Рішення № 124038153, 25.12.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.12.2024Справа № 910/12517/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 183 710,24 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, Оператор ГТС) про стягнення 172 445,83 грн. попередньої оплати за договором транспортування природнього газу від 18.12.2019 року № 1910000260/3866-756-19 (далі - Договір), 3 675,07 грн. 3 % річних та 7 589,34 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неповерненням Оператором ГТС здійсненої позивачем попередньої оплати за Договором у добровільному порядку, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат.

Також позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 18 371,02 грн.

Ухвалою від 15.10.2024 року господарський суд міста Києва залишив вказану позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

16.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 16.10.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 17.10.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12517/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Оператора ГТС на позовну заяву від 30.10.2024 року, в якому останній зазначив про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача з огляду на те, що зобов`язання сторін за Договором є чинним, а грошові кошти у розмірі 172 443,20 грн. були отримані Оператором ГТС від позивача в межах дії вказаного Договору і на виконання його умов. Також, відповідач вказував на те, що акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом на підтвердження заборгованості без надання позивачем відповідних первинних документів.

Крім того, Оператор ГТС просив суд відмовити позивачу у відшкодуванні понесених ним витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

06.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 06.11.2024 року на відзив відповідача, в якій позивач вказав про відсутність потреби у подальшому наданні відповідачем послуг з транспортування природного газу за Договором, у зв`язку з припиненням з 01.05.2022 року постачання Товариством природного газу побутовим споживачам у Харківській області.

Крім того, Товариство зазначило, що долучений до позову двосторонній акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року підтверджує визнання відповідачем заборгованості перед позивачем.

Також, у вказаній відповіді на відзив Товариство просило суд поновити строк на подання цієї заяви по суті справи.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву, проаналізувавши приписи процесуального закону в частині визначення порядку поновлення строку на вчинення процесуальних дій, а також наведені позивачем доводи, вважає за можливе поновити позивачу зазначений строк з огляду на наступне.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали від 17.10.2024 року суд встановив позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) для подання суду відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

З інформації, що відображена у системі "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що відзив Оператора ГТС надійшов до електронного кабінету позивача 31.10.2024 року.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням наведеного, позивачу необхідно було подати відповідь на відзив у строк до 05.11.2024 року, натомість Товариство звернулось до суду з відповідною заявою 06.11.2024 року, тобто з пропуском встановленого судом процесуального строку.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Беручи до уваги те, що пропущений Товариством строк є незначним (1 день), а також враховуючи наведені скаржником доводи на обґрунтування клопотання, суд дійшов висновку про поновлення позивачу строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву.

12.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Оператора ГТС від 11.11.2024 року, в яких останнє навело додаткові аргументи на спростування обґрунтованості вимог Товариства.

Інших клопотань чи заяв по суті спору від сторін не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.12.2019 року позивач (замовник) та Оператор ГТС (Оператор), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2493 (далі - Кодекс), уклали Договір, відповідно до умов якого Оператор ГТС надавав замовнику послугу з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачував Оператору ГТС встановлені у Договорі вартість та плати, що виникають при його виконанні.

У подальшому сторони уклали додаткові угоди від 04.05.2020 року № 1, від 22.07.2020 року № 2, від 30.02.2020 року № 3, від 30.11.2021 року № 4, від 01.02.2023 року № 5, від 24.05.2023 року № 6, якими внесли зміни до Договору.

Вказаний правочин, а також додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками зазначених суб`єктів господарювання.

За змістом пункту 2.3 Договору обсяг, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби).

Згідно з пунктом 2.8 Договору взаємовідносини між замовником та Оператором ГТС при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора та аукціонні платформи (у частині розподілу потужності на міждержавних з`єднаннях) відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи та/або до аукціонної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою та/або аукціонною платформою, визначеного Кодексом.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Оператор ГТС зобов`язаний: своєчасно надавати послуги належної якості; розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; оприлюднювати інформацію, що стосується прав замовника на розподіл потужності, впровадження системних обмежень у випадку аварій та перебоїв у функціонуванні газотранспортної системи, та іншу інформацію, що передбачена Кодексом; виконувати інші обов`язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України; повідомляти замовника про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору; здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором; здійснити у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

За змістом пункту 3.2 Договору Оператор має право: своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги; на безперешкодний та безкоштовний доступ на територію та земельну ділянку замовника, де розташоване його газове обладнання та/або комерційний вузол обліку газу, для виконання своїх обов`язків, передбачених Кодексом та чинним законодавством; обмежувати або припиняти транспортування природного газу у випадках, передбачених цим Договором та Кодексом; отримувати оперативну інформацію від замовника на запит своєї диспетчерської служби; стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором; здійснювати заходи із врегулювання перевантажень, передбачені розділом XV Кодексу; користуватися іншими правами, передбаченими цим Договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов`язків оператора газотранспортної системи.

В силу пункту 4.1 Договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби Оператора; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; повідомляти Оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору; забезпечити можливість цілодобового зв`язку Оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому Договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом; реєструвати в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора споживачів, стосовно яких він є діючим постачальником; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим Договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

Згідно з пунктом 4.2 Договору замовник має право: отримувати від Оператора послуги належної якості та в обумовлені цим Договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від Оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов`язань за цим Договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим Договором, іншим суб`єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це Оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим Договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається Оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором; користуватися іншими правами, передбаченими Договором та чинним законодавством України; у разі фізичного підключення до газотранспортної системи - на безперешкодний та безкоштовний доступ в порядку, визначеному Кодексом, на територію та земельну ділянку Оператора, де розміщені місця відбору проб газу та/або комерційні вузли обліку газу, за якими здійснюється замовлення послуг.

Вартість договірної потужності визначається виходячи з обсягу розподіленої потужності замовнику згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку розподілу потужності на період однієї газової доби (пункт 8.1 Договору).

Зі змісту пункту 8.2 Договору вбачається, що Товариство сплачує Оператору ГТС вартість замовленої потужності, як визначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.

Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг з врегулювання добового небалансу, оформлюються Оператором і замовником актами наданих послуг.

Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.

Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.

Врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

Оператор і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (пункти 11.1-11.5 Договору).

Згідно з пунктом 17.1 Договору останній набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 год. 01.01.2020 року (включно) у разі настання таких відкладальних обставин:

- надання Оператору ГТС остаточного рішення про сертифікацію Регулятором, прийнятого з урахуванням висновку Секретаріату Енергетичного Співтовариства;

- наявності у Оператора права на провадження діяльності з транспортування природного газу.

Цей Договір діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно з долученою позивачем випискою з банківського рахунку 23.05.2022 року Товариство сплатило на користь відповідача 450 000,00 грн. за послуги замовленої потужності за Договором.

Проте, як зазначало Товариство у позові зазначало, вказані послуги Оператором ГТС надані не були, у зв`язку з чим за позивачем утворилася переплата, яку відповідач 27.06.2023 року повернув частково, заборгувавши таким чином Товариству 172 445,83 грн.

З метою повернення решти перерахованої попередньої оплати в сумі 172 445,83 грн., Товариство звернулося до Оператора ГТС з листом № 61704-Сл-5-0124 про повернення грошових коштів. Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Також, за період з 01.04.2024 року по 30.06.2024 року між сторонами був підписаний двосторонній акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що за Оператором ГТС обліковуються кошти (заборгованість) в сумі 172 445,83 грн.

З урахуванням вищенаведеного, Товариство звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за Договором у вищевказаній сумі, а також компенсаційних виплат, а саме: 3 675,07 грн. 3 % річних та 7 589,34 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України "Про ринок природного газу" (далі - Закон).

Транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (пункт 45 частини 1 статті 1 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС його дія поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС замовник послуг транспортування це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу.

Договір транспортування - це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій (пункт 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС).

За умовами пункту 7 глави 3 розділу I Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи здійснює надання послуг транспортування природного газу з моменту отримання природного газу в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі, вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

Таким чином, послуги доступу до потужності, фізичного транспортування, врегулювання добового небалансу - це складові послуги з транспортування природного газу, які надаються виключно на підставі договору транспортування.

Отже, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 Цивільного кодексу України, Законом, Кодексом, типовим договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач 24.05.2022 року сплатив на користь Оператора ГТС грошові кошти в сумі 450 000,00 грн. в якості передоплати за послуги замовленої потужності. Проте, як вказувало Товариство у позовній заяві, послуг на суму 172 445,83 грн. відповідач позивачу не надав, попередню оплату у добровільному порядку не повернув.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2024 року позивач отримав послуги замовленої (договірної) потужності на період на добу наперед в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи на загальну суму з ПДВ - 2,63 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом наданих послуг від 30.09.2024 року № 09-2024-1910000206/1140000.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження замовлення позивачем та надання відповідачем Товариству послуг з транспортування природного газу за Договором на суму, зокрема, попередньої оплати у розмірі 172 443,2?0 грн.

Судом визначено правову природу сплаченої позивачем суми коштів у розмірі, зокрема, 172 443,20 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Оператор ГТС оплачені позивачем послуги на суму 172 443,20 грн. Товариству на момент звернення останнього до суду з даним позовом та на час розгляду цієї справи не надав, докази, які спростовують вказані обставини у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, у даному випадку застосовується аналогія статті 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Судом встановлено, що листом від 04.01.2024 року № 61704-Сл-5-0124 Товариство звернулося до відповідача про повернення грошових коштів. Означений лист отриманий відповідачем 09.01.2024 року.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи двостороннього акту звірки розрахунків, станом на 30.06.2024 року за Оператором ГТС обліковувалась попередня оплата в сумі 172 445,83 грн.

