Рішення № 124048019, 24.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
24.12.2024
Номер справи
120/7372/24
Номер документу
124048019
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 грудня 2024 р. Справа № 120/7372/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в :

04.06.2024 року ФОП ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що згідно з наказом №1900к від 12.04.2024 року проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , магазин за адресою АДРЕСА_1 , з 15.04.2024 року за період діяльності з 01.01.2023 року по дату закінчення перевірки.

За результатом проведення перевірки встановлено факт порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме - продаж підакцизних товарів через РРО без зазначення коду УКТ ЗЕД, порушено режим програмування кожного підакцизного товару, не зазначення цифрового значення коду марки акцизного податку на алкогольні напої при роздрукуванні фіскального чека та здійснення торгівлі підакцизними товарами, не облікованими у встановленому порядку, за місцем їх реалізації.

17.05.2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0179350705, яким застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування розрахункових операцій в сумі 246705,75 грн.

На переконання позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 10.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.06.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що за результатами фактичної перевірки ОСОБА_1 складено акт №16669/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 24.04.2024 року, яким встановлено порушення пункту 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме - здійснення розрахункових операцій з продажу алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку через РРО з видачею розрахункових документів не встановленого зразка, здійснення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД та здійснення торгівлі підакцизними товарами, не облікованими у встановленому порядку, за місцем їх реалізації.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0179350705 від 17.05.2024 року, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 246705,75 грн. - 5100 грн. за порушення пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за порушення пункту 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг": 90,00 грн. - порушення вчинене вперше; 9960,75 грн. (6640,50 грн.*150%) за наступні вчинені порушення; 231690,00 грн. - за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Вказав, що згідно з практикою Верховного суду у справі №500/6845/21, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума податку за всіма зазначеними в чеку товарами позбавляє такий документ статусу розрахункового, а тому не може вважатись належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису про проведення державної реєстрації 2 149 000 0000 000769), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Наказом ГУ ДПС у Вінницькій області №1905к від 12.04.2024 року "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", керуючись ст. 20, 61, 62, на підставі пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, пп.80.2.3 п.80.2 ст.80, на виконання вимог п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України та доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №1377/02-32-07-05 від 12.04.2024 року, вирішено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , магазин за адресою АДРЕСА_1 , з 15.04.2024 року тривалістю 10 діб, за період з 01.01.2023 року по дату закінчення перевірки.

На підставі направлень №2324 та №2328 від 15.04.2024 року, проведено фактичну перевірку магазину за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт №16669/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 24.04.2024 року, яким встановлено порушення пункту 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме - здійснення розрахункових операцій з продажу алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку через РРО з видачею розрахункових документів не встановленого зразка: відсутній обов`язків реквізит серія та номер марки акцизного податку та проводяться розрахункові операції через РРО без використання режиму попереднього програмування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та здійснення торгівлі підакцизними товарами, не облікованими у встановленому порядку, за місцем їх реалізації.

На підставі вказаного акту перевірки та висновків, які у ньому зазначені, 17.05.2024 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0179350705, яким за порушення пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на підставі п.1, п.7 статті 17, статті 20 цього Закону та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 246705,75 грн.

На переконання позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулась з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі-ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 16.02.2016 року по справі №826/12651/14, у постанові від 27.01.2015 року по справі №21-425а14 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 року по справі №1570/7146/12, у постанові від 24.10.2018 року по справі №808/1746/15 та у постанові від 04.02.2019 року по справі №807/242/14.

Як зазначалося судом вище, підставою для проведення фактичних перевірок ФОП ОСОБА_1 згідно наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.04.2024 року №1905к є підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте, за твердженням позивача, в цьому випадку контролюючий орган лише обмежився посиланнями на правову норму, однак не розкрив зміст фактичних даних, які зумовлювали необхідність проведення такої перевірки.

Оцінюючи відповідні доводи позивача суд першочергово враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 8 вересня 2021 року (справа №816/228/17), де міститься наступний правовий висновок: "У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення".

Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Так, змістовний аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вказує на те, що підставою для проведення фактичної перевірки згідно цієї норми є наявність чи отримання контролюючим органом інформації яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Тобто, вжите в цьому випадку словосполучення можливі порушення яке змістовно має розкриватися у отриманій інформації щодо платника податку, якраз і є тим підґрунтям, що вказує на необхідність з`ясування наявності чи відсутності тих ймовірних (можливих) порушень, щодо яких є підозра, у спосіб призначення та проведення фактичної перевірки.

Щодо, власне, самого поняття інформації, яке вжито в п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, то суд враховує, що відповідно до пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України термін «податкова інформація» для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 02.10.1992 року.

Так, згідно з приписами частин першої та другої статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Порядок збирання та використання податкової інформації регулюється ПК України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.

Як передбачено пунктом 74.2 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. А згідно з п.74.1 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Отже, під інформацією, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, в розумінні згаданого вище п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України необхідно розуміти в тому числі і інформацію, яка отримана із інформаційних баз даних органів державної податкової служби, як і інша інформація, отримана такими органами.

Як вбачається зі змісту наказу "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " від 12.04.2024 року №1905к, визначеною відповідно до п.п. 80.2.2, п.п.80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України підставою для її проведення обумовлювалась отримана інформація про ймовірне порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства. А джерелом такої інформації став лист ДПС України від 26.02.2024 року №5079/7/99-00-07-04-02-07, доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.04.2024 року №1377/02-32-07-05.

Зокрема, листом ДПС України від 26.02.2024 року №5079/7/99-00-07-04-02-07 проаналізовано діяльність суб`єктів господарювання на предмет дотримання порядку проведення розрахунків через РРО/ПРРО при продажу підакцизних товарів із створенням та видачею невідповідних розрахункових документів, а саме у розрахункових документах відсутній обов`язковий реквізит - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку.

З метою виконання функцій визначених законом та протидії порушенням в частині проведення розрахунків при продажі підакцизних товарів ДПС України доручено провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання, серед яких є ФОП ОСОБА_1 .

Також, у листі ДПС України від 26.02.2024 року №5079/7/99-00-07-04-02-07 вказано, що в ході здійснення податкового контролю Департаментом податкового аудиту здійснено аналіз виторгів суб`єктів господарювання, проведених через РРО/ПРРО (за даними СОД РРО) за жовтень-грудень 2023 року, які здійснюють продаж підакцизних товарів та середньомісячний виторг у яких складає менше 20000,00 гривень. За результатами проведеного аналізу встановлено 22713 господарських об`єктів, які здійснюють продаж підакцизних товарів, середньомісячний виторг яких у жовтні-грудні 2023 року складає менше 20000,00 гривень. При цьому з наведеної кількості господарських об`єктів повторно задекларували незначні виторги 2239 господарських об`єктів, вказане свідчить про недостатню ефективність проведених контрольно-перевірочних та інформаційних заходів територіальних підрозділів податкового аудиту з метою залучення суб`єктів господарювання до добровільного декларування виторгів від продажу підакцизних товарів.

На виконання даного листа ДПС України, Управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області проаналізовано наявну в контролюючих органах інформацію з баз даних щодо суб`єктів господарювання, зокрема ФОП ОСОБА_1 , які здійснюють продаж підакцизних товарів, середньомісячний виторг яких у жовтні-грудні 2023 року складає менше 20000,00 гривень.

Отже, проаналізувавши наведене суд погоджується із доводами відповідача, що внаслідок отримання ним такої інформації в контролюючого органу виникала цілком обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність у проведенні перевірки в межах здійснення податкового контролю. Із цього слідує, що оскільки відповідач на момент прийняття наказу володів інформацією про хоча і ймовірні порушення платником вимог податкового законодавства та законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на податковий орган, тому в цьому випадку були наявні підстави для проведення фактичної перевірки згідно п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 року у справі №460/1239/19 зазначив, що в межах подібних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, не зазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава), пред`явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (формальна підстава).

