Ухвала суду № 124031315, 20.12.2024, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/4173/24

Номер провадження 1-кп/585/620/24

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

20 грудня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю прокурора ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні а залі суду в м.Ромни матеріали обвинувального акту з реєстром матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024200470000598 від 30 липня 2024 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дзержинськ, Донецької обл., громадянки України, з середньою освітою, зареєстрованої: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ст. 390-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ст. 390-1 КК України, надійшов до Роменського міськрайонного суду Сумської області 01 жовтня 2024 року.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вказавши на те, що останній підлягає розгляду Роменського міськрайонного суду Сумської області, фактичний виклад обставин кримінальних правопорушень викладено у відповідності до вимог закону, як і формулювання обвинувачення.

Обвинувачена та потерпіла, кожна окремо, вважали за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Представник малолітнього потерпілого у підготовче судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачену та потерпілу, суд приходить до наступного висновку.

Так, частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленого цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

За вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Таким чином, обвинувальний акт повинен бути викладений у такий спосіб, щоб його зміст відповідав вимогам ст. 291 КПК України за структурою, послідовністю викладення, наявністю обов`язкових елементів: викладення фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

При цьому, виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення не є тотожними поняттями і, виходячи з конструкції норми п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, мають зазначатися окремо.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).

Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).

Таким чином, обвинувачення повинно бути сформульовано повно, чітко та зрозуміло і узгоджуватися з наведеною правовою кваліфікацією. Це обумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення права на захист, оскільки особа повинна знати від якого обвинувачення захищатись, та з огляду на висунуте їй обвинувачення обирати правову позицію захисту.

Наведених вимог кримінального процесуального закону при складенні обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12024200470000598від 30липня 2024року, щодо ОСОБА_3 органом досудового розслідування належним чином дотримано не було.

Так, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, у наступному формулюванні: « ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні дій, які виражаються в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах своєї матері ОСОБА_4 що призводить до психологічних страждань останньої та погіршення якості її життя, тобто у домашньому насильстві».

При цьому суд вважає, що у обвинувальному акті викладено фактичні обставини, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення щодо дій обвинуваченої ОСОБА_3 по відношенню до потерпілої ОСОБА_4 в межах кримінально-караного діяння, передбаченого ст. 126-1 КК України, що ставиться їй у вину.

У той же час до участі у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12024200470000598 від 30 липня 2024 року, залучено як потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (малолітнього сина обвинуваченої), законним представником вказаної малолітньої особи залучений головний спеціаліст сектору профілактики служби у справах дітей Ромнеської міської ради Сумської області ОСОБА_7 .

Проте, фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, їх правова кваліфікація та формулювання обвинувачення не містить відомостей щодо мети, мотиву, форми вини, конкретного часу вчинення ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення за ст.126-1 КК України, виходячи із обсягу пред`явленого обвинувачення останній, зокрема її дій, наслідків таких дій щодо малолітнього потерпілого ОСОБА_6 взагалі, відсутності відповідного формулювання обвинувачення тощо.

Окрім того, виклад в такий спрощений спосіб формулювання обвинувачення в обвинувальному акті дає суду підстави вважати, що органом досудового розслідування не виконано вимог ст. 291 КПК України при складанні такого процесуального документа, а також про ігнорування вимог ст. 91 КПК України щодо обов`язкового доказування у кримінальному провадженні події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення та іншого.

При цьому, за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому виявлені недоліки обвинувального акта перешкоджають подальшому судовому розгляду та є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Суд враховує і те, що ст. 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення в суді, однак це є правом прокурора, а не обов`язком, при цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Таким чином суд приходить до висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у зв`язку з чим підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст. 109, 291, 314, 315, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024200470000598 від 30 липня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ст. 390-1 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_8