Рішення № 124047436, 09.09.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3817/24

пр. № 2-а/759/74/24

09 вересня 2024 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Єросова І.Ю., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернства, 3) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

22.02.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з вищезазначеним позовом у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №1453788 від 16.02.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач безпідставно виніс оскаржувану постанову, оскільки позивач не користувався засобом зв`язку під час руху, тримаючи його в руці. Інспектор безпідставно зупинив транспортний засіб і не надав жодних доказів вчинення правопорушення. Зазначає, що у п.7 Постанови поліцейський не вказав жодного доказу та технічного запису, відтак сам факт вчинення правопорушення є недоведеним. Позивачу не було роз`яснено усіх прав та обов`язків. Порушено право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також порушено процесуальний порядок розгляду справи.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 26.02.2024 р. адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 11.03.2024 р. відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.04.2024 р. від Управління патрульної поліції у Київській області надійшов відзив, у якому вказується на звернення позовних вимог до неналежного відповідача та запропоновано замінити його на належного - Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 01 травня 2024 року замінено відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Київській області (02000, м.Київ, вулиця Мрії, 19) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, належним відповідачем - Департаментом патрульної поліції (03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, 9).

11.06.2024 р. від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив у якому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Вказує, що згідно з п. 2.9 д) ПДР України, під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці забороняється. Оскільки водій, користуючись засобами зв`язку, тримає їх у руці під час руху, він керує транспортним засобом за допомогою однієї руки і при цьому відволікається від сприйняття дорожньої обстановки, що може призвести до дорожньо-транспортної пригоди. Спростовуючи доводи позивача вказує, що у графі 7 постанови «до постанови додаються» зазначено посилання на технічний пристрій 470340 за допомогою якого здійснено відеозапис, який є додатком до постанови. На відео з нагрудної камери інспектора зафіксований порядок розгляду оскаржуваної постанови. Позивача було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Окрім того, зазначає, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно ст. 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за N 1306.

Відповідно п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом ч. 2 ст. 122 КУпАП, Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 5 статті 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні право-порушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 статті 258 КУпАП).

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (ст. 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.

За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного право-порушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Положеннями ст. 245, 251, 252, КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обстави-ни, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕНА №1453788 від 16.02.2024 р. ОСОБА_1 16.02.2024 р. о 13:48 год. траса АД М06 28 км. під час руху транспортним засобом користувався засобом зв`язку не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемовини без допомоги рук, чим порушив п.2.9 Правил дорожнього руху. За передбачено відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Внаслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 510,00 грн.

Відповідно п. 2.9 д) ПДР України водієві забороняється: під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивач, керуючи транспортним засобом, допустив вищевказане адміністративне правопорушення, тоді як саме на нього законом покладено обов`язок доказування вини позивача у скоєні правопорушення.

У графі 7 постанови «до постанови додаються» зазначено посилання на технічний пристрій 470340 за допомогою якого здійснено відеозапис, який є додатком до постанови, однак у матеріалах справи вказаний доказ відсутній.

Тому, що в даному випадку відповідачем не надано фото чи відео докази вчинення позивачем порушення, передбаченого ст. 122 КУпАП, та не доведено, що існування склад правопорушення.

Слід зазначити, що відповідно вимог ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. А питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Оскільки в межах даного провадження не існує жодних доказів, як то фотографій чи відеозапису, на яких зафіксована подія вчинення позивачем адміністративного правопорушення чи обставин, що її обумовили, то і підстав вважати доведеною позицію апелянта також немає.

Резюмуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не надано будь-яких доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доказів щодо правомірного притягнення до адміністративної відповідальності позивача, відповідно вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА №1453788 від 16.02.2024 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст. 122, 222, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернства, 3) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серіїЕНА №1453788 від 16.02.2024 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за п. 1 ст. 27 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції код ЄДРПОУ: 40108646 (03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, 9) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Ю. Єросова