Постанова № 12404220, 13.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.09.10Справа №2а-5546/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Асєєвої Л.О., за участю представника позивача Тумасова Р.Г.,

представника відповідача Отаршинової К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Старокримський"

до Державної податкової інспекції в Кіровському районі АРК

про визнання неправомірним та скасування рішення

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Старокримський" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Кіровському районі АРК (далі відповідач) про скасування рішення № 0000432301 від 11.12.09р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51638,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки з 29.10.09р. по 25.11.09 р. склав акт перевірки, в якому зафіксував нібито встановлені порушення позивачем Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. За результатами вказаної перевірки було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за порушення, які позивач не допустив, оскільки норми цього Закону не підлягають застосуванню під час реалізації основних засобів виробництва, яки вилучені з активів, та реалізація основних засобів не відноситься до торгівельної діяльності у розумінні норм діючого законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.10р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених в позові, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у запереченні на позовну заяву (а.с.45-46), та вказав про відсутність підстав для задоволення вимог позивача з причин того, що штрафні санкції до нього застосовані у звязку з порушенням ним п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке є предметом оскарження, прийнято податковим органом на підставі, у межах повноважень за порушення податкового законодавства. встановленого під час перевірки та зафіксованого в акті перевірки. Представник відповідача зазначив, що матеріальні цінності, у тому числі при систематичної реалізації за готівкові кошті основних засобів, яки вилучені з активів, відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” відноситься до реалізації продукції невласного виробництва у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому відповідно до норм цього Закону під час здійснення цих операцій позивач повинен був застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в Кіровському районі АРК.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Кіровському районі АРК уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є субєктом владних повноважень, а спір, який виник с приводу правомірності рішення субєкту владних повноважень, відноситься до публічно-правових спорів, яки підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу, суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Старокримський"має статус юридичної особи, 30.10.2000 року було зареєстровано Кіровською районною державною адміністрацією АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 443074 (а.с. 26) та довідкою ГУС АРК АБ №055064 (а.с.27).

Таким чином, Відкрите акціонерне товариство "Старокримський"являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків, та дотримання податкового законодавства.

Судом встановлено, що з 29.10.09р. по 25.11.09р. ДПІ в Кіровському районі АРК проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08р. по 30.06.09р.

За результатами зазначеної перевірки складений акт № 194/23-01/00412731 від 02.12.09р., в якому зроблений висновок про порушення позивачем зокрема положень ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що виразились у проведенні розрахункових операцій на загальну суму 10327,60 грн. без використання реєстратора розрахункових операцій.

На підставі вказаного акту ДПІ в Кіровському районі АР Крим 11.12.09р. прийняла рішення № 0000432301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з яким за порушення позивачем ст.1, п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” згідно з п.1 ст. 17 зазначеного Закону до нього застосовані штрафні санкції у розмірі 51638,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його до ДПА в АР Крим, однак рішенням № 244/10/25-023 від 04.02.10р. ДПА в АР Крим залишила скаргу без задоволення, а рішення № 0000432301 від 11.12.09р. без змін.

В подальшому позивач звернувся до ДПА України зі скаргою, однак рішенням № 3335/6/25-0415 від 08.04.10р. ДПА України залишила скаргу без задоволення, а рішення № 0000432301 від 11.12.09р. без змін.

Перевіряючи правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій на підставі рішень від 11.12.2009 року № 0000432301 про застосування фінансових санкцій у розмірі 51638,00 гривень суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідальність за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлена у ст.17 у п. 1 якої вказано, що у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Як вбачається з акту перевірки при вибірковій перевірці застосування РРО за період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р. встановлено здійснення розрахункових операцій (за готівку) з реалізації фізичним особам та підприємцям продукції (товарів) не власного виробництва (автомобільних та тракторних шин, акумуляторів, проволоки, що раніше були у використанні; ячменю, пшениці, металобрухту) на загальну суму 10327,60 грн. з випискою прибуткових касових ордерів на оприбуткування грошей в касу, які, повинні були бути здійснені у безготівковій формі сплати через установи банків або проведеними через РРО (у разі використання готівкової форми сплати), чим була порушена ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Під час дослідження документів, наданих до перевірки відповідач дійшов висновку.

1)Відповідно до матеріальних звітів та актів на списання основних засобів й оприбуткування отриманого металобрухту по бухгалтерському рахунку № 209 «Інші матеріали», металобрухт був реалізований ВАТ «Старокримський» фізичним особам протягом 1 кварталу 2009р. в кількості 4,8644 тн на загальну суму 2045,60 грн. з випискою прибуткових касових ордерів на оприбуткування грошей в касу.

2)Згідно з матеріальними звітами та актами на списання акумуляторів, автомобільних та тракторних шин, що раніше були у використанні, списані автомобільні та тракторні шини, акумулятори було оцінені підприємством за цінами можливого використання й оприбутковані по бухгалтерському рахунку № 209 «Інші матеріали» та реалізовані ВАТ «Старокримський» фізичним особам та підприємцям протягом періоду, що перевірявся з 01.07.2008р. по 30.06.2009р. на загальну суму 1470,00 грн. з випискою прибуткових касових ордерів на оприбуткування грошей в касу.

3)Відповідно до матеріальних звітів та актів на списання проволоки, що раніше була у використанні, проволока була оцінена підприємством за ціною можливого використання й оприбуткована по бухгалтерському рахунку № 201 «Сировина й матеріали» та реалізована ВАТ «Старокримський» приватному підприємцю ОСОБА_4 протягом 1 кварталу 2009р. на загальну суму 2490,00 грн. з випискою прибуткового касового ордеру на оприбуткування грошей в касу.

4)Відповідно до накладних та матеріальних звітів покупний ячмінь та пшениця, що були придбані раніше у ФГ «Світлий шлях», у серпні 2008р. були оприбутковані на склад в кількості 110080 кг та по бухгалтерському рахунку № 281 «Товари на складах», які в подальшому були реалізовані ВАТ «Старокримський» фізичним особам у рахунок орендної плати та за готівкові кошти протягом 3 кварталу 2008р. на загальну суму 4322,00 грн. з випискою прибуткових касових ордерів на оприбуткування грошей в касу.

Суд не може погодитись із такою думкою відповідача виду наступного.

Відповідно до ст. 1 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N 265/95-ВР від 06.07.1995р - реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» N 98/96-ВР від 23.03.1996р. патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

При цьому під торгівельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Загальні умови провадження торгівельної діяльності визначені Порядком провадження торгівельної діяльності та правилами торгівельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. № 833 (далі Порядок та правила).

Порядком та правилами встановлено, що торгівельна діяльність провадиться субєктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі.

Порядком та правилами визначено, що терміни вживаються у зазначені, наведеному у ДТСТУ 4303-2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Термін та визначення понять» (далі ДСТУ 4303-2004) і ДСТУ 4281-2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація».

Згідно з ДСТУ 4303-2004 слід вважати:

Роздрібна торгівля вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю продаж товарів кінцевому споживачу і надання йому торгівельних послуг.

Оптова торгівля вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання і надання повязаних з цим послуг.

Відповідно до гл. 30 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Тому для визначення необхідності придбання торгового патенту та застосування РРО у разі здійснення несистематичного продажу основних засобів (автомобілів) необхідно визначити, чи може розглядатися така операція, як торгівельна діяльність.

Згідно зі ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

В свою чергу ст. 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, торгівельна діяльність як вид економічної та господарської діяльності передбачає систематичність її здійснення та отримання відповідного прибутку.

У випадку, якщо реалізація основних засобів здійснюється несистематично та має разовий характер, то така реалізація не може розглядатись як торгівельна діяльність у розумінні 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» N 98/96-ВР від 23.03.1996р та Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стосовно застосування реєстраторів розрахункових операцій під час продажу основних засобів, то Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не надано визначення терміна «Сфера торгівлі».

Отже, субєкт господарювання під час визначення зазначеного терміна повинен керуватися діючим законодавством та нормативно-правовими актами, зокрема положеннями Цивільного та Господарського кодексів України та Порядком провадження торгівельної діяльності та правилами торгівельного обслуговування населення.

Крім того, слід зазначити, що ні Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» N 98/96-ВР від 23.03.1996р. ні Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не містять жодних норм щодо реалізації основних засобів підприємствами, які не здійснюють торгівельну діяльність.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N 265/95-ВР від 06.07.1995р. розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу).

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Підпунктом 8.2.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 р. визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відкрите акціонерне товариство "Старокримський"реалізував основні засоби (основні фонди), які вилучені з активів (списані з балансу) за готівкові кошти, саме з використанням розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, що підтверджується наданими для перевірки документами.

Відповідно до аналізу наведених норм діючого законодавства, а також виходячи з встановлених судом обставин справи, враховуючи те, що основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується субєктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, суд дійшов висновку, що дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг ( незалежно від групи, на які вони розподіляються), не поширюється.

Таким чином суд вважає, що у відповідача відсутні були правові підстави для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003722330 від 02.10.08р. у розмірі 151570,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України). Однак відповідачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування своєї позиції.

Крім того, судом встановлено, що ВАТ «Старокримський» реалізував основні засобі за готівкові кошті, саме з використанням розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, що підтверджується матеріалами справи та встановлено під час здійснення перевірки податковим органом, тому судом встановлено відсутність ухилення ВАТ «Старокримський» від оподаткування суми продажі основних засобів.

Більш того, суд звертає увагу відповідача на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення. Дотримання прин ципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та ін тереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті .

Суд вважає, що застосування на підставі рішення № 0000432301 від 11.12.09 р 3 фінансових санкцій до позивача у сумі у розмірі 51638,00 гривень за порушення вимог «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N 265/95-ВР від 06.07.1995р слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.

В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за продаж основних засобів, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від № 0000432301 від 11.12.09 р являється протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000432301 від 11.12.09 р у розмірі 51638,00 грн.

Виходячи зі змісту ст. 162 КАС України суд вважає, що належним способом захисту права позивача є задоволення позивних вимог саме шляхом скасування та визнання протиправним, а ні неправомірним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000432301 від 11.12.09 р у розмірі 51638,00 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.09.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 17.09.2010 року.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі Автономної Республіки Крим № 0000432301 від 11.12.09 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51638,00 гривень.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Старокримський" (ЄДРПО 00412731) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.