Рішення № 124048942, 20.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року справа №320/16802/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ у Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до поданої заяви від 08.07.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.07.2022.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він є особою, яка постійно проживає та працює в зоні посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням та записами у трудовій книжці. Він звернувся 08.07.2022 до територіального управління пенсійного органу за місцем обліку із заявою про призначення пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач 2 прийняв рішення про відмову у призначенні такого виду пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Позивач наголошує на безпідставності відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказану позовну заяву зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 09.05.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

02.01.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

На думку відповідача, позивач не має відповідного періоду проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Згідно із наданими документами час проживання у таких зонах у позивача складає 1 рік 7 місяців 15 днів. До стажу роботи не зараховано періоди роботи 29.06.1989-28.05.1992, 22.12.1994-31.12.1998, 01.07.2000-30.04.2001, оскільки записи внесені у дублікат трудової книжки. Період роботи у м. Києві з 29.06.1989-28.05.1992 не відноситься до періоду роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач-2 не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У відповіді на відзив відповідача 1, яка надійшла від позивача до суду 16.09.2023, останній зазначив, що наведені у відзиві доводи спростовуються наданими до позову документами та аргументами, які наведені у позовній заяві. Позовні вимоги просив задовольнити.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України, серія НОМЕР_1 , виданий Таращанським РС Управління ДМС України в Київській області 18.03.2014.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого 07.11.1993 Київською обласною державною адміністрацією, позивач має статус особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії безстроково, як особа яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

08.07.2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії.

Судом встановлено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961.

Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» вказаного Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача від 08.07.2022 та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 15.07.2022 № 104250012519 у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку із відсутністю відповідного періоду проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Так, за змістом рішення пенсійного органу, згідно з наданими документами страховий стаж становить 22 роки 10 місяців.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви заявник проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю у с.Велика Березянка з 26.04.1986 по 10.11.1986 та з 01.01.1989 по 18.06.2018 (довідка № 154-9-5 вих-20 від 04.07.2022).

Однак, з вказаних періодів виключено періоди роботи в м. Києві та м. Одесі.

Відповідно, заявник проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 1 рік 7 місяців 15 днів (виключено період роботи в Спеціалізованому монтажному управлінні №3 м. Київ з 29.06.1989 по 28.05.1992).

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29.06.1989 по 28.05.1992, з 22.12.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 30.04.2001, оскільки записи внесені у дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 від 12.12.2002.

Вважаючи відмову органу пенсійного фонду у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Аналіз вказаного дає суду підстави стверджувати, що право на призначення пенсії за віком у період із 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року мають ті особи, які досягли 60-річного віку та мають страховий стаж не менше 29 років.

У той же час, згідно із частиною другою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII право на пенсію мають за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Таким чином, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Як встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком від 08.07.2022 року по досягненню 55-річного віку, страховий стаж на дату звернення зараховано у кількості 22 роки 7 місяців, період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 1 рік 7 місяців 15 днів.

Таким чином, єдиною підставою для відмови у призначенні такого виду пенсії слугувала відсутність необхідної кількості періоду проживання або роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993.

Так, згідно із довідкою Виконавчого комітету Таращанської міської ради від 20.04.2023 № 121-9-5 вих-20 позивач був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , у періоди з 04.07.1967-10.11.1986, 01.01.1989-18.06.2018.

У період з 08.09.1982-30.06.1986 позивач навчався у Таращанському радгоспі-технікумі за денною формою навчання, що підтверджується архівною довідкою № 190 від 20.04.2023, яка видана Таращанським технічним та економіко-правовим фаховим коледжем.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_3 позивач працював у період з 29.06.1989 по 28.05.1992 електромонтажником СМУ-3 тресту «Київелектромонтаж», з 01.07.1992 по 04.11.1992 позивач працював у колгоспі «Прогрес» села Велика Березянка Білоцерківського (Таращанського) району Київської області, з 06.11.1992 по 21.12.1994 позивач працював слюсарем на Таращанському хлібокомбінаті.

Київська обл., Білоцерківський район, с. Велика Березянка до 01.01.2015 належала до територій посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія), що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Таращанської міської ради від 20.04.2023 № 121-9-5 вих-20, а також приписами Постанови КМ УРСР від 23.07.1991 № 106.

Таким чином, станом на 01.01.1993 позивач має не менше 4 років проживання та роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю. А із урахуванням того, що після 01.01.1993 року позивач продовжив працювати та проживати на цій території, позивач має право на застосування до нього приписів частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи зазначене, відповідач 2 протиправно відмовив позивачеві у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання або роботи у зоні посиленого радіоактивного контролю.

Що ж с стосується страхового стажу, то позивачеві зараховано тільки 22 роки 10 місяців з необхідних 29.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29.06.1989 по 28.05.1992, з 22.12.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 30.04.2001, оскільки записи внесені у дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 від 12.12.2002.

Згідно зі ст. 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників" Міністерство праці України, Міністерство юстиції України і Міністерство соціального захисту населення України затвердило Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція).

Інструкцією зокрема передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

5.1. Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

5.2. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

5.3. Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

5.4. Не зазначаються у підсумованому загальному стажі роботи, а записуються окремим рядком із посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, крім відомостей, що передбачені у пункті 2.18 цієї Інструкції, такі записи:

а) про час перебування у народному ополченні та партизанських загонах із зазначенням дати зарахування і дати звільнення із служби;

б) про роботу як члена артілі промислової кооперації.

5.5. Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов`язаний пред`явити дублікат трудової книжки.

5.6. Дублікат трудової книжки також може бути виданий за новим місцем роботи у зв`язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник.

Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі. У разі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносяться до трудової книжки. При цьому на першій сторінці дубліката робиться напис: "Дублікат анульовано", посвідчується печаткою роботодавця за останнім місцем роботи працівника та дублікат повертається його власнику.

З огляду на приписи інструкції, законодавством передбачено видачу дублікату трудової книжки, у який записи про трудову діяльність підлягають внесенню у загальному порядку.

Таким чином, записи про періоди роботи позивача, які внесені до дублікату трудової книжки підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Із урахуванням періодів роботи, які відповідач 2 не зарахував позивачеві до страхового стажу, а саме: з 29.06.1989 па 28.05.1992, з 22.12.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 30.04.2001, загальний страховий стаж складає понад 29 років.

Виходячи із встановлених судом обставин щодо неправильного обрахунку страхового стажу позивача, який із урахуванням безпідставно незарахованих періодів складає понад 29 років, а також із урахуванням досягнення на момент звернення із заявою 08.07.2022 року віку 55 років, наявності необхідної кількості періоду проживання та роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993, який становить понад 4 роки, позивач має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.07.2022 № 104250012519 про відмову у призначенні позивачу пенсії підлягає скасуванню.

Щодо дати з якої позивач має право на призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Так, позивач просить призначити йому пенсію з дати звернення із заявою08.07.2022 року.

Статтею 45 Закону № 1058 передбачено строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії.

Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Із урахуванням того, що пенсійного віку позивач досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 , а із заявою звернувся 08.07.2022, пенсія підлягає призначенню з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто 05.07.2022.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідачів - суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.07.2022 № 104250012519, зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати зазначені судом періоди до страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком з 05.07.20 22 року зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернулася позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач-2 неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком не зарахувавши при цьому до страхового стажу певні періоди, у той час як право на таку пенсію та зарахування цих періодів підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача-2 відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України вІвано-Франківській областіє уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення пенсії позивачу, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу визначені судом періоди, а також зобов`язати відповідача-2призначити позивачу пенсію за віком з 05.07.2022 року зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, що стосуються поновлення прав позивача, адресовані до ГУ ПФУ у Київській області задоволенню не підлягають, оскільки цим органом заява позивача від08.07.2022 та додані до неї документи не розглядалися, рішення за результатами її розгляду ним не приймалося, і відповідно права позивача з боку ГУ ПФУ у Київській області порушені не були.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача відповідно до ст. 139 КАС у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 243-246, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.07.2022 № 104250012519 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29.06.1989 по 28.05.1992, з 22.12.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 30.04.2001 згідно із записами дублікату трудової книжки серії НОМЕР_3 від 12.12.2002.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05.07.2022.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.