Рішення № 124038254, 25.12.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року Справа № 915/1180/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна група» (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, село Бузьке, вул. Леніна, буд. 276; ідентифікаційний код 34129925)

про: стягнення 57150,00 грн,

Суть спору:

26.09.2024 Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 26.09.2024 (вх. № 11591/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна Група» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф в сумі 57150 грн.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна Група» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Комерційного акту № 406802/30 від 29.07.2024; Акту загальної форми № 5819 від 29.07.2024; накладної від 26.07.2024; звіту про зважування від 29.07.2024, технічного паспорту зважувального приладу; застосування приписів Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України; та мотивовані тим, що 26.07.2024 за накладною №40888026 зі станції Вознесенськ Одеської залізниці відправником ТОВ «Технологічна група» було відправлено вагон №42327346 з вантажем пісок, станція призначення Одеса-Застава 1 Одеської залізниці, одержувач вантажу ТОВ «Сілікат ЛТД». Під час заповнення зазначеної накладної, відповідачем було зазначено масу вантажу у вагоні №42327346 67950 кг. Під час перевезення на станції Подільськ було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону на справних повірених вагонних вагах та було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 29.07.2024 складено комерційний акт №406802/30. За вказане порушення Одеською залізницею відповідачу нарахований штраф в розмірі п`ятикратної провізної плати.

Ухвалою суду від 01.10.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1180/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та його представнику в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів позивача 01.10.2024 о 18:15, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі № 915/1180/24 позивач отримав 02.10.2024.

Відповідач отримав копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі № 915/1180/24 08.10.2024, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600291651388.

15.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна група» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.10.2024 (вх. № 12393/24), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, таким:

При встановленні порушення відповідачем статті 122 Статуту залізниць України (далі Статуту) позивачем застосовано формальний підхід до трактування статей 118, 122 Статуту та не враховано інформацію про те, що маса вантажу визначена на вагонних вагах позивача по залізничній станції Вознесенськ модифікації ВВ-150Е-141, заводський № 141 з оплатою даної послуги. Результати зважування вагону № 42327346 зафіксовані залізницею в актах загальної форми ГУ-23 №410, 413 та у виписці результатів зважування від 26.07.2024 р., що додаються. Даним зважуванням встановлено наступне: тара 20000 кг, брутто 87950 кг, нетто 67950 кг. Результати зважування відображені в залізничній накладній № 40888026.

Відповідач також зазначає, що згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, при оформленні ЕПД Відповідачем у графі 26 «Спосіб визначення маси» вказано інформацію: «На вагонних вагах (150 т) Заводський № 141», але працівником залізниці агентом комерційним Краснопольська Людмила Анатоліївна «ЕЦП» 26.07.2024 16:58 внесено доповнення «Відправником», що не відповідає дійсності. При формуванні залізничної накладної в інформаційній системі Перевізника (Позивача) «е.Портал УЗ-Карго», інформація в графі 24, маса вантажу визначена відправником формується автоматично та відображається в паперовій формі без стороннього втручання.

Підсумовуючи висвітлене, проаналізувавши ситуацію, що склалася, відповідач дійшов висновку, що залізниця по станції Вознесенськ визначила масу вантажу, що завантажений відповідачем, взяла за надану послугу кошти, прийняла його до перевезення та по станції Котовськ з невідомих причин вантаж масою 8950 кг зник. З урахуванням вказаного, відповідач вважає, що за наведених обставин, позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності і не підлягають задоволенню.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Отже, суд вважав за можливе розглядати справу протягом розумного строку.

Крім того, головуюча у даній справі суддя Смородінова О.Г. у період з 25.11.2024 по 16.12.2024 перебувала у запланованій відпустці, тому справа вирішується судом після закінчення наведених обставин, та з урахуванням обсягу справ, що перебувають у провадженні судді.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Акціонерним товариством «Українська залізниця», як Перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технологічна група», як Замовником, укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом за № 34129925/2020-001.

Процедура укладення Договору передбачає ініціацію процесу з боку клієнта шляхом оформлення в електронному вигляді «Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом», яка погоджується перевізником шляхом надання електронного «Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом». Текст публічного Договору знаходиться у загальному доступі на сайті ЦТЛ https://uz-cargo.coin/.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічна група» 17.03.2020 в порядку, встановленому статтею 634 ЦК України, направило Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 34129925/2020-001 від 17.03.2020, яка підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 17.03.2020.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» 18.03.2020 направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Технологічна група» інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 34129925/2020-001 від 18.03.2020, яким позивач засвідчив прийняття від відповідача пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника / одержувача - 1180, платника - 5634097 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. За змістом вказаного повідомлення позивачем також було доведено до відома відповідача, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

За умовами наведеного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (а.с. 59):

- предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги), і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою (п. 1.1);

- надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п. 1.4);

- Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5);

- Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (п. 1.10);

- Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин із Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов наведеного Договору 26.07.2024 за накладною № 40888026 від 26.07.2024 зі станції Вознесенськ Одеської залізниці відправником Товариством з обмеженою відповідальністю «Технологічна група» було відправлено, зокрема, вагон №42327346 з вантажем пісок будівельний, станція призначення Одеса-Застава 1 Одеської залізниці, одержувач вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД».

Так, групу з 7 вагонів №№ 42327247, 42327254, 42327338, 42327346, 42327379, 42327395, 42327411 подано на під`їзну колію 26.07.2024 о 15:45, про що складено пам`ятку про подавання вагонів (форма ГУ-45) № 88.

Вагони 42327247, 42327254, 42327338, 42327346, 42327379, 42327395, 42327411 були забрані з під`їзної колії 26.07.2024 о 16:45, про що складено пам`ятку про забирання вагонів (форма ГУ-45) № 65, а також надано повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами від 26.07.2024.

Для стягнення платежів з вантажовласника за послугу зі зважування вантажу на вагах залізниці, подавання, забирання ваготів та маневрову роботу залізницею були оформлені акти загальної форми (форма ГУ-23) № 410 від 26.07.2024, № 413 від 26.07.2024, накопичувальна картка № 27070174 від 27.07.2024, відомість № 27070118 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 26 липня 2024 р.

З матеріалів справи вбачається, що під час заповнення накладної № 40888026 від 26.07.2024 щодо вказаного перевезення, було зазначено масу вантажу у вагоні №42327346 67950 кг (спосіб визначення маси на вагонних вагах (150 т) Заводський № 141 відправником).

Під час перевезення на станції Подільськ комерційним агентом було здійснено контрольне зважування вагону №42327346 на справних повірених вагонних вагах (вагонні ваги ВВ-150-Е-143) та було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 29.07.2024 складено акт загальної форми (форма ГУ-23) № 5819 від 29.07.2024, на підставі якого у подальшому оформлено Комерційний акт №406802/30 від 29.07.2024.

Так, в Комерційному акті №406802/30 від 29.07.2024 в розділі «Д» зазначено таке: «На підставі акта загальної форми ст. Подільськ № 5819 від 29.07.2024р. вагон № 42327346 по відправці вказаній на звороті цього акту був подан на комісійне зважування, за документами значиться: вантаж пісок будівельний, вантажопідйомність 70 т., при комісійному зважуванні на справних повірених вагонних вагах ВВ-150-Є-143 ст. Подільськ (держповірка 09.05.2024р.) виявилося Бр. 79000кг, Тр.20000кг, Нт.59000кг, що менше документа на 8950кг. Просипання вантажу по ст. Подільськ не виявлено. Навантаження в вагоні рівномірне. Вагон технічно справний. Зважування вагона проводила агент комерційний ОСОБА_1 в присутності ДС Ратнер О.О., ДСМ Борденюк О.Ю., ДСКГ Ткач В.М.».

Отже, зазначеним комерційним актом встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №42327346 склала 59000 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 8950 кг, вагон прибув у технічно справному стані, навантаження рівномірне, без ознак втрати вантажу під час перевезення.

Після прибуття зазначеного вагону на станцію призначення, масу вантажу було перевірено та встановлено, що вона відповідає даним, зазначеним в комерційному акті, про що зроблено відповідну відмітку в розділі «Є» вказаного комерційного акту.

У зв`язку із зазначеними обставинами, на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, позивач нарахував відповідачу до стягнення штраф в розмірі п`ятикратної провізної плати, який складає, 57 150,00 грн виходячи з розрахунку 11 430,00 грн * 5 (де 11 430,00 грн провізна плата по накладній, 5 кількість провізних плат).

З урахуванням наведеного, предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначені у накладній відомості.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин щодо наявності підстав для нарахування та стягнення штрафу у відповідному розмірі.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- комерційний акт № 406802/30 від 29.07.2024;

- акт загальної форми № 5819 від 29.07.2024;

- накладна № 40888026 від 26.07.2024;

- звіт про зважування від 29.07.2024;

- технічний паспорт зважувального приладу (вагонні ваги ВВ-150-Е-143).

