Рішення № 124042233, 24.12.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9506/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

до

відповідач Стрийське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області

(Львівська область, м. Стрий, вул. Коссака, 1, код ЄДРПОУ:40108833)

відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області

(79007, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833)

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

I.Позиціїсторін таучасників справи,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Бахмача А.М. серії ЕНА №3526906 від 22.11.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову покликається на те, що 22.11.2024 року 22.11.2024 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3526906 від 22.11.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

З вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі позивач не погоджуються та вважає, що вона є протиправною, адже він не допускав жодних порушень Правил дорожнього руху.

Позивач також зазначає, що він не є належним суб`єктом адміністративної відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, а тому у його діях відсутній відповідний склад правопорушення. Також, позивач вказує, що інспектором поліції факт вчинення правопорушення належним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим чи належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень Правил дорожнього руху. Отже, позивач стверджує, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням положень КУпАП, без належних правових підстав, а також за відсутності події, доказів та складу правопорушення.

На підставі наведеного, просить заявлені вимоги задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.12.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.

Позивач подав до суду клопотання, згідно якого просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі (уповноважені представники) у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області скерував до суду письмові заперечення, згідно яких вважає оскаржену постанову законною та просить відмовити у задоволенні позову. Також, наведеним представником відповідача подано заяву про слухання справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимогст. 205 КАС України,не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що відповідач (уповноважений представник) не з`явилися у судове засідання, обізнані про наявність даного адміністративного позову у провадженні суду, а також повідомлялися про місце, час, дату розгляду справи, позивачем до відповідачів скеровано копію позовної заяви з долученими до неї документами, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у їх відсутності.

При цьому, суд також виходить з того, що положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

II.Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Судом встановлено, що постановою поліцейського Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Бахмача А.М. серії ЕНА №3526906 від 22.11.2024 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно постанови, 22.11.2024 14:56:02 м. Стрий, вул. Об`їзна м. Стрий вул. Багряного водій ОСОБА_1 передав керування ТЗ особі, яка не мала права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.2 Правил дорожнього руху.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно примітки до цієї статті, положеннячастин першоїтадругоїцієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.

Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ст. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимогст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2ст. 251 КУпАП,обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80і81(в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів),частина першастатті 44,стаття 89,частина другастатті 106-1, частиниперша,друга,третя,четвертаішостастатті 109,стаття 110, частина четверта статті 116-2,стаття 117, частинипершаідругастатті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста,восьма,десятаіодинадцятастатті 121,статті 121-1,121-2,частини першаідругастатті 121-3, частиниперша,друга,третя,четверта,шостаісьомастатті 122, частина першастатті 123,статті 124-1,125, частиниперша,другаічетвертастатті 126, частиниперша,другаітретястатті 127,стаття 127-3,частини першаідругастатті 127-4,статті 128-129, частина першастатті 132-1, частинипершаіп`ятастатті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята,десятаіодинадцятастатті 133-1,стаття 135,стаття 136(за винятком порушень на автомобільному транспорті),стаття 137, частиниперша,другаітретястатті 140,статті 148,151, частинишоста,сьомаівосьмастатті 152-1,статті 161,164-4,стаття 175-1(за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради),статті 176,177, частинипершаідругастатті 178,статті 180, 181-1,частина першастатті 182,статті 183,192,194,195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно ст.276КУпАП,справа проадміністративне правопорушеннярозглядається замісцем йоговчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбаченістаттями 80,81,121 - 126,127-1- 129істаттею 139(коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Відповідно до ст. 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбаченихстаттями 70,77,частиною третьоюстатті 85,статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,частиною першоюстатті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,статтею 107(у випадках вчинення правопорушень, перелічених участині третій статті 238),частиною третьоюстатті 109,статтею 110, частинами першою,другоюітретьоюстатті 114,статтею 115, частинамипершою,другоюстатті 116-1, частинамипершою,другоюітретьоюстатті 116-3,статтями 119,134,135, частинамипершою,другою,третьоюіп`ятоюстатті 185-3,статтею 197(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження),статтею 198(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а такожстаттями 202-203-1,204-2,204-4(у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбаченихчастиною другоюстатті 122-2, частинамидругою,третьоюстатті 132-1,статтею 132-2цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбаченихстаттею 132-2цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач вказуєна те, що постанова є протиправною, оскільки він не є належним суб`єктом відповідальності за інкриміноване правопорушення. Зокрема, позивач зазначає, що він є спеціалістом з підготовки водіїв, про що має відповідний атестат. 22.11.2024 він проводив відповідне навчальне заняття з учнем та використанням належним чином обладнаного навчального автомобіля.

На підтвердження наведених обставин суду надано копію атестати спеціаліста серії АА №036737 та серії АА №036736 на ім`я позивача, з напрямом підготовки водіїв:

«Правила дорожнього руху, основи безпеки руху, будова та експлуатація ТЗ, навчання керування транспортним засобом».

