволення шляхом зобов`язання Державної податкової служби України надати нову податкову консультацію на запит ОСОБА_1 про надання індивідуальної податкової консультації від 11.06.2024, з урахуванням висновків суду.

Резюмуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 100,00 грн, що підтверджується квитанцією № 5070-0484-4077-8628 від 21.07.2024 (т. 2, а.с. 28).

Зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем фактично заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, відтак сума сплаченого ним судового збору в розмірі 1 100,00 грн, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Разом з цим суд звертає увагу, що питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в позовній заяві представником позивача не порушено.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 01.07.2024 №3500/ІПК/99-00-24-03-03.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України надати нову податкову консультацію на запит ОСОБА_1 про надання індивідуальної податкової консультації від 11.06.2024, з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний кодУ 43005393) на користь ОСОБА_1 (місце постійного проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків Естонія НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1 100 (одна тисяча сто) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.