Рішення № 124036918, 25.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/34873/21 2/760/3478/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість:

- за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 071,52 грн;

- за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 25 655,81 грн;

- витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн;

- судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є споживачем централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які постачає їй позивач за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач своєчасно не сплачувала кошти за надані позивачем послуги з централізованого опалення, у зв`язку з чим, станом на 01 вересня 2021 року, утворилася заборгованість у сумі 25 655,81 грн. Крім того, на підставі укладеного 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) та Додатків до нього, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення у сумі 10 071,52 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 січня 2022 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05 січня 2023 року ухвалою суду змінено порядок судового провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19 квітня 2023 року відповідачем подано до суду заяву, в якій вона просила закрити провадження, оскільки нею сплачено на рахунок позивача заборгованість в розмірі 55 215,63 грн, тобто борг відсутній.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, матеріали справи містять письмові пояснення представника, в яких зазначила, що відповідачем повністю погашено заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та частково погашено заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення. Заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року становить 2 524,70 грн. Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року 2 524,70 грн, а також судовий збір та витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктами 3, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Частинами першою-другою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Суд установив, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 277942514 від 04 жовтня 2021 року.

Таким чином встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачаються позивачем за вказаною адресою.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 01 вересня 2021 року, починаючи з 01 травня 2018 року утворилась заборгованість, яка становить 25 655,81 грн.

Крім того, судом установлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, згідно з яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до Додатку № 1 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в сумі 10 071,52 грн.

За приписами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частина сьома статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог вищевказаного Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Крім того, надання послуг до 01 травня 2018 року здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, опублікованого у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідач від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася.

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно зі статтею 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).

За приписом пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються у відповідності з Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з Постановою КМУ № 291 від 03 квітня 2019 року).

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом установлено, що відповідач, будучи споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не виконували покладений на неї договором і законом обов`язок по оплаті послуг з централізованого опалення, внаслідок чого станом на 01 вересня 2021 року виникла заборгованість, а саме: до 01 травня 2018 року в сумі 10 071,52 грн за централізоване опалення; з 01 травня 2018 року в сумі 25 655,81 грн за централізоване опалення.

Разом з тим, відповідачем було надано суду квитанції від 23 березня 2023 року на суму 20 000 грн, від 29 березня 2023 року на суму 25 215,63 грн та 10 000 грн, що в загальному складає 55 215,63 грн, з яких вбачається, що кошти були сплачені на рахунок позивача за послуги з централізованого опалення.

Таким чином, відповідачем у повному обсязі сплачена заборгованість за послуги з централізованого опалення, яка існувала на момент подачі даного позову до суду та про стягнення якого позивач заявляв у позовній заяві.

Позивач не заперечував щодо погашення ОСОБА_1 заборгованості у повному обсязі за послуги надані з 01 травня 2018 року, однак зазначив, що заборгованість за послуги надані до 01 травня 2018 року сплачена частково, в розмірі 7 645,82 грн, а залишок становить 2 524,70 грн.

Водночас, доказів, які б свідчили про те, що відповідач погасила заборгованість частково за послуги надані до 01 травня 2018 року, у меншому розмірі, ніж розмір, про який йдеться у його заяві не надав, в той час як відповідачем надані квитанції, з яких вбачається, що нею сплачено кошти на рахунок позивача у значно більшому розмірі ніж розмір визначеної ним заборгованості, що також спростовує відомості, наведені у довідці про заборгованість, виданої позивачем.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідач сплатила заборгованість, що підтверджується квитанціями, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, яка утворилась станом 01 вересня 2021 року, оскільки така заборгованість сплачена, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Ураховуючи те, що відповідач добровільно сплатила заборгованість перед позивачем вже після пред`явлення позову, вона не звільняється від відшкодування понесених позивачем судових витрат, оскільки останнім подано до суду заяву про стягнення таких витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача 33 грн витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

В додатках до позовної заяви міститься квитанція від 04 жовтня 2021 року, з якої вбачається сплата 30 грн за отримання відомостей з державного реєстру речових прав.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн та 30 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 264, 525, 526, 615, 625, 629 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 142, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 280, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 270 грн та 30 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. площа І. Франка, 5;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л. М. Ішуніна