Рішення № 124042749, 25.12.2024, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/12203/23

н\п 2/490/1220/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Твердохліб К.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 , який представляє інтереси позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , треті особи виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, в якій представник просив ухвалити рішення, яким: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений за подачу позову.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.02.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження. Одночасно з цим зобов`язано виконавчий комітет Миколаївської міської ради надати до суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.04.2024 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Від представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до суду надійшла заява, в якій вона просила провести розгляд справи без участі представника органу опіки.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на таке.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (13 років), її батьком є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.06.2015 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.08.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 700 грн 00 коп. щомісячно, починаючи з 21.07.2015 року і до її повноліття.

ОСОБА_5 07.10.2017 року уклала шлюб на підставі чого змінила прізвище на « ОСОБА_6 », свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.03.2019 року змінено розмір аліментів, стягнених рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.10.2017 року та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1750 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.05.2019 року визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 .

З акту обстеження умов проживання від 13.10.2023 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосунки - доброзичливі, дружні, ввічливі. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: у дитини окрема кімната з усіма зручностями. Наявне ліжко, шафа, стіл для навчання, місце для відпочинку.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 12.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за квітень 2019 року по вересень 2023 року у розмірі 84 633 грн.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що ОСОБА_2 станом на березень 2024 року не має заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки-характеристики, складеної старшим ДОП ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капітаном поліції Тунітовським В. від 22.04.2024 року, ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони, веде нормальний спосіб життя, спиртними напоями не зловживає, наркотичні речовини не вживає, громадський порядок не порушує. Скарг, заяв від сусідів не надходило. У 2024 року до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

З наданої суду переписки за допомогою мобільного месенджера вбачається, що ОСОБА_2 спілкується з дитиною та проявляє інтерес до її життя.

У висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.05.2024 року зазначено, що батько намагається налагодити відносини з донькою та усунути перешкоди, які чинить мати дитини для їх спілкування. Також цим висновком визначено за недоцільність позбавлення батька батьківських прав відносно дитини.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Положенням ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено. Таким чином, судом не встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухиленням від виконання обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї доньки в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів умисного ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

За такого суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав у даному випадку є не доцільним. У задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 79-81, 141, 259-265, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 грудня 2024 року.

Суддя Л.М. Шолох