У той же час, з долученого Оператором ГТС до відзиву на позовну заяву акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що попередня оплата позивача на користь відповідача станом на 30.01.2024 року складала 172 443,20 грн.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2020 року в справі № 916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

Як вказано судом вище, з долученої до позову банківської виписки з особового рахунка позивача вбачається перерахування відповідачу 24.05.2022 року грошових коштів у розмірі 450 000,00 грн.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, з урахуванням наявності у матеріалах справи первинних документів, є належним доказом на підтвердження заборгованості за Договором. При цьому, наявність переплати в сумі, зокрема, 172 443,20 грн. Оператором ГТС не заперечувалась та була підтверджена наданим відповідачем актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2024 року по 30.09.2024 року.

При цьому, суд критично оцінює наведені у відзиві твердження відповідача щодо неможливості повернення попередньої оплати за Договором до припинення його дії, з урахуванням такого.

Згідно з частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі № 910/45382/17.

Доказів того, що відповідачем було повністю або частково надано позивачу послуги на суму 172 443,20 грн., що була перерахована за Договором, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заявлені Товариством позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 172 443,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, оскільки у матеріалах справи наявний акт наданих послуг від 30.09.2024 року № 09-2024-1910000206/114000 про надання позивачу у вересні 2024 року послуг замовленої (договірної) потужності на суму 2,63 грн. з ПДВ, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог Товариства про стягнення з Оператора ГТС коштів попередньої оплати у розмірі 2,63 грн. слід відмовити.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 675,07 грн., нарахованих у період з 17.01.2024 року по 02.10.2024 року на суму неповернутої передоплати у розмірі 172 445,83 грн., а також інфляційних втрат в сумі 7 589,34 грн., нарахованих на означену передоплату протягом січня-жовтня 2024 року, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувані позивачем з відповідача суми 3 % річних та інфляційних втрат від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування компенсаційних виплат на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року в справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року в справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та інших.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю, замовнику) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 року в справі № 921/266/13-г/7 та від 18.10.2017 року в справі № 910/8318/16; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 року в справі № 910/23585/16, від 14.03.2018 року в справі № 910/24853/13, від 26.10.2018 року в справі № 910/1775/18, від 20.11.2018 року в справі № 916/75/18, від 21.06.2019 року в справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 року в справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 року в справі № 922/1151/18, від 17.10.2018 року в справі № 923/1151/17, від 18.12.2019 року в справі № 906/190/19; у постанові Касаційного цивільного суду від 21.11.2018 року в справі № 745/26/16-ц.

Разом із тим, як було зазначено вище, документально підтверджене волевиявлення Товариства щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки (вимагати надання послуг або вимагати повернення суми попередньої оплати) фактично було виражене у направленні на адресу Оператора ГТС вимоги від 04.01.2024 року № 61704-Сл-5-0124.

Отже, першим днем прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення позивачу передоплати у встановленій судом обґрунтованій сумі - 172 443,20 грн., у розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, є 17.01.2024 року, тобто дата закінчення семиденного строку, обрахованого починаючи від дня пред`явлення вимоги (яким у даному випадку є 09.01.2024 року).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що прострочення зобов`язання Оператора ГТС щодо надання послуг з транспортування природного газу трансформувалось у прострочене грошове зобов`язання з повернення позивачу сплачених останнім грошових коштів попередньої оплати такого товару саме з 16.01.2024 року.

При перевірці наданого позивачем арифметичного розрахунку суми 3 % річних, суд встановив, що позивач у такому розрахунку не врахував надання Оператором ГТС послуг з транспортування природного газу на суму 2,63 грн. у вересні 2024 року, що підтверджується актом наданих послуг від 30.09.2024 року № 09-2024-1910000206/114000.

Проте, оскільки наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат не перевищує розрахунку, здійсненого судом, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Товариства 3 675,07 грн. 3 % річних та 7 589,34 грн. інфляційних втрат, нарахованих на встановлену судом дійсну суму простроченої неповернутої Оператором ГТС передоплати.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження надання послуг з транспортування природного газу, зокрема, на суму 172 443,20 грн. чи повернення означеної суми передоплати замовникові.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, вулиця Любомира Гузара, будинок 44; код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, місто Харків, вулиця Болбочана Петра, будинок 54; код ЄДРПОУ 39590621) 172 443 (сто сімдесят дві тисячі чотириста сорок три) грн. 20 коп. попередньої оплати, 3 675 (три тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн. 07 коп. 3 % річних, 7 589 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 34 грн. інфляційних втрат та 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.12.2024 року.

Суддя В.С. Ломака