Відповідач на підтвердження власної правової позиції по суті спірних відносин надав суду такі докази:

- накопичувальна картка № 27070174 від 27.07.2024;

- відомість № 27070118 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 26 липня 2024 р.;

- накладна № 40888026 від 26.07.2024;

- пам`ятка про подавання вагонів (форма ГУ-45) № 88;

- пам`ятка про забирання вагонів (форма ГУ-45) № 65;

- повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами від 26.07.2024;

- акти загальної форми (форма ГУ-23) № 410 від 26.07.2024, № 413 від 26.07.2024;

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна група» № 5/ТГ від 02.01.2024;

- технічний паспорт зважувального приладу (вагонні ваги ВВ-150Е-141);

- звіт про зважування від 26.07.2024;

- заява про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 34129925/2020-001 від 17.03.2020;

- повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 34129925/2020-001 від 18.03.2020;

- Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються як нормами чинного Цивільного кодексу України, так і положеннями Статуту залізниць України.

Так, статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 6.6 Правил оформлення перевізних документів, встановлено, що заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 «Маса вантажу, визначена відправником» та 25 «Маса вантажу, визначена залізницею» зазначається загальна маса вантажу, у графі 26 «Спосіб визначення маси» вказується спосіб визначення маси вантажу, у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (п.2.3 Правил оформлення перевізних документів).

З матеріалів справи вбачається, що у накладній № 40888026 від 26.07.2024 відомості про загальну масу вантажу відображені у графі 24 «Маса вантажу, визначена відправником». У графі 26 «Спосіб визначення маси» зазначено (мовою оригіналу): «На вагонных весах (150 т) Заводський № 141 відправником».

Правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника директор Саютін Ігор Іванович (графа 55).

При цьому, суд зауважує, що викладені у відзиві аргументи відповідача про те, що при оформленні ЕПД відповідачем у графі 26 «Спосіб визначення маси» вказано інформацію: «На вагонних вагах (150 т) Заводський № 141», але працівником залізниці агентом комерційним Краснопольська Людмила Анатоліївна «ЕЦП» 26.07.2024 16:58 внесено доповнення «Відправником», не підтверджено жодними доказами.

Так, графа 28 зазначеної накладної дійсно містить підпис агента комерційного Краснопольської Людмили Анатоліївни «ЕЦП» 26.07.2024 16:58, водночас, вказане не свідчить про внесення останньою виправлень чи доповнень до графи 26 накладної № 40888026 від 26.07.2024.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до статті 122 Статуту, яка кореспондується з положеннями п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Абзацом 1 статті 118 Статуту передбачено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з абзацом 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно з пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

У даному випадку, як зазначалося судом вище, складався як акт загальної форми, так і комерційний акт.

При цьому, суд не приймає посилання відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову на те, що маса вантажу, зазначена у накладній була визначена на вагонних вагах позивача по залізничній станції Вознесенськ модифікації ВВ-150Е-141, заводський № 141 з оплатою даної послуги.

Суд зазначає, що зважування залізницею проводилось безпосередньо в процесі перевезення вантажу, а тому проведення зважування відповідачем до відправлення вантажу не спростовує факту того, що маса вантажу могла змінюватися до моменту його відправлення.

При цьому, відповідачем всупереч вимог ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що комерційний акт № 406802/30 від 29.07.2024 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Відповідач доказів на спростування вищевказаних обставин суду не надав.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі, фактичній масі вагону, відповідачем суду також не надано.

Отже, оскільки саме відповідач, як відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то позов підлягає задоволенню за рахунок відправника відповідача у справі.

Позивачем цілком обґрунтовано, за неправильно зазначену у залізничній накладній № 40888026 від 26.07.2024 масу вантажу у вагоні № 42327346, нарахований відповідачу штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати, який складає, 57 150,00 грн виходячи з розрахунку 11 430,00 грн * 5 (де 11 430,00 грн провізна плата по накладній, 5 кількість провізних плат).

Виходячи з досліджених обставин справи та аналізу вищенаведених норм права, суд вважає правомірним покладення на відправника матеріальної відповідальності у вигляді штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Так, згідно з ч 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» передбачено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати безпеку життя і здоров`я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.ст. 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року №273 (зі змінами) залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 (заява № 4241/03) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За такого, суд дійшов висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище зроблених висновків суду, а тому до уваги судом не приймаються.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна група» (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, село Бузьке, вул. Леніна, буд. 276; ідентифікаційний код 34129925) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) штраф в сумі 57 150,00 грн, а також 2 422,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічна група» (56541, Миколаївська обл., Вознесенський район, село Бузьке, вул. Леніна, буд. 276; ідентифікаційний код 34129925).

Повне рішення складено та підписано судом 25.12.2024.

Суддя О.Г. Смородінова