Ухвала суду № 124030981, 23.12.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 237/2729/22

Провадження № 1-кп/229/156/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувшиу закритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка та в режимі відеоконференції кримінальне провадження відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торецьк Донецької області, громадянина України, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом із числа резервістів в особливий період ВЧ НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 404 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває вказане кримінальне провадження.

Від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, в якому, зокрема, зазначено, що наведені ризики були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування та на даний час не зменшились. Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 10 до 15 років або у виді довічного позбавлення волі, у зв`язку із чим наслідки та ризик втечі можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж імовірне покарання; вчинення інших кримінальних правопорушень підтверджується тим, що обвинувачений продовжуючи військову службу здатен вчинити новий злочин проти життя та здоров`я особи та проти встановленого порядку несення військової служби з метою дальшого посягання на встановлений порядок військової служби, ухилення від кримінальної відповідальності шляхом втечі чи впливу на свідків з метою дачі ними пояснень на свою користь. Сторона обвинувачення вважає, що запобігання наявним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого можливе виключно шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів обумовлена відсутністю належного контролю за діями обвинуваченого, необхідністю їх виконання за місцем служби, негативним впливом на військову дисципліну підрозділу та можливістю безпосереднього впливу на свідків події шляхом примусу, підкупу, погроз, вмовляння чи застування насильства. При цьому, у разі звільнення з під варти обвинувачений отримає доступ до зброї, що створить реальну загрозу життю його командирів та співслужбовців та вказує на наявність ризику летальності і повторення протиправної поведінки, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 178 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, у виді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із зазначених в ньому підстав.

Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти клопотання, оскільки тривалий час розглядається кримінальне провадження і він перебуває під вартою, в той час як декілька військових частин готові взяти його на військову службу.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, оскільки ризик випливу на свідків не існує, справа розглядається в суді з 2022 р. і сторона обвинувачення не забезпечила явку свідків, всі докази знаходяться в суді, військова частина звернулася до прокурора з клопотанням про скасування запобіжного заходу, наразі це питання ще не вирішено, у разі продовження строку тримання під вартою, просив визначити розмір застави.

Встановлено, що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 25.11.2024 року відносно, обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 23.01.2025 р. (включно) без визначення розміру застави.

Згідно вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ по справі «Ілійков проти Болгарії»).

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує стадію судового провадження, воєнний стан, а також те, що ОСОБА_6 не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимий, є військовослужбовцем, а також те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.404 КК України за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у видіпозбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а також продовження існування ризиків, а саме переховування від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання; вчинення іншого кримінальне правопорушення, незаконний вплив на свідків.

Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні, питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на воєнний стан, а також те, ще власник житла та повнолітні особи, які в ньому проживають висловили на це згоду, не надано документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, також неможливо застосувати.

Крім того, з огляду на положення ч.8 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, суд позбавлений можливості застосувати до військовослужбовця, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченого права на свободу в даному випадку є виправданим, наявність ризиків, передбаченихст.177 Кримінального процесуального кодексу України, у такому їх ступені, який є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, суд вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 404 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят днів) до 20 лютого 2025 року включно.

Копію ухвали направити обвинуваченому для відома та ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації АДРЕСА_2 для виконання в частині продовження строків тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_8