Ухвала суду № 124037102, 20.12.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47648/24

Провадження № 1-кс/761/31448/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Малин Житомирської обл., з середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12024100100004858 від 19.02.2024, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим відділенням ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100004858, розпочатому 19.12.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

19.12.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

20.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Слідчим відділенням ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100004858, розпочатому 19.12.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

19.12.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

20.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, а саме:

- протоколом затримання ОСОБА_4 від 19.12.2024, під час якого виявлено та вилучено пігулки у великій кількості, які містять психотропну речовину МДМА;

- протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 від 19.12.2024, під час якого виявлено та вилучено речовини, зовні схожі на наркотичні та психотропні, засоби для фасування, ваги для зважування;

- протоколами допитів свідків, які були присутні під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 та затримання, в порядку ст. 208 КПК України;

- висновком експертизи речовин, яким підтверджено те, що вилучена під час затримання речовина є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - МДМА;

- іншими матеріалами досудового розслідування.

Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 20.12.2024, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.

Так, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 користуючись ситуацією, яка склалася у державі та завантаженістю правоохоронних органів, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає максимальне покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, з метою уникнення його, може ухилятися від кримінальної відповідальності та переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, наявність та обґрунтованість вищевказаного ризику підтверджується й тим, що ОСОБА_4 не одружений, не має на утриманні неповнолітніх, непрацездатних осіб, що в сукупності свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, як обмежень для здійснення спроб переховуватися від правоохоронних органів.

Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, набувши після повідомлення йому про підозру іншого процесуального статусу - підозрюваний, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний отримав особисті дані учасників, викладені у копіях матеріалів, якими обґрунтовується подане клопотання, вчинив кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб, будучи особисто знайомим з іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні, може незаконно впливати на них, з метою приховування обставин кримінального правопорушення та механізму його вчинення, відмови від раніше наданих показів, а також з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення використовуючи найбільш не сприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови в яких опинилось суспільство, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення та зухвалість злочинних дій підозрюваного. Крім того, під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 серед іншого було виявлено та вилучено наркотичні засоби та психотропні речовини у особливо великих розмірах, які останній незаконно зберігав ОСОБА_4 умислу на вчинення нових кримінальних правопорушень та продовження злочинної діяльності, пов`язаної, в тому числі з метою подальшого збуту, що свідчить про наявність у із незаконним обігом наркотичних засобів, у разі обрання останньому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

З огляду на наведене, дії підозрюваного та загроза можливого покарання за них свідчать про те, що вказана особа з метою ухилення від кримінальної відповідальності може реалізувати будь який із вищевказаних дій, що становлять ризики визначені в ст. 177 КПК України

Крім цього, жодних доказів відсутності зазначених ризиків стороною захисту не надано.

Отже, судом встановлена наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_4 відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо застосовати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини його вчинення, наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Крім того, слідчий суддя вважає, що обставина, яка виправдовує тримання особи під вартою, належить введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан в зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Разом із цим, суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п. 80 рішення у справі «Марченко проти України» про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд бере до уваги п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України та враховує те, що згідно повідомлення про підозру від 02.11.2024 ОСОБА_8 інкриміновано вчинення умисного тяжкого злочину, та вважає, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникнення ризиків передбачених ст. 177 КПК України, належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Також судом не здобуто інформації, яка би категорично виключала можливість перебування ОСОБА_4 під вартою.

У зв`язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.

При цьому, слідчий суддя зважив і на доводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про застосування більш м`якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Сукупність встановлених обставин дають слідчому судді підстави вважати, що ступінь існуючих ризиків є надзвичайно високою, а відтак жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде дієвим і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання в частині застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в якості альтернативи тримання під вартою суд встановлює підозрюваному заставу у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка не буде для нього непомірною.

При визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище ОСОБА_4 , дані про особу, слідчий суддя вважає, що застава у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 20 год. 02 хв. 19 грудня 2024 року, тобто по 17 лютого 2025 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави у межах 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадять) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові та дата народження підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадження № 12024100100004858 від 19.02.2024;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 17 лютого 2025 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12024100100004858 від 19.02.2024.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1