Рішення № 124021064, 23.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року Справа № 280/9598/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані 167 календарних днів відпустки з урахуванням виплаченої грошової компенсації у розмірі 41123,75 грн та з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 640/23690/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 наказом Генерального прокурора від 17.05.2023 № 594ц скасовано наказ Генерального прокурора від 04.11.2019 № 133ц про звільнення позивача та поновлено на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 12.11.2019. Надалі наказом Генерального прокурора від 30.05.2023 № 670ц позивач був звільнений з органів прокуратури з 01.06.2023 у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Позивач вважає, що на день його звільнення 01.06.2023 відповідач нарахував йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки не у повному обсязі. При цьому позивача було повідомлено, що за відсутності заробітної плати за розрахунковий період з червня 2022 року по травень 2023 року, обчислення середньої заробітної плати, яка враховувалася для нарахування компенсації за невикористані дні відпустки, здійснювалося виходячи з розміру посадового окладу. Разом з тим, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі № 280/4017/23 було стягнуто з відповідача середній заробіток за затримку виконання рішення суду по справі № 640/23690/19 за період з 15.07.2021 до 16.05.2023. На звернення позивача до Офісу Генерального прокурора із заявою про нарахування та виплату компенсації за дні невикористаної відпустки з урахуванням виплачених сум, виходячи з середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач отримав відповідь про безпідставність зазначеного прохання з огляду на відсутність існування вказаної виплати на час звільнення позивача. Позивач не погодився із мотивами отриманої відповіді, у зв`язку з чим звернувся до суду.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

11.11.2024 судом отриманий відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне. Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 № 100, передбачений чіткий механізм розрахунку середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, що унеможливлює розширене тлумачення норм у частині довільного визначення періоду, який враховується при її обчисленні. При звільненні ОСОБА_1 з посади з 01.06.2023 йому було нараховано компенсацію за 167 днів невикористаних відпусток у розмірі 41123,75 грн. Оскільки єдиною виплатою за останні 12 місяців роботи (з червня 2022 року по травень 2023 року), що передували місяцю нарахування компенсації, була вихідна допомога, яка не включається до загальної суми виплат при обчисленні розміру середньої заробітної плати, за відсутності заробітної плати за вказаний розрахунковий період, обчислення середньої заробітної плати здійснювалося виходячи з розміру посадового окладу ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100. Щодо врахування при розрахунку компенсації суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 15.07.2021 по 16.05.2023 у розмірі 881337,75 грн (справа № 280/4017/23) відповідач наголошує, що рішення у вказаній справі набрало законної сили лише 19.04.2024, що об`єктивно унеможливлювало врахування вказаної суми при розрахунку компенсації невикористаних відпусток при звільненні ОСОБА_1 з 01.06.2023. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 22.10.2024 суд відкрив провадження у цій справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував у відповідача докази по справі.

Ухвалою від 21.11.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Офісу Генерального прокурора про призначення розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 21.11.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Наказом Генерального прокурора України від 04.11.2019 № 1331ц на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України (а.с.19).

З даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 640/23690/19:

визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України № 1331ц від 04.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 11.11.2019;

поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 12.11.2019;

ухвалено стягнути з Офісу Генерального прокурора (ЄДРПОУ 00034051, адреса: вулиця Різницька, будинок 13/15, місто Київ, 01011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.11.2019 по 14.07.2021 в сумі 790 360,95 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 12.11.2019 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 40 525,43 грн допущено до негайного виконання (а.с.37-50).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі № 640/23690/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 змінено в мотивувальній частині, а саме викладено абзац 3 резолютивної частини в наступній редакції: « 3. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 12.11.2019.». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 залишено без змін (а.с.51-56).

Наказом Генерального прокурора від 17.05.2023 № 594ц скасовано наказ Генерального прокурора від 04.11.2019 № 133ц про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 12.11.2019. Підставою зазначено: заява ОСОБА_1 , рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021, постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 640/23690/19. Із зазначеним наказом позивач ознайомлений 01.06.2023 (а.с.20).

Наказом Генерального прокурора від 30.05.2023 № 670ц у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») звільнено ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури з 01.06.2023 (а.с.21).

21.06.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки щодо виплат (заробітку) за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (а.с.22-23).

30.06.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки щодо днів невикористаної відпустки у зв`язку з незаконним звільненням за період часу з 11.11.2019 по 17.05.2019 (а.с.27).

Листом Офісу Генерального прокурора від 11.07.2023 № 07-1436-21 позивачу надана інформація про трудовий стаж та дні невикористаної відпустки. Залишок днів невикористаних відпусток за період з 11.11.2019 по 17.05.2023 - 165 днів (а.с.28-30).

Крім того, листом Офісу Генерального прокурора від 12.07.2023 № 21-1469вих-23 позивачу надано довідку про заробітну плату, нараховану за останні 12 місяців роботи (помісячно), що передували місяцю виплати компенсації, а також роз`яснено, що при звільненні з посади з 01.06.2023 йому було нараховано компенсацію за 167 днів невикористаних відпусток у розмірі 41123,75 грн. Оскільки єдиною виплатою за останні 12 місяців роботи (з червня 2022 року по травень 2023 року), що передували місяцю нарахування компенсації, була вихідна допомога, яка не включається до загальної суми виплат при обчисленні розміру середньої заробітної плати, за відсутності заробітної плати за вказаний розрахунковий період, обчислення середньої заробітної плати здійснювалося виходячи з розміру посадового окладу. У наданій довідці про заробіток ОСОБА_1 за період з червня 2022 року по травень 2023 року заповнено лише нараховані виплати за червень 2022 року - 40750,03 грн (а.с.24-26).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі № 280/4017/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024, ухвалено стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 640/23690/19 за період з 15.07.2021 до 16.05.2023 у розмірі 881 337,75 грн (вісімсот вісімдесят одна тисяча триста тридцять сім гривень 75 копійок), з яких утримати податки та інші обов`язкові платежі (а.с.57-69).

03.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за 167 днів невикористаної відпустки з урахуванням виплаченої компенсації у розмірі 41123,75 грн, виходячи із середнього заробітку, встановленого судом по справі № 280/4017/23 (а.с.31-32).

Крім того, листом Офісу Генерального прокурора від 26.09.2024 № 21-1763вих-24 позивачу роз`яснено, що 11.08.2024 Державною казначейською службою України проведено безспірне списання коштів з рахунку Офісу Генерального прокурора на користь заявника - середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення у розмірі 881337,75 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн на підставі виконавчих листів, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом 16.05.2024 у справі № 280/4017/23. Ураховуючи, що розрахунковий період компенсації - з червня 2022 року по травень 2023 року не охоплює період, за який стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 12.11.2019 по 14.07.2021), будь-яких підстав для включення його до сумарного заробітку не вбачається. На дату звільнення (з 01.06.2023) заявник не набув права на отримання середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на посаді за період з 15.07.2021 по 16.05.2023 у сумі 881337,75 грн, оскільки постанова Третього апеляційного адміністративного суду є обов`язковою та підлягає виконанню з 19.04.2024. За таких обставин вказана виплата на час звільнення не існувала, а тому включення середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на посаді, зокрема, суми, яка припадає на розрахунковий період компенсації - з червня 2022 року по травень 2023 року, при обчисленні компенсації при звільненні є безпідставним. Отже, нарахування та виплата компенсації за 167 днів невикористаних відпусток здійснені з додержанням норм чинного законодавства України (а.с.33-35).

Не погоджуючись з позицією Офісу Генерального прокурора про відсутність підстав для перерахунку компенсації за дні невикористаної відпустки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

Згідно з частинами першою-третьою статті 82 Закону № 1697-VII прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора. Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

За приписами частини першої статті 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

При цьому відповідно до положень частини другої статті 21 Закону № 504/96-ВР порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

08.02.1995 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок обчислення середньої заробітної плати № 100 (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній на момент звільнення позивача та виплати компенсації за 167 днів невикористаних відпусток - 01.06.2023), який за пунктом 1, застосовується у випадку, зокрема, надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

За абзацом шостим пункту 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку (абзац сьомий пункту 2 Порядку № 100).

Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 Порядку № 100 якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що сума компенсації за 167 днів невикористаних відпусток у розмірі 41123,75 грн, яка була нарахована ОСОБА_1 при звільненні (01.06.2023), обчислювалась, виходячи з розміру посадового окладу за період з червня 2022 року по травень 2023 року. При цьому, як пояснив відповідач, розрахунок здійснювався наступним чином: 89880 грн (сумарний заробіток за період з 01.06.2022 по 31.05.2023, який складається з добутку розміру посадового окладу 7490 грн на 12 місяців) / 365 календарних днів х 167 днів невикористаних відпусток, що складає 41123,75 грн (246,25 грн - компенсація 1 дня невикористаної відпустки).

Разом з тим, позивач вважає, що відповідач має перерахувати нараховану та виплачену компенсацію за 167 днів невикористаних відпусток з урахуванням середнього заробітку, який був обчислений судом у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі № 280/4017/23 (набрало законної сили 19.04.2024), яким ухвалено стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 640/23690/19 за період з 15.07.2021 до 16.05.2023 у розмірі 881 337,75 грн.

Однак, такий підхід позивача суперечить існуючій позиції Верховного Суду щодо застосування пунктів 3, 4 Порядку № 100, які викладені у постановах від 24.02.2021 у справі №818/1551/17, від 23.06.2022 у справі №540/825/21, у яких раніше була висловлена позиція щодо застосування пунктів 3, 4 Порядку №100 та зводяться до того, що у випадках, коли нарахування проводяться, виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, відповідно до останнього абзацу пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100, розрахунки проводяться, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2023 по справі №500/7831/21, де позивач, який звільнений з органів прокуратури, за час вимушеного прогулу у розрахунковому періоді частково не мав виплат сформульовано правову позицію для обчислення компенсації за невикористані відпустки згідно якої: «виплати, які включаються у розрахунок середньої заробітної плати, пов`язуються з періодом, за який вони виплачені. У період з грудня 2020 року по серпень 2021 року (із загального розрахункового періоду вересень 2020 року - серпень 2021 року) позивач взагалі не мав виплат, тож якщо кількість днів цього періоду мають враховуватися при розрахунку середньоденної заробітної плати (а ті потім - для обчислення суми компенсації невикористаних відпусток), то в такому разі цей розрахунок має базуватися (щодо позивача) на посадовому окладі (відповідно до кількості місяців розрахункового періоду). Іншими словами, оскільки у розрахунковому періоді (12 місяців, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки), як встановлено у справі, позивач отримував дохід тільки у трьох місяцях, а протягом решти дев`яти - ні, то щодо цих останніх - розрахунки мали б провадитися з установленого йому посадового (місячного) окладу, відтак сумуватися з доходом, отриманим за [інші] три місяці. З отриманого сумарного заробітку далі обчислюється середньоденна заробітна плата та середня заробітна плата для виплати компенсації за невикористані відпустки (пункт 7 Порядку № 100)».

Крім того, у постанові від 03.04.2024 у справі № 500/7831/21 Верховний Суд не відступив від зазначеної раніше правової позиції, та зазначив, що текстуальний виклад пункту 7 Порядку № 100 мовить про те, що визначення середньоденної заробітної плати пов`язується не тільки з кількістю місяців (розрахункового періоду) та днів у ньому, але також з сумою доходу за ці місяці. Пункти 3 і 4 [розділу ІІІ «Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати»] Порядку № 100 стосуються виплат, які охоплюються «доходом», який відтак ділитиметься на кількість днів, однак приписи цих пунктів (в тій частині, на якій наголошує скаржник) ніяким чином не суперечать однин одному в тому сенсі, що використання посадового окладу у ситуації, коли у розрахунковому періоді не було заробітної плати, слугує способом «заповнити» відсутність цього заробітку для того, щоб визначити спершу середньоденну заробітну плату, відтак середню заробітну плату, яка буде пропорційною кількості днів невикористаної відпустки, яку належить компенсувати особі, яка звільняється, у цьому випадку - з органів прокуратури.

Як встановлено з довідки від 12.07.2023 № 21-320зп заробіток за період з червня 2022 року по травень 2023 року (останні 12 місяців, що передували місяцю нарахування компенсації) складається лише з вихідної допомоги у розмірі 40750,03 грн, яка нарахована у червні 2022 року, проте така не включається до обчислення середньої заробітної плати. Відтак, оскільки у вказаний розрахунковий період позивач фактично заробітну плату не отримував, при обчисленні сум спірної компенсації відповідач виходив з розміру посадового окладу (відповідно до кількості місяців розрахункового періоду).

При цьому суд вважає, що ухвалення Запорізьким окружним адміністративним судом рішення від 25.08.2023 у справі № 280/4017/23 (набрало законної сили 19.04.2024) про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 640/23690/19 за період з 15.07.2021 до 16.05.2023 у розмірі 881 337,75 грн, з яких утримати податки та інші обов`язкові платежі, не є підставою для перерахунку вже виплаченої відповідачем при звільненні компенсації за 167 днів невикористаних відпусток.

У контексті зазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на порядок розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Суд зауважує, що абзац перший пункту 2 Порядку № 100 містить положення про обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, що проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. Водночас відповідно до абзацу четвертого пункту 4 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Так, ухвалюючи рішення про стягнення про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 640/23690/19 за період з 15.07.2021 до 16.05.2023 у розмірі 881 337,75 грн, суд розраховував зазначену суму виходячи з кількості робочих днів у вказаний період та середньоденної заробітної плати, яка, визначалась діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Отже, алгоритми розрахунку середньої заробітної плати за час затримки виконання судового рішення та середньої заробітної плати, яка враховується для виплати компенсації за невикористані відпустки, є різними.

Також суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 461/1303/19, у якій суд зазначив, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Крім того, за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Отже, на переконання суду, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18).

Таким чином, виплата позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 640/23690/19 за період з 15.07.2021 до 16.05.2023 (за рішенням суду у справі № 280/4017/23) не впливає на обчислення сум компенсації днів невикористаної відпустки, розрахунковий період якої припав на період з червня 2022 року по травень 2023 року, у зв`язку з чим суд доходить висновку про правомірність нарахування відповідачем відповідних сум спірної компенсації, виходячи з розміру посадового окладу, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

VI. Висновки суду.

Частинами 1,2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач - Офіс Генерального прокурора, місцезнаходження: вул.Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 00034051.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.12.2024.

Суддя К.В.Мінаєва