Ухвала суду № 124048997, 25.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 грудня 2024 року м. Київ № 640/28690/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Овчаренка І.С. подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 100% суми підвищення перерахованої з 01 січня 2018 року пенсії у період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 100% суми підвищення перерахованої з 01 січня 2018 року пенсії за період 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 77% до 70% сум грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2021 року змінено шляхом вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2021 року залишено без змін.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 639,75 грн.

Постановою Верховного суду від 25.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2021 року змінено шляхом вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2021 року залишено без змін.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 630,60 грн.

Від представника позивача засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, з додатками та доказами надсилання її відповідачу, відповідно до якої просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 640/28690/20 в частині зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 77% до 70% сум грошового забезпечення починаючи з 01.04.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 у справі 640/28690/20.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу заяву та матеріали справи передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексу адміністративного судочинства України.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вказаний порядок встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в частині першій цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у заяві зазначаються, зокрема, інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження.

Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе за умови перевірки виконання рішення суду під час примусового виконання в органах державної виконавчої служби.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року по справі №805/1458/17-а та від 27 червня 2019 року по справі №807/220/18.

Тобто, при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання, або неналежного виконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 січня 2021 року по справі № 640/1364/19.

Таким чином, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Таким чином, перевірка виконання рішення суду має здійснюватися органом державної виконавчої служби, яким мають бути вжиті заходи щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 640/28690/20.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення, в тому числі і в примусовому порядку, не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення в примусовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення мають бути перевірені відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки відповідним органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.

Відтак, станом на день подання позивачем клопотання, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.

З огляду на викладене, заява про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень при виконанні рішення суду у справі №640/28690/20 є передчасною, а тому в задоволенні заяви належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд

у х в а л и в:

Заяву представника позивача адвоката Овчаренка І.С. у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Копію ухвали надіслати (вручити) учасникам справи (їхнім представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Шевченко А.В.