Рішення № 124021069, 24.12.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. справа № 300/7975/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 та скасувати рішення №092950009829 від 13.07.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1983 по 28.02.1983, з 15.03.1983 по 01.04.1985, з 23.05.1985 по 02.07.1990, з 21.05.1991 по 20.05.1992, з 28.10.1994 по 16.01.1995 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а також періоди навчання з 01.09.1978 по 23.06.1982.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.07.2022 №092950009829 їй відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю страхового стажу. Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало те, що на титульній сторінці трудової книжки наявне виправлення дати народження, а в дипломі ім`я не відповідає паспортним даним. Позивачка вважає рішення відповідача протиправним, оскільки недоліки щодо заповнення трудової книжки не є підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Крім того, зазначає, що рішення відповідача прийняте з надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення її конституційного права на соціальний захист у формі отримання пенсії за віком. Позивачка звертає увагу, що надати уточнюючу довідку про підтвердження періоду навчання неможливо, адже навчальний заклад знаходиться на території Білорусі, з якою припинено Угоду між Урядом України та Урядом Білорусі про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення. Відтак, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

13.11.2024 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача -2 заперечила щодо задоволення позовних вимог. Зазначила, що за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №092950009829 від 13.07.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком. За результатами розгляду документів не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 01.02.1983 по 28.02.1983, з 15.03.1983 по 01.04.1985, з 23.05.1985 по 02.07.1990, з 21.05.1991 по 20.05.1992, з 28.10.1994 по 16.01.1995, оскільки наявні виправлення в даті народження позивачки. На думку представниці, трудова книжка позивачки не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях №58 від 29.07.1993. Крім того зазначає, що періоди навчання з 01.09.1978 по 23.06.1982 не враховані до страхового стажу, оскільки ім`я в дипломі ( ОСОБА_2 ) не відповідає даним паспорту ( ОСОБА_2 ). При цьому уточнюючої довідки у матеріалах пенсійної справи немає. Відтак, вважає, що підстав для врахування спірних періодів роботи до страхового стажу немає. Зауважено, що питання призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 14.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача-1 вказує, що за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 13.07.2022 №092950009829 про відмову у призначенні пенсії. Представниця вважає, що позивачці правомірно не враховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , адже на титульному аркуші наявне виправлення дати народження, що є порушенням Інструкції №58. Щодо періоду навчання з 01.09.1978 по 23.06.1982 зазначає, що за відсутності в документах відомостей для підтвердження періоду навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі. Однак, позивачка не надала відповідних документів, які б підтверджували факт звернення до останнього місця роботи щодо виправлення дати народження у її трудовій книжці, а також у матеріалах справи немає судового рішення щодо встановлення факту належності диплому про період навчання з 01.09.1978 по 23.06.1982. У задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 05.07.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.07.2022 №092950009829 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки оформлення трудової книжки не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях №58 від 29.07.1993, а саме на титульній сторінці наявне виправлення дати народження та періоди навчання з 01.09.1978 по 23.06.1982, оскільки ім`я в дипломі ( ОСОБА_2 ) не відповідає даним паспорту ( ОСОБА_2 ).Для врахування такого періоду необхідно надати уточнюючу довідку (а.с.29).

Позивачка, не погоджуючись з даною відмовою пенсійного органу, звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

В умовах дії солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально з урахуванням набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У свою чергу, частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена в Україні на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом№1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.

До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII .

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відтак, системний аналіз норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV та Закону України "Про пенсійне забезпечення"від 05.11.1991 №1788-XII свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2004 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивачки є її трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній виникає необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивачка подала до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку.

Дослідивши копію трудової книжки позивачки, суд робить висновок, що у трудовій книжці наявне виправлення дати народження.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1982, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 4ст. 24 Закону №1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Діюча на час заповнення спірного запису Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, передбачала, що у випадку виявлення неправильного або неточного запису в трудовій книжці виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений такий запис (п. 2.5). Якщо таке підприємство ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а випадку його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство (п.2.7) Виправлені відомості повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх роботі, яка фактично виконувалась , виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт ( п. 2.8). В розділах "Відомості про роботу", закреслення раніш внесених неточних або неправильних записів не допускається. При необхідності , наприклад, зміни запису відомості про роботу після вказівки відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться "Запис за № таким-то є недійсною (2.9)

Аналогічні приписи містить і Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України за № 58 від 29 липня 1993р., яка діє на теперішній час. Так, п. 2.8Інструкції № 58встановлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Пунктом 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У подальшому аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.

Органи Пенсійного фонду можуть надавати допомогу у пошуку та зборі необхідних документів. Відповідно до частини третьоїстатті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. ГУ ПФУ слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Суд зазначає,що постановою Верховного Суду України від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 визначено, що відповідно до п.п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно дост. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У даному випадку орган ПФУ за наявності сумніву у стажі роботи заявника може спрямувати відповідний запитна підтвердження такого стажу роботи.

Також суд дійшов висновку, що виявлене відповідачем-2 виправлення на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1982 в даті народження не спростовує наявність і правове значення записів у ній про періоди роботи.

Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинний діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другоюстатті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачки буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Оцінивши наявні у справі докази, суд робить висновок, що відповідач-2, приймаючи рішеннявід 13.07.2022 за № 092950009829 про відмову у призначенні пенсії за віком зробив передчасний висновок про неможливість врахування позивачці до страхового стажу періоду її роботи з 01.02.1983 по 28.02.1983, з 15.03.1983 по 01.04.1985, з 23.05.1985 по 02.07.1990, з 21.05.1991 по 20.05.1992, з 28.10.1994 по 16.01.1995 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Щодо зарахуваннядо страхового стажу періоду навчання суд зазначає, що у дипломі серії НОМЕР_2 від 25.07.1982 зазначено ім`я « ОСОБА_2 », у той час, як згідно із даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 від 10.06.1997 ім`я позивачки українською мовою зазначено, як « ОСОБА_2 » та російською вказано, як « ОСОБА_2 » (а.с.10-15).

Суд зауважує, що вказані розбіжності у написанні імені позивачки виникли внаслідок різного написання імені заявниці російською мовою.

Суд враховує ту обставину, що діловодство в радянські часи велося російською мовою, через що могла допускатися плутанина в написанні імен, прізвищ, зокрема при перекладі з російської мови на українську і навпаки.

При цьому, як зазначалося судом, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд вважає, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області допускає надмірний формалізм щодо неможливості зарахувати період навчання, який підтверджується дипломом, у зв`язку із зазначенням розбіжностей у написанні імені позивачки.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що період навчання з 01.09.1978 по 23.06.1982, зазначений у дипломі від 25.06.1982 серії НОМЕР_2 , підлягає врахуванню при обчисленні страхового стажу позивачки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вищевказані дії відповідача -2 слід визнати протиправними, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.07.2022 за № 092950009829 -скасувати.

Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого позивачці відмовлено в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22та24.05.2024№460/17257/23 .

Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України)

Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1090,08 грн (90%), понесення яких підтверджується квитанцією від 09.10.2024, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 та скасувати рішення №092950009829 від 13.07.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 01.02.1983 по 28.02.1983, з 15.03.1983 по 01.04.1985, з 23.05.1985 по 02.07.1990, з 21.05.1991 по 20.05.1992, з 28.10.1994 по 16.01.1995 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а також період навчання з 01.09.1978 по 23.06.1982.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1090,08 грн (одна тисяча дев`яносто гривень вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.