Рішення № 124024331, 23.12.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/13638/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправної та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 14.10.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач 1), Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області (далі Відділ, відповідач 2), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 02.10.2024 №075262 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 340,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він перевозив вантаж із своєї земельної ділянки, за власний рахунок, для власних потреб, без використання праці найманих водіїв, він не є перевізником у розумінні чинного законодавства та не може бути притягнутий до відповідальності за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, на момент перевірки діяла надзвичайна ситуація воєнного характеру, тому посилання відповідача на невиконання вимог Положення №340, є незаконним.

Ухвалою судді від 29.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачам строк для подання відзиву на позов.

Від Укртрансбезпеки надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що під час рейдової перевірки належного позивачу транспортного засобу було виявлено порушення водієм режиму праці та відпочинку. Вказані обставини були підставою для застосування до ОСОБА_1 відповідальності, передбаченої Законом України «Про автомобільний транспорт». При цьому, відповідач зазначав про непоширення на спірні правовідносини пункту 1.4 Положення №340, оскільки Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлюється Кабінетом Міністрів України. На території України діє режим воєнного стану, який врегульований положеннями інших нормативних актів, а не Кодексом цивільного захисту України. Окрім того, під час дії режиму воєнного стану не встановлено дозвіл на здійснення вантажних чи пасажирських перевезень з порушенням норм чинного законодавства.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, наполягаючи на його обґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основним видом економічної діяльності позивача є 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с. 63 зворот).

Матеріалами справи підтверджується, що у користуванні позивача є автомобіль марки Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 8, 59 зворот-61).

Відповідно до матеріалів справи зазначеним автомобілем 11.09.2024 здійснювалось перевезення вантажу (овес) (а.с. 61-62).

Відповідно до щотижневого графіку рейдових перевірок, направлення на перевірку посадовими особами Відділу проведено рейдову перевірку належного позивачу транспортного засобу (а.с. 58-59).

У ході перевірки водієм було надано: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну, роздруківку даних роботи цифрового тахографа (а.с. 63).

11.09.2024 інспекторами складено акт №057511 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено про порушення водієм режиму праці та відпочинку відповідно до роздруківки даних роботи цифрового тахографа, а саме: змінний період керування більше 10 годин 07.09.2024 року; безперервне керування більше 4 год. 30 хв 07.09.2024; тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку менше 9 послідовних годин 07-08.09.2024 (а.с. 7).

Надалі, за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Відділом винесено постанову від 02.10.2024 №075262 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 340,00 грн. за порушення абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (порушення режимів праці та відпочинку водієм транспортного засобу) (а.с. 6).

Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-ІІІ) цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За приписами статті 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Згідно з статтею 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення №103).

Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

За приписами пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Процедура оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів регламентовані пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.09.2024 №057511 зафіксовано порушення водієм режиму праці і відпочинку відповідно до роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

У зв`язку з наведеним, спірною постановою до позивача застосовано штрафні санкції.

Позивач виявлене порушення не заперечував, але наголошував, що він не є суб`єктом відповідальності, оскільки перевозив вантаж із своєї земельної ділянки, за власний рахунок, для власних потреб та без використання найманих водіїв. Крім того, на даний час в Україні триває надзвичайна ситуація (воєнний стан), тому вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі Положення №340), на спірні правовідносини не поширюється.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 14.10.1997 №363 (далі Правила), визначено:

перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до відображеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації, основним видом господарської діяльності позивача є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с. 63 зворот).

Судом встановлено та не спростовано позивачем, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 11.09.2024 №5 (а.с. 61), згідно з якою автомобільним перевізником зазначено саме ФОП ОСОБА_1 (він же водій транспортного засобу), замовником ФГ «А-ВІТА»; вантажовідправник ФГ «А-ВІТА», вантажоодержувач ТОВ «Компанія «УКРБАКАЛІЯ». Вказана товарно-транспортна накладна надана водієм під час перевірки.

Тобто, перевезення вантажу здійснювалось ОСОБА_1 , який є фізичною особою-підприємцем, на замовлення іншого суб`єкта господарювання, що спростовує доводи позивача про те, що він не є перевізником у спірних відносинах.

Крім того, у поданому позові ОСОБА_1 зазначає, що перевозив вантаж із своєї земельної ділянки. Однак, матеріалами справи вказані доводи спростовуються, оскільки відповідно до довідки від 07.10.2024 №63, виданої Куликівською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області, належна позивачу земельна ділянка з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9). Разом з тим, відповідно до інформації, відображеної у товарно-транспортній накладній від 11.09.2024 №5, пункт навантаження: «село Рудка, Чернігівський район, Чернігівська область», пункт розвантаження: « АДРЕСА_2 », що не відповідає місцю розташування земельної ділянки ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд погоджується з позицією відповідача, що позивач фактично надавав послуги з перевезення вантажу іншій особі (ФГ «А-ВІТА»), тому в силу вимог чинного законодавства є автомобільним перевізником.

Згідно з визначенням, яке міститься у Положенні №340, тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Пунктом 6.1 Положення №340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пунктів 3.3, 4.1, 5.1 Положення №340 тривалість керування водія на тиждень, включаючи надурочні роботи, не повинна перевищувати 48 годин. Після керування протягом 4 годин 30 хвилин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 11 послідовних годин.

Разом з тим, пунктом 1.4 Положення №340 установлено, що воно не поширюється перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 з 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин в Україні діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Таким чином, відповідно до положень КЦЗ України та Закону №389-VIII і воєнний стан, і режим надзвичайної ситуації є особливими режимами, що виникли через визначені законом обставини. Такі режими потребують посилення взаємодії органів управління, сил цивільного захисту зі збройними силами та правоохоронними органами за для ліквідації можливих наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня і забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, та за для проведення рятувальних та відновлювальних робіт через військову агресію. Саме за для безпечної ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій законодавцем передбачено певні обмеження дії нормативно-правових актів.

У свою чергу, з системного аналізу положень пункту 1.4 Положення №340 вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.

Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що він, як перевізник у цій справі, здійснював перевезення вантажів з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків, також позивачем не наведено обставин, які б унеможливлювали або перешкоджали виконанню ним вимог пунктів 3.1, 4.1, 5.3 Положення №340.

Таким чином, дія Положення №340 поширюється на спірні правовідносини.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі №440/5921/23, від 19.09.2024 у справі №200/7080/23.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Як встановлено у частині четвертій статті 217 Господарського кодексу України господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, підставою для притягнення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано позивачем порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, тому суд вважає обґрунтованим притягнення ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця до відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправної та скасування постанови відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач 1: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135).

Відповідач 2: Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 39, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна