Рішення № 124040745, 24.12.2024, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/333/24

Провадження № 2/645/804/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Мартинової О.М.,

секретар судових засідань Кривченко Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», в особі директора Скребець О.С. звернулися до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просять стягнути з ОСОБА_2 на їх користь 3% річних в розмірі 14408,86 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 72534,86 грн, а всього 86943,72 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.01.2008 р. між ВАТ «Комерційний банк «Експобанк» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту і забезпечення № 127/2007 USD. Відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 р., укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» (попередня назва ВАТ «Комерційний банк «Експобанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», право вимоги за договором кредиту від 04.01.2008 р., первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Факт відступлення права вимоги за кредитним договором встановлений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.10.2018 р. по справі 645/4735/14-ц.

В зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, первісний кредитор звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2016 року по справі №645/4735/14-ц рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «КБ «ЕКСПОБАНК» заборгованість за договором кредиту і забезпечення №127/2007 USD від 04.01.2008 року, а саме: - строкову заборгованість за кредитом у розмірі 5 240 (п`ять тисяч двісті сорок) доларів США 90 центів (еквівалент у національній валюті України станом на 27.05.2014 року 61586 грн.34 коп.); - строкову заборгованість за процентами у розмірі 48 (сорок вісім) доларів США 30 центів (еквівалент у національній валюті України станом на 27.05.2014 року 567 грн. 58 коп); - прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) доларів США 30 центів (еквівалент у національній валюті України станом на 27.05.2014 року 567 грн. 58 коп); - прострочену заборгованість за нарахованими процентами 5 281 (п`ять тисяч двісті вісімдесят один) доларів США 30 центів (еквівалент у національній валюті України станом на 27.05.2014 року - 62061 грн.08 коп.); - пеню за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості за період з 03.06.2013 року по 27.05.2014 року у розмірі 30 669 (тридцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 90 коп.; - пеню за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 03.06.2013 року по 06.11.2013 у розмірі 4504 (чотири тисячі п`ятсот чотири) грн. 67 коп. Загальна сума заборгованості, встановлена рішенням суду, складає 159 957, 15 грн. Позивач розраховує відсоток річних та інфляційні нарахування в межах періоду загального строку позовної давності, встановленогост. 257 ЦК Україниз 12.01.2021 р. по 12.01.2024 р. Враховуючи положенняст.625 ЦК України, розмір грошового зобов`язання відповідача за час прострочення виконання рішення суду складає: 3% річних в розмірі 14408,86 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 72534,86 грн, а всього 86943,72 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.02.2024 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача директор ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Скребець О.С. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про слухання справи за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування). Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.01.2008 р. між ВАТ «Комерційний банк Експобанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту і забезпечення № 127/2007 USD, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 37600,00 доларів США строком до 29 грудня 2014 року.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2016 року по справі №645/4735/14-ц рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «КБ «ЕКСПОБАНК» заборгованість за договором кредиту і забезпечення №127/2007 USD від 04.01.2008 року, а саме: - строкову заборгованість за кредитом у розмірі 5 240 (п`ять тисяч двісті сорок) доларів США 90 центів (еквівалент у національній валюті України станом на 27.05.2014 року 61586 грн.34 коп.); - строкову заборгованість за процентами у розмірі 48 (сорок вісім) доларів США 30 центів (еквівалент у національній валюті України станом на 27.05.2014 року 567 грн. 58 коп); - прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) доларів США 30 центів (еквівалент у національній валюті України станом на 27.05.2014 року 567 грн. 58 коп); - прострочену заборгованість за нарахованими процентами 5 281 (п`ять тисяч двісті вісімдесят один) доларів США 30 центів (еквівалент у національній валюті України станом на 27.05.2014 року - 62061 грн.08 коп.); - пеню за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості за період з 03.06.2013 року по 27.05.2014 року у розмірі 30 669 (тридцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 90 коп.; - пеню за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за період з 03.06.2013 року по 06.11.2013 у розмірі 4504 (чотири тисячі п`ятсот чотири) грн. 67 коп. Загальна сума заборгованості, встановлена рішенням суду, складає 159 957, 15 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.10.2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Експобанк", Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Експобанк" на його правонаступника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" у виконавчому провадженні № 53849549 з примусового виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2016 року по цивільній справі №645/4735/14-ц, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2016 року по справі №645/4735/14-ц, у ОСОБА_1 виникло зобов`язання перед ПАТ «КБ «Експобанк», а в подальшому після заміни сторони у виконавчому листі, перед ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» сплатити грошові кошти.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняєтьсявід відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року (справа № 916/190/18) зазначено, що «чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.»

Судом встановлено, що заборгованість, стягнута з ОСОБА_1 судовим рішенням, ним не погашена, протилежного останнім не доведено, відтак його боргове зобов`язання перед позивачем, як новим кредитором, продовжує існувати.

За таких обставин позивач, має право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на його користь 3% річних за прострочення виконання останнім грошового зобов`язання.

Позивач як новий кредитор у зобов`язанні звернувся до суду із позовом про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України 15 січня 2024 року, що підтверджується поштовим конвертом з відміткою «Укрпошта» дати відправки 15.01.2024 року.

Разом з тим представник позивача просить стягнути кошти, які нараховані за період з 12.01.2021 року по 12.01.2024 року.

Так, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, з аналізу зазначеної норми можна прийти до висновку, що вказана норма регулює відносини між кредитором та боржником внаслідок невиконання умов договору.

Таким чином, стягненню 3% річних підлягає відповідні нарахування лише за період з 15 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Розрахунок здійснюється за формулою: Сума 3% річних = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення: з 15/01/2021 до 31/12/2021: 159957,15 грн. x 3 % x 349 днів : 365 : 100 = 4588,36 грн.; з 01/01/2022 до 23/02/2022: 159957,15 грн. x 3 % x 54 днів : 365 : 100 = 709,95 грн. Разом 5298,31 грн. за період 31 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконується рішення Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2016 року, позивач не позбавлений права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум 3% річних за невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили, та вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 3 % підлягають задоволенню частково у розмірі 5298 грн. 31 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таким чином, передбаченій ч. 2 ст. 625 ЦК України індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця гривня, а іноземна валюта, яка була предметом позики - індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 року у справі 6-36736 вов10).

Таких же висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 за договором №127/2007 USD отримав кредит у доларах США, тобто отримав кредитні кошти в іноземній валюті, і у судовому порядку з нього також було стягнуто заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті, то вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в частині стягнення інфляційних втрат підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 в частині стягнення 3 % річних у розмірі 5298 грн. 31 коп.

Згідно ч. 1 ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №100 від 13 січня 2024 року, під час звернення до суду з позовом ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача, судовий збір, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, у сумі 178,37 грн.=(5298,31 х 3028,00/89943,72).

На підставі викладеного та керуючись ст.2,12,13,81,141,258,259,263-265,354-355 ЦПК України, ст. 525,526,536,610,625, 1048,1049,1050,1054ЦК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 3% річних на підставіч.2ст.625ЦК України в розмірі 5298 гривень 31 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судовий збір у розмірі 178 гривень 37 копійок.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ЄДРПОУ: 40696815, адреса місцезнаходження: 49089, м. Дніпро, вул. Авторанспортна, 2, офіс 205.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Мартинова