Крім того, позивачем надано суду протокол перевірки транспортного засобу наведеного у оскаржуваній постанові та фотоматеріали, які засвідчують його придатний до експлуатації стан та обладнання відповідними позначками щодо навчального транспортного засобу.

Більше того, наведені обставини підтверджені у запереченнях відповідача, які надіслані до суду, з яких вбачається, що на запити відповідача територіальний сервісний центр №4645 підтвердив факт наявності у позивача відповідних сертифікатів та наявність таких даних у реєстрах, а також підтвердив наявність інформації щодо навчального автомобіля зазначеного у оскарженій постанові.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про дорожній рух», державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, затвердженоПравила дорожнього руху.

Розділом 24 наведених Правил визначено наступне.

24.1. Навчати водінню транспортного засобу дозволяється лише осіб, які не мають для цього медичних протипоказань, що підтверджується дійсною медичною довідкою встановленого зразка.

24.2. Особам, котрі навчаються водінню автомобіля, повинно бути не менше 16 років, а мотоцикла чи мопеда - 14 років. Такі особи зобов`язані мати при собі документ, що засвідчує їхній вік.

24.3. Особа, яка навчається водінню транспортного засобу, зобов`язана знати і виконувати вимоги цих Правил.

24.4. Початкове навчання водінню транспортного засобу повинно проводитися на закритих майданчиках, автодромах або у місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху.

24.5. Навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.

24.8. Транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки "Навчальний транспортний засіб" відповідно до вимогпідпункту "к" пункту 30.3цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.

24.9. Забороняється навчання водінню транспортних засобів у житловій зоні, на дорогах для автомобілів та на автомагістралях.

Відповідно до п.п. «к» п. 30.3 цих же Правил, "Навчальний транспортний засіб" - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру "Н" чорного кольору (сторона - не менше 200 мм, ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водінню (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що позивач, являючись особою яка проводить навчання їзді на транспортному засобі, має відповідні документи на підтвердження зазначених повноважень, рухався на належним чином обладнаному навчальному транспортному засобі.

Наведені доводи позивача в ході розгляду справи відповідачами спростовані не були. Разом з тим, суд не може залишити поза увагою те, що у наведених запереченнях фактично підтверджена інформація про характер діяльності позивача. Натомість, належних доводів з приводу того, чому володіючи наведеними даними відповідач наполягає на законності притягнення позивача до відповідальності заперечення не містять. Фактично такі заперечення по суті є цитуванням тих чи інших нормативних актів, без наведення належних аргументів, які ставлять під сумнів доводи позивача.

Оцінюючи наявні у справі докази та наводячи мотиви ухваленого рішення, суд виходить з наступного.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінюючи зміст постанови, слід відзначити наступне.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виноситьпостанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначенихчастиною другоюцієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначенихчастинами другоюітретьоюцієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими упунктах 1-4статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.

Постанова по справі про адміністративне правопорушенняпідписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

Оскаржена постанова містить найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Суд також відзначає наступне.

Розгляд справ про адміністративне правопорушення та прийняття компетентними органами рішень у цій категорії справ мають повністю підкорюватись вимогам законності. Такий висновок випливає з проголошеного у ст.8 Конституції України дії принципу верховенства права, до змісту якого входить обов`язок органів публічної влади діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Ці органи не повинні діяти свавільно.

Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено можливість об`єктивного розгляду справи.

Відповідно до позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17: «Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.»

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак,у оскаржуванійпостанові відсутніпосилання надокази напідставі яких, встановлено те, що позивачем порушено Правила дорожнього руху.

Суд відзначає, що відносно спрощений порядок провадження у даній категорії справ, на відміну від, наприклад, справ які передаються на розгляд до суду, не звільняє орган уповноважений на прийняття рішення у справі дотриматись вимог закону щодо змісту прийнятого рішення, а також отримання у встановлений законом спосіб доказів які встановлюють факт вчинення правопорушення.

Належна вмотивованість процесуального рішення забезпечує дотримання принципу верховенства права, об`єктивності під час з`ясування обставин справи (оцінки доводів учасника провадження), дотримання основоположних прав та інтересів людини та громадянина під час провадження. У свою чергу, невиконання такої вимоги щодо наведення належних та достатніх мотивів у процесуальному рішенні може призвести до недотримання загальних засад адміністративного законодавства.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку відповідача) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку версії відповідача. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, а відповідач не подав суду належних та допустимих доказів на спростування цих його тверджень, зокрема доказів які фіксують правопорушення, суд вважає, що оскаржена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена інспектором поліції без додержання вимог законності, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно дост.280КУпАП,орган (посадоваособа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, суд приходить до висновку, що зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Керуючись ст. ст. 241-246,286 КАС України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Бахмача Анатолія Миколайовича серії ЕНА №3526906 від 22.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

(

АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач Стрийське районне управління поліції

Головного управління Національної поліції у Львівській області

(Львівська область, м. Стрий, вул. Коссака, 1, код ЄДРПОУ:40108833)

відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області

(79007, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833).

Повний текст судового рішення складений 24.12.2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький