Рішення № 124024274, 24.12.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року м.Чернігів Справа № 620/12722/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить наступне.

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01 травня 2024 року № 253650003183 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу".

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по віку відповідно до Закону України від 10 грудня 20l5 року"Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування: з 24.12.1981 по 25.08.1982, з 01.07.1983 по 02.09.1984,з 09.09.2001 по 10.11.2010, з 03.02.2011 по 04.12.2020.

Ухвалою судді від 23.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду Україні Чернігівської області, як отримувач пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

24 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача за місцем проживання із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» та перерахунок пенсії.

Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Донецької області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії

01 травня 2024 Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області ухвалено рішення № 253650003183, відповідно до якого право на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу» гр. ОСОБА_1 не має, оскільки на 01.05.2016 року не займала посади державної служби.

При цьому відповідачем не було враховане наступне.

24 грудня 1981 року по 25.08.1982 року позивач займала посаду секретаря сільської ради.

01 липня 1983 року по 02.09.1984 займала знову посаду секретаря сільської ради. 03 липня 1987 року позивач була прийнята на посаду секретаря сільської ради, 15.03.1990 обрана заступником цієї ж ради, 24.01.1991 знову обрана секретарем сільської ради, а 28.04.1994 прийнята присяга державного службовця.

09 вересня 2001 року ОСОБА_1 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування.

11 квітня 2002 року обрана секретарем сільської ради та виконкому, з якої була звільнена 10 листопада 2010 року. 03.02.2011 обрано секретарем сільської ради та виконкому, 11 листопада 2015 року обрана на посаду Свердловського сільського голови, де 04.12.2020 звільнена у зв`язку з припиненням повноважень. Саме зазначений досвід роботи не був врахований відповідачем при прийнятті рішення про відмову, оскільки на думку відповідача даний стаж роботи не може бути врахований при призначенні пенсії згідно Закону України « Про державну службу».

Не погодившись з цим, позивачка звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 90 цього Закону, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889- VIII, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622, встановлено, що згідно із пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ Про державну службу мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу:

-мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

-займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 3 Порядку №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до наведених правових норм Законів України №3723-ХІІ, №889-VIII, Порядку №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу мають жінки, а саме:

-державні службовці та особи, за наявності не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

-державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01 травня 2016 року), займали посади державної служби (працювали на посадах державних службовців), та мають не менш як 10 років стажу на посадах державної служби у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та на час досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працювали на посадах державних службовців;

-особи, які на день набрання чинності цим Законом (01 травня 2016 року), мали не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

-державні службовці та особи, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: за наявності страхового стажу 30 років;

-особи, яким не призначали пенсію відповідно до Закону України Про державну службу №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу за умови наявності достатнього страхового стажу, стажу державної служби та досягнення певного віку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Щодо врахування до стажу державної служби вищевказаних періодів роботи позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VII Про державну службу стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року (була чинною до 01 травня 2016 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування.

За правилами статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування, належать, зокрема, посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Приймаючи до уваги вищенаведене, можна зробити висновок, що позивач займав посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких згідно статті 14 Закону №2493-111 та Порядку №229 зараховується до стажу державної служби. Позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком на підставі Закону України Про державну службу.

Таким чином, на дату набрання чинності Законом України Про державну службу №889-VIII від 10 грудня 2015 року (01 травня 2016 року), позивач мав понад 20 років стажу державної служби.

Разом з тим, виходячи з аналізу законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.

Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Спірні правовідносини стосуються саме переведення позивача з одного виду пенсії, за віком, на інший вид - пенсію за віком, в межах іншого закону.

Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, з чого слідує, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії.

За наявності у особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом.

Такий же правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у справі №340/4184/21 від 27.01.2023.

Відтак, необхідно дійти висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу», діяв з порушенням вимог чинного законодавства та без урахуванням усіх обставин, що мають значення, відтак, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Батюка, 8, м. Слов`янськ, Донецька обл., Краматорський р-н, 84116), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01 травня 2024 року № 253650003183 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по віку відповідно до Закону України від 10 грудня 20l5 року"Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування: з 24.12.1981 по 25.08.1982, з 01.07.1983 по 02.09.1984,з 09.09.2001 по 10.11.2010, з 03.02.2011 по 04.12.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24 грудня 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