Ухвала суду № 124012359, 22.11.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55197/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62024000000000987 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадженні № 62024000000000987 від 05.11.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.

Відповідно до наказу Служби безпеки України № 868-ос/дск від 28.06.2024 ОСОБА_5 призначений на посаду спеціаліста 3 відділу обліково-технологічної служби ГІКЦ ДІАЗ СБ України має спеціальне звання старший лейтенант.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та працівників правоохоронних органів» правоохоронними органами є органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції

Статтею 1 Закону України «Про Службу безпеки України» (надалі - Закону) визначено, що Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Таким чином, ОСОБА_5 обіймаючи посаду спеціаліста 3 відділу обліково-технологічної служби ГІКЦ ДІАЗ СБ України є працівником правоохоронного органу.

Згідно зі ст. 2 Закону на Службу безпеки України (далі - СБ України) покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань СБ України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Статтею 3 Закону визначено, що діяльність СБ України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України.

Відповідно до статті 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до статті 64 Конституції України, дане право може обмежуватися в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та продовжує діяти станом на сьогодні.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно статей 1 - 3, пунктів 1 - 3 статті 8 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Строк проведення загальної мобілізації постійно продовжувався. Загальна мобілізація триває по теперішній час та з 10.11.2024 строк її проведення продовжено на 90 діб відповідно до Указу Президента України від 28.10.2024 № 741/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 29.10.2024 № 4025-IX.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2 6 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Пунктом 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених вище положень законодавства, на період дії в Україні правового режиму воєнного стану особам чоловічої статі - громадянам України, віком від 18 до 60 років, виїзд за межі України обмежено, а також встановлено вичерпний перелік осіб, передбачений п.п. 2.1-2.14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, які мають право такого виїзду із чітко визначеними підставами для його здійснення.

ОСОБА_5 підозрюється в тому, що будучи працівником правоохоронного органу, в порушення зазначених вище вимог законодавства вчинив кримінальне правопорушення у сфері недоторканності державних кордонів, за наступних обставин.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше листопада 2024 року, у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприяння їм шляхом надання порад та засобів, з метою власного незаконного збагачення.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, з корисливих мотивів, 15.11.2024 близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на території Ботанічного саду ім. Академіка Олександра Фоміна за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 1, під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 запропонував останньому за грошову винагороду в розмірі 11 000 доларів США організувати незаконний перетин державного кордону України, залучивши для цього невстановлених осіб з числа працівників Медико-соціальної експертної комісії, з якими він особисто знайомий, та сприяти незаконному перетину державного кордону України порадами та наданням засобів, а саме довідки Медико-соціальної експертної комісії з відомостями щодо наявності у ОСОБА_7 інвалідності або відомостей про непридатність останнього до військової служби за станом здоров`я, яка надає право на перетин державного кордону України особі чоловічої статі призивного віку під час дії воєнного стану.

При цьому ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , що під час наступної зустрічі останній має передати йому фотокартки з копіями документів (паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду) та частину грошової винагороди в розмірі 6 000 доларів США від загальної суми 11 000 доларів США. В свою чергу ОСОБА_5 , із залученням працівників Медико-соціальної експертної комісії, забезпечить виготовлення та передасть ОСОБА_7 необхідні документи, які нададуть йому змогу безперешкодного переміщення через державний кордон України, після чого останній, в свою чергу, має передати решту грошової винагороди в сумі 5000 доларів США.

У подальшому 21.11.2024 приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на території Ботанічного саду ім. Академіка Олександра Фоміна за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 1, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприяння цьому порадами та наданням засобів, а саме документів, які надають право виїзду через державний кордон України під час дії воєнного стану особам чоловічої статі - громадянам України, віком від 18 до 60 років, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, отримав від останнього грошові кошти в сумі 6000 доларів США, що станом на 21.11.2024 відповідно до офіційного курсу валют, встановлених НБУ, становить 247 519 грн. 80 коп., що є частиною грошової винагороди від загальної суми, з урахуванням висунутої попередньої вимоги ОСОБА_5 , після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів, у зв`язку з чим не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі.

21.11.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні замаху на умисний тяжкий злочин. Санкція ч. 3 ст. 332 КК України, яка інкримінується ОСОБА_5 , передбачає можливість призначення судом покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років позбавлення волі. Водночас, звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, не передбачено. Крім того, відповідно до встановлених обставин кримінального провадження, ОСОБА_5 має досвід організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та може використати його у власних інтересах для переховування від органів слідства, суду. Вищевказані обставини, дають підстави вважати, що підозрюваний в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення замаху на умисний тяжкий злочин, може переховуватися від органів слідства, суду, та має реальні можливості покинути територію України з цією метою. Одним із ризиків можливого переховування підозрюваного від слідства та суду є відсутність контролю за частиною державного кордону в окремих областях України. При визначенні ймовірності переховування підозрюваного від органів слідства та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Вказане безумовно свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та є достатньою підставою вважати, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_5 має об`єктивну можливість та буде переховуватись від органів досудового розслідування, суду.

2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені можливі співучасники злочину, місця зберігання знаряддя та засобів вчинення злочинів, а зважаючи на тяжкість інкримінованих підозрюваному діянь, зухвалість їх вчинення, а також на міру покарання, яка загрожує підозрюваному, який є працівником правоохоронного органу, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням не завершено, що значно вплине на процес доказування вини підозрюваного. Крім того, ОСОБА_5 , як співробітник правоохоронного органу, має тісні зв`язки з широким колом осіб, в тому числі з числа співробітників правоохоронних органів державної влади на різних рівнях, за сприяння яких він в змозі вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні.

3. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

Також є підстави вважати, що з високим ступенем ймовірності ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, може незаконно впливати на свідків, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення. Показання свідків є значущими для доведення обставин, що підлягають доказуванню. Окрім цього, на даний час встановлюються особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню, з метою їх подальшого допиту як свідків, а також кола осіб, можливо причетних до вчинення кримінальних правопорушень у змові з підозрюваними. Перебуваючи поза межами установ попереднього ув`язнення, підозрюваний може вчинити дії щодо впливу на них, у тому числі шляхом погроз і залякувань, з метою відмови надання показань слідству. Відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, зможе координувати свої дії з іншими невстановленими на даний час можливими співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих доказів і даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.

5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за повідомленою йому підозрою, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому слід зазначити, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні замаху на умисний тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. ОСОБА_5 перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за повідомленою йому підозрою, а саме вчинити кримінальне правопорушення, передбачене статтею 332-2 КК України, тобто незаконний перетин державного кордону, тому вказаний ризик однозначно виключити неможливо.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні умисного тяжкого корупційного злочину, наявність усіх передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, дає підстави вважати, що у разі застосування до останнього більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов`язання чи домашній арешт, орган розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження, не матиме можливості запобігти впливу ОСОБА_5 на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищення підозрюваним речей та документів, які мають значення для досудового розслідування, та у яких містяться відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду, а також запобігти перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих та процесуальних дій.

Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його триманню під вартою, не хворіє. Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Вік ОСОБА_5 , відсутність міцних соціальних зв`язків, можуть дозволити йому переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить проведення за його участю досудового розслідування та судового розгляду.

Посилаючись на викладене, слідчий просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування. У разі прийняття судом рішення щодо можливості застосування розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 грн, поклавши у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися з місця постійного проживання (у м. Києві та Київській області), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з викладених в ньому підстав, просила задовольнити. Зазначила, що при визначенні розміру застави стороною обвинувачення направлялися відповідні запити для з`ясування майнового стану підозрюваного, натомість на даний час відповіді не надійшли, будь-яка інформація відсутня.

Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на необґрунтованість підозри та непідтвердженість передбачених ст. 177 КПК України ризиків. Досудове розслідування здійснювалося у кримінальному провадженні щодо вимагання неправомірної вигоди, при цьому наразі розглядається клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 332 КК України. Злочин, передбачений ст. 332 КК України, не є корупційним. Визначений стороною обвинувачення розмір застави не відповідає майновому стану ОСОБА_5 , єдиним джерелом доходу якого є грошове забезпечення військовослужбовця, у власності ОСОБА_5 перебуває квартира, яку він придбав за кредитні кошти. Після затримання підозрюваного було проведено невідкладні обшуки за місцем його роботи та проживання, жодних готівкових грошових коштів не вилучено. Крім того, ОСОБА_5 є військовослужбовцем та учасником бойових дій, має постійні місця проживання та роботи, де позитивно характеризується, одружений. Посилаючись на викладене, просила у задоволенні клопотання слідчого відмовити та застосувати до підозрюваного домашній арешт у нічний час, а у разі прийняття рішення про застосування тримання під вартою - визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.

Прокурор зауважила, що з долученого стороною захисту копії договору купівлі-продажу квартири вбачається, що покупець ОСОБА_5 частину суми, а саме понад 650 тисяч гривень, сплатив до укладення договору, що свідчить про те, що у останнього були наявні певні статки для здійснення цього правочину. Крім того, хоч і джерелом доходу підозрюваного є грошове забезпечення військовослужбовця, однак наразі він підозрюється у вчиненні замаху на тяжкий умисний злочин. Так, протоколом НСРД 15.11.2024 зафіксовано розмову між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , в ході якої останній чітко зазначає, що працює в СБУ і може організувати перетин державного кордону України ОСОБА_7 , посприяти йому, надає йому поради, говорить про можливість надання засобу, а саме документу, користуючись своїми особистими знайомствами з працівниками МСЕК.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, долучені стороною захисту документи, слідчий суддя надходить наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадженні №62024000000000987 від 05.11.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

21.11.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України /а. м. 64-69/.

21.11.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України /а. м. 51-57/.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання, а саме у: заяві ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 04.11.2024 /а. м. 22/, протоколах допиту свідка ОСОБА_7 від 07.11.2024, 21.11.2024 /а. м. 23-26, 46-50/, рапорті заступника начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБ України ОСОБА_8 щодо виконання доручення від 08.11.2024 /а. м. 28-29/, рапорті начальника ПВБ у м. Києві та Київській області 2 управління Головного управління внутрішньої безпеки СБ України ОСОБА_9 щодо виконання доручення від 18.11.2024 /а. м. 31/, протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 16.11.2024 /а. м. 34-42/, протоколі огляду та ідентифікації грошових коштів від 21.11.2024 /а. м. 43-45/.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважаю їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування від слідства та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, покарання за яке встановлене виключно у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна. Така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

На підтвердження реальності ризику переховуватись від слідства, суду свідчить також сам характер розслідуваного кримінального правопорушення, виходячи з якого є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 має особисті зв`язки та знайомства, які дозволять йому організувати перетин державного кордону та переховуватись від слідства за кордоном.

Позитивні дані про особу підозрюваного хоч і дещо зменшують ймовірність реалізації означеного ризику, проте не нівелюють його.

Як стверджує слідчий в клопотанні, на цей час не встановлено всіх обставин розслідуваного злочину, що обґрунтовує наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та можуть бути використані для збору доказів причетності до вчинених злочинів.

Передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні наявний, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Служби безпеки України, маючи стійкі зв`язки у вказаній сфері, може мати значні організаційні можливості для незаконного тиску на свідків. Так, ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе або своїх спільників може безпосередньо або опосередковано вчинити дії чи схиляти свідків до вчинення дій, спрямованих на примушення до зміни наданих раніше показань допитаними в межах досудового розслідування особами. При цьому доказове значення для суду мають тільки ті показання, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання (або ж отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України), тому до допиту осіб в суді такий ризик залишається актуальним.

Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення ймовірно вчинене у співучасті або за допомогою інших осіб, у зв`язку з чим ОСОБА_5 може координувати свої дії з іншими співучасниками, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань та процесуальної поведінки. Крім того, інкримінований ОСОБА_5 злочин передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, що може спонукати останнього вчиняти дії, направлені на його приховання або відчуження.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обумовлено тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, наданням засобів, згідно підозри, з метою отримання матеріальної вигоди. На даний час воєнний стан та загальна мобілізація в Україні продовжена, що може спонукати підозрюваного надалі вчиняти аналогічні злочини. Відповідно, існує ризик продовження протиправної діяльності з метою отримання прибутку, що обумовлює існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що будь-який більш м`який запобіжний захід, зокрема і домашній арешт, не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого, прокурора та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому на виконання ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає необхідним визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , інші дані відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, із урахуванням принципів розумності і співмірності, вважаю необхідним визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) грн, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, з метою належного контролю за процесуальною поведінкою підозрюваного вважаю необхідним у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 180, 182, 183, 184, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обраховувати з 21.11.2024 та до 19.01.2025.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, - у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) грн, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва;

р/р UA128201720355259002001012089.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі його звільнення з-під варти внаслідок внесення застави обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_5 обов`язків визначити до 19.01.2025.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1