Дійсно, судова практика Верховного Суду щодо оцінки правомірності рішення контролюючого органу про призначення перевірки в контексті його відповідності вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України з точки зору достатності відображення у ньому підстави проведення перевірки, розрізняє юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

В даному спірному випадку, досліджуючи зміст наказу відповідача "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " від 12.04.2024 року №1905к, судом встановлено, що, по перше, в такому наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України та розкривається її фактична підстава: з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності свідоцтв, ліцензії, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Більше того, зміст фактичної підстави, яка пов`язана із наявною в контролюючого органу інформацією щодо можливого порушення платником вимог податкового законодавства, яка потребувала перевірки, додатково підкріплено і посиланням в такому наказі на доповідну записку управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.04.2024 року №1377/02-32-07-05.

Таким чином за даних обставин суд вважає, що призначення відповідачем фактичної перевірки з наведених у прийнятому наказі підстав (як юридичних так і фактичних) є способом реалізації відповідних управлінських функцій контролюючим органом, пов`язаних в тому числі і з необхідністю перевірки наявної податкової інформації щодо платника. При цьому в процесі розгляду справи судом не встановлено та позивачем жодним доказом не підтверджено, що такі дії суб`єкта владних повноважень об`єктивно вплинули чи могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, про що власне наголошувалось у висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 08.09.2021 року у справі №816/228/17).

Так, оцінюючи в цілому правомірність наказу відповідача "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " від 12.04.2024 року №1905к та коректність формулювання визначених у ньому підстав для проведення такої перевірки, суд вважає, що зміст наказу в повній мірі надавав можливість платнику як ідентифікувати передбачені ПК України підстави для призначення фактичної перевірки так і чітко зрозуміти предмет та мету перевірки упередження порушень вимог законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи позивача про те, що призначення та проведення фактичної перевірки відносно неї здійснено відповідачем з порушенням вимог закону, як і незаконність самого наказу про проведення фактичної перевірки є безпідставними та такими, що не знайшли свого належного підтвердження в процесі розгляду даної справи.

При цьому, твердження щодо порушення терміну проведення перевірки, а саме в строк менший ніж 10 діб, суд вважає безпідставними та необґрунтованими оскільки положення пункту 82.3 статті 82 ПК України визначають лише максимально можливий термін перевірки, не встановлюючи при цьому обмеження нижньої межі.

Щодо порушень, що були виявлені фактичною перевіркою та які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Згідно акту №16669/02-32-07-05/2957513280 від 24.04.2024 року, ГУ ДПС у Вінницькій області встановлено порушення пункту 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме - здійснення розрахункових операцій з продажу алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку через РРО з видачею розрахункових документів не встановленого зразка, проводяться розрахункові операції через РРО без використання режиму попереднього програмування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та здійснення торгівлі підакцизними товарами, не облікованими у встановленому порядку, за місцем їх реалізації.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95 від 06.07.1995 року (із змінами).

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" поняття:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1);

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти)

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги (п. 2);

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (п. 11).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за №220/28350, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке розроблено відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням Інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, мають відповідати його вимогам.

Згідно п. 1 розділу I Положення розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до п. 1 розділу II Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі-фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою №ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Пунктом 2 розділу 2 Положення визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), зокрема, фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Тобто, у розрахункових документах, які створюється реєстратором розрахункових операцій/програмних при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов`язковий реквізит як "код УКТ ЗЕД".

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

На основі аналізу вищенаведених правових норм Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 року у справі №500/6845/21 сформулював правовий висновок, з якого слідує:

"За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.".

Як вже зазначалося судом, за висновками фактичної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Так, в акті перевірки №16669/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 24.04.2024 року вказано, що ФОП ОСОБА_1 здійснювались розрахункові операції з продажу алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку через РРО з видачею розрахункових документів не встановленого зразка, проводяться розрахункові операції через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД та здійснення торгівлі підакцизними товарами, не облікованими у встановленому порядку, за місцем їх реалізації.

Зокрема, 10.03.2023 року при продажі підакцизного товару сигарети "Електронна Сигарета АЙДЖЕТ 2300" по ціні 345,00 грн. розрахункову операцію проведено через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування коду УКТ ЗЕД (чек РРО №5559 від 10.03.2023 року).

Суд зауважує, що відповідно до п.5 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.05.2016 року за №547, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 року за №918/29048 (далі-Порядок №547) реєстрація продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі, надається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяги введені в режимі реєстрації.

Згідно п.4 розділу ІІІ Порядку №547 суб`єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані: у разі виявлення несправностей РРО, а також пошкодження засобів контролю протягом робочого дня, в якому виявлено несправності чи пошкодження, письмово або засобами телекомунікацій в довільній формі повідомити ЦСО, а також протягом двох робочих днів після дня виявлення несправностей чи пошкодження письмово або засобами телекомунікацій в довільній формі повідомити про це контролюючий орган, у якому суб`єкт господарювання зареєстрований як платник податків.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Порядку №547, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми.

Щодо доводів позивача про те, що санкція пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність саме за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування та надання розрахункового документа невстановленої форми суд зазначає, що відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, УКТ ЗЕТ для підакцизних товарів, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Разом з тим, суд звертає увагу, що встановлюючи позивачем порушення пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контролюючий орган керувався виключно даними системи СОД РРО щодо проведення позивачем у період, який підлягав перевірці розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) та застосовування РРО без використання режиму попереднього програмування коду УКТ ЗЕД для підакцизних товарів.

Правова оцінка можливості врахування електронних даних системи СОД РРО як належних та допустимих доказів в спірних правовідносинах надавалася Верховним Судом у постанові від 16.05.2024 року по справі №520/4564/23.

Крім іншого, Верховний Суд зазначив, що пунктами 1, 2 Розділу II Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 року №477, встановлено, що СОД РРО (система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

При цьому, Верховний Суд погодився із тим, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в акті фактичної перевірки не зазначено фіскальних чеків, а також і жодних інших доказів, які б свідчили про те, що ФОП ОСОБА_1 здійснювалися розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій без застосування режиму програмування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії з УКТ ЗЕД.

Водночас, такі фіскальні чеки в якості додатку до акту фактичної перевірки контролюючим органом не долучено та до суду не надано.

З огляду на викладене, суд зауважує, що податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Таким чином, притягнення позивача до відповідальності за пунктом 1, 7 статті 17 Закону №265/95 та застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірними.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, до позивача, в цій частині податкового повідомлення-рішення, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі: 90 грн. за порушення вчинене вперше (чек №5286 від 05.01.2023), 9960,75 грн. (6640,5*150%) за наступні порушення та 5100 за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД.

Разом з тим, суд звертає увагу, що санкція статті передбачає, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Тобто, контролюючим органом двічі притягнуто позивача до відповідальності за одне і теж саме, як стверджує відповідач, порушення. 90 грн. за порушення вчинене вперше та включили 135 грн. (90 грн. * 150%) до розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій за наступне вчинене порушення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17.05.2024 року №01793507055 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 1, 7 статті 17 Закону №265/95, а саме у розмірі 15150,75 грн. (90 грн. + 9960,75 грн. + 5100 грн.).

Щодо порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд зазначає наступне.

Як вказано в акті фактичної перевірки, посадовими особами контролюючого органу встановлено, що під час перевірки не надано документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, відповідно пункту 2 розділу І Порядку, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару. Загальна вартість підакцизних товарів не облікованих у встановленому законодавством порядку складає 231690,00 грн.

Відповідно пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

На вищевказані обставини посилався Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 року по справі №420/12275/22.

Водночас, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР врегульована приписами розділу V цього Закону.

Положення статті 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Тобто, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

- здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

- не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 Податкового Кодексу України платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Верховний Суд при розгляді справи №420/12275/22 вказав, що не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.06.2024 року по справі №420/16308/22.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем не надано первинні документи, за якими повинен здійснюватися облік товарно-матеріальних цінностей, тобто накладні або інші первинні документи.

Разом з тим, такі документи позивачем не надано і в терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 Податкового Кодексу.

Так, згідно п. 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Разом з тим, матеріали справи не містять і позивачем не заперечується, що документи які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) надані контролюючому органу в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України.

При цьому, суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач зазначає, що товар не був оприбуткований по тій причині, що був поставлений перед початком фактичної перевірки і не був і не міг бути в реалізації.

Суд звертає увагу, що жодних товарно - транспортних накладних чи інших документів, що підтверджують постачання в день фактичної перевірки описаного в додатку до акту фактичної перевірки Перелік ТМЦ, які виявлені під час перевірки на місці проведення розрахунків та не обліковані у встановленому порядку за місцем їх реалізації та зберігання, за цінами реалізації, під час проведення заходу контролю позивачем не надано.

Разом з тим, такі докази надані позивачем до суду, а саме ТТН №ВН24-000039877 від 23.04.2024 року.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що надання доказів постачання товару не облікованого у встановленому порядку під час розгляду справи у суді, не змінює суті встановленого порушення, а їх надання згодом не має жодних правових наслідків, оскільки санкції статті 20 Закону №265/95-ВР встановлюють відповідальність за не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому, як вже зазначено судом вище, такі документи позивачем не надано і в терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 Податкового Кодексу.

Що стосується наявної в матеріалах справи Форми ведення обліку товарних запасів то суд звертає увагу, що остання містить виправлення в частині дати внесення запису та дати надходження або прибуття товару, а тому не може вважатись належним та допустимим доказом на підтвердження обліку товару.

Інших доказів, що підтверджують надання контролюючому органу, документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) згідно додатку до акту фактичної перевірки Перелік ТМЦ, матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, перелік товарно-матеріальних цінностей, облік яких не ведеться позивачем підтверджується додатком до акту фактичної перевірки Перелік ТМЦ, які виявлені під час перевірки на місці проведення розрахунків та не обліковані у встановленому порядку за місцем їх реалізації та зберігання, за цінами реалізації.

Таким чином, до позивача застосовані штрафні санкції за вказане правопорушення, а саме не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), відповідальність за яке передбачена ст. 20 Закону №265/95-ВР, у розмірі вартості таких товарів, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вартість таких товарів визначена додатком до акту від 23.04.2024 року в сумі 231690,00 грн., тобто штрафна санкція визначена у такій же сумі відповідно.

З огляду на викладене, суд критично оцінює твердження позивача про незастосування до неї відповідальності відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР, адже перевіркою встановлено наявність товару, зокрема сигарет, які знаходяться у місці продажу.

Отже, застосування контролюючим органом до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2024 №01793507055 на суму 231690,00 грн. є правомірним. Таким чином в цій частині оскаржуване рішення контролюючого органу є законним, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4,5,6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., представником позивача подано до суду: договір про надання правничої допомоги від 22.05.2024 року №27/05-2024; рахунок №27/05-24 від 27.05.2024 року; платіжну інструкцію від 30.05.2024 року на суму 5000,00 грн.; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 04.06.2024 року.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно було пов`язані саме із розглядом цієї справи, а виконана адвокатом робота знайшла своє відображення у матеріалах справи.

Отже, витрати позивача в розмірі 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що позов задоволено частково, на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу та сплачений при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 6,1% (15150,75 : 246705,75 х 100).

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС України у Вінницькій області №01793507055 від 17.05.2024 року в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 15150,75 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 150,50 грн. (сто п`ятдесят гривень п`ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу в сумі 305,00 грн. (триста п`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Суддя Дончик Віталій Володимирович

Часті запитання

Який тип судового документу № 124048019 ?

Документ № 124048019 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 124048019 ?

Дата ухвалення - 24.12.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 124048019 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 124048019 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 124048019, Вінницький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 124048019, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 24.12.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 124048019 відноситься до справи № 120/7372/24

Це рішення відноситься до справи № 120/7372/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 124019726
Наступний документ : 124048020