Рішення № 124021928, 20.12.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 рокусправа № 380/18033/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2024 року №0196931-2411-1305-UA46080110000050484 та податкове повідомлення-рішення від 08.02.2024 року №0196930-2411-1305-UA46080110000050484, прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належні йому на праві власності нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відносяться до будівель промисловості та використовуються позивачем у власній господарській діяльності, яка полягає у виготовленні інкубаторів та запчастин до інкубаторів шляхом обробки металу, деревини та пластмаси, складуванні та реалізації виготовленої продукції. Позивач вважає, що на нього розповсюджується податкова пільга, передбачена підп.«є» підп.266.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (в редакції спірного періоду). Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він стверджує, що документи, які свідчать про належність будівлі, в якій знаходяться нежитлові приміщення, що належать ОСОБА_1 за функціональним призначенням до будівлі промислового призначення, позивачем не надано. До того ж, вказав, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач є промисловим товаровиробником, який використовує свої будівлі та споруди безпосередньо у підприємницькій діяльності. З огляду на викладене, вважає, що, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.09.2006 року (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та перебуває на 3 групі оподаткування. Основним видом економічної діяльності позивача, згідно відомостей з ЄДР, є оптова торгівля машинами й устаткуваннями (код КВЕД 46.69). Крім того, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії Б №772201, виданим 07.11.2012 року. Місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 .

Позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно нежитлові будівлі: складські приміщення літ. 3 загальна площа 235,4 кв.м., гараж літ. Є загальна площа 240,9 кв.м., складські приміщення літ. Ж, загальна площа 336,8 кв.м. Адреса об`єкта: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7691638 від 06.07.2005 року.

Також, позивачу на праві приватної власності (частка 18/25) належить нерухоме майно нежитлові будівлі загальною площею 1573,9 кв.м.: виробничий корпус №1, №2а, загальна площа 1134,1 кв.м.; виробничий корпус №2, №1в, загальна площа 439,8 кв.м. Адреса об`єкта: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 04.05.2006 року.

На зазначені об`єкти нерухомості Головним управлінням ДПС у Львівській області нараховано зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за 2023 рік згідно з податковими повідомленнями-рішеннями: від 08.02.2024 року №0196931-2411-1305-UA46080110000050484 в сумі 27238,85 грн та від 08.02.2024 року №0196930-2411-1305-UA46080110000050484 в сумі 52698,85 грн.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, запроваджено місцевий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Спірні правовідносини також врегульовані рішеннями Тур`янської сільської ради Буського району Львівської області № 446 від 24.06.2019 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік», № 661 від 19.06.2020 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік» та Буської міської ради Золочівського району Львівської області № 159 від 08.07.2021«Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» з додатками.

Відповідно до норм п. 8.3. ст. 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать податок на майно (п. п. 10.1.1. п. 10.1. ст. 10 ПК України).

Пунктом 12.3. ст. 12 ПК України, передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Положеннями п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Базою оподаткування, у відповідності до п.п. 266.3.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами п. п. 266.3.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до п. п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Вказані положення ПК України набрали чинності з 1 січня 2015 року. Відтак, з 01.01.2015, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Наведена норма передбачає конкретні типи (види) об`єктів нерухомості, які законом не віднесені до об`єктів оподаткування вказаним податком, а тому, стосовно них контролюючі органи не можуть проводити нарахування податку та виносити обов`язкові до сплати податкові повідомлення-рішення. При цьому, в нормі ПК України міститься прив`язка або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю, та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування.

Так, п.п. "є" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У силу вимог п. п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, до об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 відповідно до яких застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суд встановив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 246654425) та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7691638 від 06.07.2005 року, позивачу належить нерухоме майно (реєстраційний номер майна: 10753326) за адресою: Львівська обл., Самбірський р., с. Острів, вулиця Заводська, будинок 2а, до складу якого входять складські приміщення літ.З - загальна площа 235,4 кв.м., гараж літ.-Є загальна пл.-240,9 кв.м., складські приміщення літ.-Ж загальна площа 336,8 кв.м.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 246653963), Свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 986892 від 04.05.2006 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10548417 від 04.05.2006 року, позивачу належить нерухоме майно (реєстраційний номер майна: 14651565) за адресою: Львівська обл., Самбірський р., с. Острів, вулиця Заводська, будинок 2, до складу якого входять виробничий корпус № 1 площею 1134,1 кв.м. та виробничий корпус № 2 площею 439,8 кв.м.

Згідно технічних паспортів до об`єктів нерухомості позивача відносяться: виробничий корпус № 1 за адресою: с. Острів, вул. Заводська, буд. 2; виробничий корпус № 2 за адресою: АДРЕСА_1 ; складські приміщення за адресою: с. Острів, вул. Заводська, буд. 2-А.

Отже, належні позивачу на праві власності нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та 2-А відносяться до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, зокрема згідно кодів 1251.1 (Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості), 1251.9 (Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне), 1252.8 (Склади універсальні), 1252.9 (Склади та сховища інші).

Суд врахував, що видами діяльності позивача є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання.

Отже, основні види економічної діяльності відповідають цільовому призначенню належного позивачу нерухомого майна - нежитлових приміщень, що використовується ним для виготовлення інкубаторів та запчастин до інкубаторів, шляхом обробки металу, деревини та пластмаси, складуванні та реалізації виготовленої продукції.

Вказане підтверджується податковою звітністю, договорами на виготовлення та поставку продукції, укладеними між позивачем та покупцями його продукції.

З урахуванням видів діяльності позивача та функціонального призначення згаданих об`єктів нежитлової нерухомості, суд дійшов висновку, що вони призначені для використання у виробництві.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ці об`єкти нерухомості підпадають під дію підп. є 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, а тому нарахування позивачу спірними рішеннями податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є неправомірним.

Тому оскаржувані податкові-повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2024 року №0196931-2411-1305-UA46080110000050484, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2024 року №0196930-2411-1305-UA46080110000050484, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ: 43968090) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна