Постанова № 124030330, 24.12.2024, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1541/24

Провадження № 3/147/651/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року с-ще Тростянець

Суддя Тростянецькогорайонного судуВінницької області Натальчук О.А., розглянувши матеріалиадміністративної справи,що надійшливід ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

З протоколуОДВ/Г №242 про військове адміністративнеправопорушення від 27.11.2024 вбачається, що 26.11.2024 приблизно о 21-40 год. на території тимчасового місця розміщення військової частини НОМЕР_2 , було виявлено старшого лейтенанта ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння ( запах алкоголю із ротової порожнини, не чітка вимова) в умовах дії особливого періоду воєнного стану під час виконання обов`язків військової служби.

В подальшому даний військовослужбовець відмовився від проходження огляду за допомогою технічного приладу «АЛКОНТ-М» та від проходження медичного огляду в КНП «Тростянецька лікарня», що підтверджується висновком амбулаторного медичного огляду №148 від 26.11.2024.

Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_1 , діючи в порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, 10.09.2024 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду (військового стану).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

Перед початком судового розгляду справи ОСОБА_1 було роз`яснено права у відповідності до ст. 268 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні даного правопорушення не визнав. Зазначив, що він в стані алкогольного сп`яніння не перебував. Вважає, що обставини, які зазначені в протоколі, сфальсифіковані та містять ознаки кримінального правопорушення. Разом з тим зазначив, що відмовився проходити огляд саме за допомогою спеціальних засобів, зокрема приладу Драгер, оскільки його результатам не довіряє. Просив чергового лікаря відібрати у нього біологічні зразки для аналізу, однак йому відмовили. Також просив надати сертифікат на прилад та підтвердження того, що лікар медичного закладу має право проводити даний огляд, однак також отримав відмову. Окрім того, протокол складено у м. Гайсин, а не за місцем вчинення правопорушення без його участі, чим порушено права ОСОБА_1 . До протоколу не долучено доказів, які підтверджують, що особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення мала право це робити. Свідки, в яких відбирали пояснення, не зазначені в протоколі. А протокол складено за участі інших осіб.

Капітан ОСОБА_2 , який є представником ВСП, в судовому засіданні повідомив, що склав протокол щодо ОСОБА_1 . Зазначив, що 26.11.2024 приблизно о 22.00 год. Йому повідомили, що начальником патруля ВСП та командиром взводу резерву військової частини НОМЕР_2 було виявлено військовослужбовця з ознаками алкогольного сп`яніння. Як зазначалося, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці вчинення, тобто у ВЧ. В подальшому даного військовослужбовця було доставлено до медичного закладу, де він також відмовився проходити огляд за допомогою спеціального приладу. 27.11.2024 ОСОБА_2 склав протокол та надіслав його до ВЧ НОМЕР_2 для ознайомлення, однак ОСОБА_1 від підпису відмовився. На запитання ОСОБА_1 , чому саме свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначені в протоколі, ОСОБА_2 зазначив, що саме вони були присутні під час ознайомлення порушника із протоколом від 27.11.2024. Додатково зазначив, що шаблон протоколу складався у АДРЕСА_2 , а все інше у ВЧ НОМЕР_2 . Окрім того, як представник ВСП він має право на складання даних протоколів, так як є відповідний наказ, що делегує йому ці повноваження.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що є військовослужбовцем по мобілізації та тимчасово командирований до ВСП. Він особисто був присутній на освідуванні ОСОБА_1 . Останній відмовився проходити огляд у ВЧ НОМЕР_2 , просив надати йому документи, які підтверджують сертифікацію приладу. Начальник патруля надав йому відповідні документи. В медичному закладі ОСОБА_1 просив відібрати у нього біологічний матеріал для аналізу (сечу), а від проходження огляду за допомогою алкотестера відмовився. Лікар повідомив, що пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння можливо лише за допомогою спеціального приладу, а біологічні зразки не можуть бути у порушника відібрано.

Свідок ОСОБА_4 повідомив, що є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 . Його запросили бути свідком під час освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Пам`ятає, що під час освідування останній вимагав встановити його особу, зазначаючи, що не може знайти свої документи. В закладі охорони здоров`я не був присутній. Не може точно сказати чи в кабінеті ВЧ НОМЕР_2 порушник проходив огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння чи відмовився, оскільки він досить часто залучається в якості свідка до подібних оглядів і зараз чітко не пам`ятає цей випадок.

Свідок ОСОБА_3 зазначив, що є офіцером резерву ВЧ НОМЕР_2 . Повідомив, що командир І підрозділу ВЧ попросив його бути свідком під час ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення. Після того, як представник ВСП попросив порушника розписатися в протоколі, ОСОБА_1 відмовився це зробити, посилаючись на те, що з не згодний з ним. Зі свідків з ним ще був присутній ОСОБА_4 .

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, свідків, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в Україні настав особливий період з дня набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 року «Про часткову мобілізацію», який продовжено Указом Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію», та Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», який триває по цей час.

Згідно з вимогами ч.ч.3, 8 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

З моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У ст.1 ЗУ «Про оборону України» встановлено, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Відповідно доУказу Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»в Україні запроваджено воєнний стан, який на теперішній час продовжено.

