Рішення № 124042296, 19.12.2024, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1373/24

Провадження № 2/467/337/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ДогарєвоїІ.О.,

за участю секретаря СкорняковоїС.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щіАрбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до ОСОБА_1 про відшкодування коштів в порядку регресу

в с т а н о в и в :

19.09.2024 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» звернулося до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування коштів в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 27.10.2020 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів оформлений полісом №ЕР-201676959.

12.08.2021 року в м.Чорноморськ Одеської області по вул.Хонтадзе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля «ВАЗ 21051» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 (потерпілий).

28.08.2021 року потерпілий звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Страхового акту №210000446700 від 17.09.2021 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 26085,19 грн.

Позивач визнав випадок страховим та здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 26085,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

При укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальнику ОСОБА_3 було надано знижку 50% як пільговику.

Посилаючись на положення п.13.2 ст.13 та п.38-1.1 ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача, як до відповідальної особи за відшкодування заподіяних збитків у розмірі 13042,59 грн., тобто в розмірі 50% від виплаченого страхового відшкодування, а відтак, просив суд стягнути з відповідача на користь ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» завдані збитки в розмірі 13042,59 грн. та сплачений при поданні позову судовий збір.

Ухвалою від 23.09.2024 року суддею КірімовоюО.М. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив від 10.10.2024 року на позовну заяву, у якій він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до нього, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, яке сталося 12.08.2021 року не доведена, він її не визнав. Посилання позивача на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28.12.2021 року у справі №467/1136/21 як на доказ його вини за ст.124 КУпАП не відповідає дійсності, так як цією постановою провадження у справі закрите на підставі п.7 ст.247 КУпАП, постановою суду відповідач винним не визнаний. У зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 вважає, що не може відповідати за регресним позовом страхової компанії. Крім того, спливли строки для регресного позову. Позивач не вказує, коли він сплатив кошти за пошкоджений транспортний засіб, коли звертався з претензією до відповідача, не вказує власника автомобіля.

Ухвалою від 23.10.2024 року суддя КірімоваО.М. задовольнила свою заяву про самовідвід від розгляду цієї цивільної справи.

Ухвалою судді ДогарєвоїІ.О. від 23.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.11.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився з доводами відповідача щодо не доведення його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на положення ч.6 ст.82 ЦПК України та зміст постанови суду від 28.12.2021 року у справі №467/1136/21. Щодо строку звернення з регресним позовом, представник позивача обґрунтовував, що право на звернення з таким позовом до ОСОБА_1 виникло у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» 21.09.2021 року, з моменту виплати страхового відшкодування, тобто строк позовної давності за цією вимогою до відповідача на момент звернення з позовом не сплинув. Зважаючи на викладене, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп».

В судове засідання представник позивача за довіреністю СергутінВ.А., не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до нього про відшкодування коштів в порядку регресу заперечував. Пояснив, що вину свою у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 12.08.2021 року, яка визнана позивачем страховим випадком, не визнає. Пояснив, що 12.08.2021 року керував автомобілем «ВАЗ 21051» реєстраційний номер НОМЕР_1 в м.Чорноморськ та здійснив аварійну зупинку біля правого узбіччя проїжджої частини вулиці, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію. Подивився у ліве дзеркало, пересвідчився, що інших автомобілів немає, та почав відкривати ліві передні двері автомобіля щоб вийти. Вийти він не встиг, так як на великій швидкості у попутному напрямку проїхав автомобіль «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та зачепив відкриті двері його автомобіля, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Вважає винуватцем ДТП водія іншого автомобіля, ОСОБА_4 , так як перед відкриттям дверей він пересвідчився, що інших автомобілів поблизу немає, ОСОБА_4 виїхав з-за рогу перехресної вулиці і на великій швидкості, тож ОСОБА_1 не міг його побачити перед тим, як відкривати двері. Крім того, водій автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 не дотримався безпечного інтервалу між транспортними засобами, який повинен бути не менше 1 м, виконуючи об`їзд припаркованого автомобіля, отже, саме ОСОБА_4 і є винуватцем ДТП. Щодо визнання своєї вини у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 пояснив, що був наляканий після ДТП, а також присутністю поліцейських та не в повній мірі відповідав за свої дії. Постановою суду справа про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрита без визнання його винним та не може бути доказом його вини. Власником автомобіля «ВАЗ 21051» він не являється, і саме власник має відповідати за позовом. Також ОСОБА_1 не погодився з розміром страхового відшкодування, вважаючи, що власник автомобіля «Toyota Camry» за рахунок страхового відшкодування усунув ті пошкодження, яких під час цього ДТП не отримував.

Представник відповідача, адвокат УколовМ.І., в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до свого клієнта про відшкодування коштів в порядку регресу заперечував, вказуючи, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля «ВАЗ 21051», отже, не є належним відповідачем за цим позовом. Належним відповідачем є власник автомобіля як джерела підвищеної небезпеки. Постанова Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28.12.2021 року є незаконною, так як в силу приписів п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, провадження у справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато, а розпочате мало бути закрите, в той час як суд незаконно, не маючи на те повноважень, досліджував матеріали справи та робив висновки про винуватість відповідача за ст.124 КУпАП. Резолютивна частина цієї постанови не містить висновку суду про винуватість відповідача, тільки мотивувальна. Тож вина відповідача у ДТП не доведена жодним доказом. Крім того, спливли строки позовної давності для звернення до суду із позовом, що розглядається.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що 27.10.2020 року між ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» (Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) був укладений Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Поліс №ЕР-201676959, строком дії з 28.10.2020 року до 27.10.2021 року, на пільгових умовах, зі зменшенням коефіцієнту страхового платежу із застосуванням понижуючого коефіцієнту 50 відсотків. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260000 грн., за шкоду, заподіяну майну 130000 грн., розмір франшизи 2600 грн. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним Полісом є автомобіль «ВАЗ 21051» номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно постанови Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28.12.2021 року у справі №467/1136/21, яка не була оскаржена відповідачем та набрала законної сили 11.01.2022 року, судом було встановлено, що 12.08.2021 року об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_1 в м.Чорноморськ по вул.Хантадзе керував автомобілем ВАЗ 21051, номерний знак НОМЕР_1 , під час зупинки відкрив водійські двері, не впевнившись, що це буде безпечно, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався позаду в попутному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Крім того, в мотивувальній частині судового рішення зроблено висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та відповідно до вимог п.7 ст.247 КУпАП провадження у закрите у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП України.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, для суду у справі, що розглядається, є обов`язковими висновки суду, викладені у постанові Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28.12.2021 року у справі №467/1136/21, щодо дій особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , що спричинили дорожньо-транспортну пригоду та пошкодження транспортного засобу, автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 .

Така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Аналогічні висновки щодо застосуваннянорм права неодноразово викладені у постановах Верховного Суду, зокрема й у постанові від 10.04.2019 року у справі №335/8507/16-ц, на яку посилався представник позивача у відповіді на відзив.

Надаючи оцінку поясненням відповідача про порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 , який виїхав з-за рогу перехресної вулиці на великій швидкості, що не дозволило відповідачу його вчасно помітити, суд встановив наступне.

Розділ 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі ПДР) встановлює правила зупинки та стоянки автомобілів. Пунктом 15.13 ПДР встановлено заборону водієвіпід часзупинки чистоянки відчинятидвері транспортногозасобу,залишати їхвідчиненими тавиходити зтранспортного засобу,якщо цезагрожує безпеціта створюєперешкоди іншимучасникам дорожньогоруху.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №169210 від 12.08.2021 року водієм ОСОБА_1 допущено порушення саме п.15.13. ПДР та це порушення перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із ДТП та механічним пошкодженням автомобілів. Аналогічно, причинно-наслідковий зв`язок між діями водія ОСОБА_1 та ДТП з пошкодженням автомобілів встановлено судом у постанові від 28.12.2021 року у справі №467/1136/21.

Особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 надано пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення: ознайомлений, надалі зобов`язуюсь бути більш уважним. На окремому аркуші він 12.08.2021 року надав пояснення, що був припаркований біля вул.Хонтадзе №23 (аварійна зупинка), увімкнув аварійну сигналізацію, підняв капот. Під час виходу з автомобіля отримав удар у ліві двері. Як виявилось, в той же момент проїжджав автомобіль Toyota Camry, який він раніше не помітив.

В подальшому водієм ОСОБА_1 було надано пояснення страхувальника щодо події (ОСЦПВ), за якими він під час аварійної зупинки подивився у дзеркало заднього виду, відкрив двері, отримав удар у водійські двері від автомобіля, що проїжджав у попутному напрямку.

В свою чергу, водій ОСОБА_4 у своїх поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.08.2021 року та у поясненнях потерпілого щодо події (ОСЦПВ) стверджував, що водій ОСОБА_1 раптово відкрив двері свого автомобіля, що й спричинило ДТП.

Відповідно до Схеми місця ДТП до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №169210 від 12.08.2021 року, яка була підписана обома водіями без зауважень, автомобіль Toyota Camry рухався прямо по вул.Хонтадзе (об`єкт 4 на схемі ДТП, напрямок руху а/м Toyota), минуючи найближчий поворот до провулку Хонтадзе, тобто маневру повороту згідно схеми ДТП він не здійснював. Отже, пояснення відповідача щодо неможливості завчасно виявити автомобіль потерпілого спростовуються матеріалами справи.

Доводи сторони відповідача щодо недотримання водієм ОСОБА_4 безпечного інтервалу суд відхиляє, оскільки п.1.10 ПДР визначає безпечний інтервал як відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху. Вимоги щодо дотримання водіями мінімального

безпечного інтервалу в 1 м ПДР не містить, та суду не надано відомостей, які б свідчили про недотримання водієм ОСОБА_4 безпечного інтервалу.

В сукупності вказані обставини, а також те, що зіткнення сталося безпосередньо після відчинення водієм ОСОБА_1 дверей, свідчить про порушення ним п.15,13 ПДР та що саме це порушення перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із наслідками ДТП.

Виходячи з викладеного, суд відхиляє доводи сторони відповідача про недоведеність його вини у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала наслідком пошкодження автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 .

Відповідно до Акту огляду транспортного засобу від 13.08.2021 року та ремонтної калькуляції №21-0446700 від 13.08.2021 року, було встановлено, що вартість ремонту транспортного засобу Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_2 після вирахувань складає 28685,19 грн.

При цьому суд звертає увагу, що пошкодження автомобіля Toyota Camry, зафіксовані Актом огляду транспортного засобу від 13.08.2021 року узгоджуються з переліком видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, зафіксованих на звороті Схеми місця ДТП до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №169210 від 12.08.2021 року, де зазначено: деформовано передній бампер, переднє праве крило; розбито: скол скла передньої правої фари; потертості заднього правого крила.

Як вбачається із заяви щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, між потерпілим ОСОБА_4 та страховиком досягнуто згоди про розмір страхового відшкодування, який складає 26085,19 грн., з урахуванням франшизи 2600 грн., коефіцієнту фізичного зносу та інших вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхувальником було складено Страховий акт №210000446700 від 17.09.2021 року на суму 26085 грн. 19 коп., та ОСОБА_4 було здійснено виплату страхового відшкодування на зазначену суму, що підтверджується платіжною інструкцією №ЗР089011 від 21.09.2021 року.

Намагаючись здійснити досудове врегулювання спору, оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди за кермом забезпеченого автомобіля перебував водій ОСОБА_1 , а не застрахована особа-пільговик ОСОБА_3 , керуючись п.38-1.1 ст.38-1 та п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулося до відповідача з претензією від 05.10.2021 року про відшкодування шкоди в порядку регресу на суму 13042,59 гривень.

Статтею 3Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За оцінкою суду, подія, яка сталася 12.08.2021 року за участю автомобіля ВАЗ 21051, номерний знак НОМЕР_1 , є страховим випадком.

Відповідно до ч.1 ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Абзацом 2 ч.1 ст.1192ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 22.1 статті 22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» визначено, що в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п.35.1 та п.35.2 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», доказів проведення оплати ремонту автомобіля або доказів того, що на момент виплати відшкодування потерпілим вже виконано відновлювальний ремонт його автомобіля від потерпілого не вимагається для отримання страхового відшкодування.

У пункті 36.2 статті 36Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» зазначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик i потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування i не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Отже, потерпілий ОСОБА_4 і страховик досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, що підтверджується відповідною заявою потерпілого, а ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в передбаченому законом порядку здійснила виплату страхового відшкодування, тобто, належним чином виконала свої зобов`язання відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-201676959.

Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності.

Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Пунктом 38-1.1. статті 38-1Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» передбачено, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону, при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, оскільки при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідченого страховим полісом №ЕР-201676959, страхувальнику автомобіля ВАЗ 21051, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 надано пільгу на оплату страхового платежу в розмірі 50%, що передбачена п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак на час ДТП вказаним автомобілем керував відповідач ОСОБА_1 , на якого не поширюється пільга у вигляді знижки щодо сплати страхового платежу, тому на відповідача, як на особу, відповідальну за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, необхідно покласти обов`язок

компенсувати позивачу 50% виплаченого страхового відшкодування в сумі 13042,59 гривень (50% від суми страхового відшкодування 26085,19 гривень). Відповідно, доводи про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі не заслуговують на увагу.

Що стосується застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У п.27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснено, що регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону N 1961-IV. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

У п.11 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», зазначено, що регресну вимогу може бути пред`явлено протягом трьох років із дня виконання зобов`язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Також, Верховний Суд у постанові № 200/13392/13-ц від 10 січня 2019 року зробив висновок по те, що строк позовної давності при регресних правовідносинах починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив відшкодування.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Оскільки, як встановлено судом, страхове відшкодування ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплачено ОСОБА_4 21.09.2021 року, відтак перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати.

Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан в Україні триває і на даний час.

Враховуючи, що позов надійшов до суду 19.09.2024 року, строк позовної давності позивачем не пропущено, тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності не вбачається.

За таких обставин, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.

На підставі викладеного керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до ОСОБА_1 про відшкодування коштів в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» (місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул..Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 13042 (тринадцять тисяч сорок дві) гривні 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» (місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул..Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногорозгляду.Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданаучасниками справидо Миколаївськогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 грудня 2024 року.

Суддя І.О.Догарєва