Згідно з вимогами ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції, України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки.

Відповідно до вимог ст.16 цього Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Частиною 1 ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.251 КУпАП).

Згідно з диспозицією ч.3ст.172-20 КУпАП, адміністративним правопорушенням вважається, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, старший лейтенант ОСОБА_1 , діючи в порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, 26.11.2024 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків в умовах особливого періоду (військового стану).

Відповідно до преамбули Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня1999 року № 551 (далі за текстом-Статут) усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Стаття 1 Статуту передбачає, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Стаття 16 Статуту встановлює, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні даного правопорушення не визнає. Вказує, що відмовився проходити огляд саме за допомогою приладу Драгер, оскільки його результатам не довіряє. Просив відібрати у нього зразки біологічного матеріалу для аналізу, однак йому відмовили у цьому і це вважає неправомірним.

Так, згідно з п.3, 8 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 року № 32 огляду підлягають військовослужбовці /військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (даліуповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Військовослужбовець/військовозобов`язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Уповноважена посадова особа забезпечує проведення огляду військовослужбовця/військовозобов`язаного у закладі охорони здоров`я. У разі відмови військовослужбовця/військовозобов`язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобіву присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, зі змісту сукупності досліджених судом доказів дійсно вбачається доведеним, що військовослужбовець ОСОБА_1 , відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на території тимчасового розташування військової частини та в медичному закладі, а вимагав відібрати в нього біологічні зразки для аналізу.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена матеріалами справи, а саме: даними протоколу ОДВ/Г №242 про військове адміністративнеправопорушення від 27.11.2024, висновком від 26.11.2024 №148, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду в КНП «Тростянецька лікарня» в повному обсязі; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 27.11.2024, яких зазначено про відмову ОСОБА_1 проходити огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння; рапортом командира роти резерву офіцерського складу ВЧ НОМЕР_2 від 26.11.2024; поясненнями свідків, які були надані в судовому засіданні.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.

Варто зазначити, що згода пройти огляд на стан сп`яніння під умовою виконання працівниками медичного закладу певних вимог та застосування певних методів дослідження, повинна розглядатися судом як фактична відмова від проходження такого огляду.

Суд звертає увагу на те, що військовослужбовець , який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння,повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

При цьому, суд звертає увагу, що факт відмови військовослужбовцявід проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення військовослужбовця, який підозрюється у перебуванні у стані сп`янінням щодо його бажання проходити огляд на стансп`янінням.

Окрім того, варто зауважити, що лікар медичного закладу самостійно, проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію інесе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Особа, яка проходить обстеження повинна виконувати всі вимоги лікаря медичного закладу та забезпечити своєю поведінкою можливість проведення такого огляду.

Разом з тим, відмова виконувати вимоги лікаря медичного закладу, намагання втручатись в процес огляду на стан сп`яніння та керувати ним, надавити лікарю вказівки та висувати певні умови щодо способів та методів, які повинні бути застосовані під час проведення огляду на стан сп`яніння, необхідно вважати діями, які свідчать про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не наполягав на допиті в якості свідка чи спеціаліста лікаря, який був залучений для проведення освідування.

Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, суд вважає, що в матеріалах провадження достатньо належних та допустимих доказів, які поза всяким розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, в умовах особливого періоду.

В той же чассуд враховує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з 10.10.2024 приступив до виконання службових обов`язків у ВЧ НОМЕР_2 , а отже забезпечує стримування збройної агресії проти України у період воєнного стану, що запровадженого у зв`язку із воєнною агресією російської федерації проти України, томумає з гідністю відноситись до військової служби, бути прикладом для інших військовослужбовців та взірцем як у дотриманні моральних норм поведінки, так і у виконанні завдань, не порочити честь офіцера.

Суд зазначає, що не визнання ОСОБА_1 своєї вини свідчать про те, що останній намагається уникнути відповідальності за вчинення вищезазначеного правопорушення.

Окрім того, під час складання протоколу він мав право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Він таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень законодавства при складанні протоколу за ч.3 ст.172-20 КУпАП, невідповідності внесених до протоколу даних, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав при складанні протоколу до компетентних органів не звертався.

Окрім того, відмова ОСОБА_1 проходити огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння зафіксована у присутності двох свідків, що не суперечить вимогам законодавства.

Таким чином, із матеріалів справи не встановлено обставин, що виключали б адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Виходячи з викладеного, враховуючи обставини правопорушення, дані про особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що даній особі слід призначити адміністративне стягнення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП у виді штрафу, що буде достатнім заходом впливу на правопорушника і має запобігти вчиненню ним нових правопорушень.

Суд враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

Відповідно до вимог п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків звільняються від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 172-20, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави (рахунок - UA508999980313090106000002898, Код ЄДРПОУ 37979858, Одержувач ГУК у Він.обл./с.Ободівка/21081100, Банк одержувача Казначейство України (ЕАП).

За ст. 307 КУпАПштраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідност. 308 КУпАП- у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статтіКУпАПта зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя О.А. Натальчук