Рішення № 124010686, 19.12.2024, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/3202/24 Провадження № 2/724/714/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Скрипника С.М.

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Хотині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боднарюк Віталій Іванович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 07 липня 2017 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , у яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Рішенням Хотинського районного суду від 22 січня 2020 року шлюб між сторонами було розірвано, після розірвання шлюбу позивачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». З моменту припинення шлюбних відносин, а саме починаючи з 2019 року, з моменту коли дитині виповнилося дев`ять місяців відповідач, який є біологічним батьком доньки, почав проживати окремо та зовсім не цікавився життям дитини, її станом здоров`я, матеріальним утриманням не займався, будь-якої участі у вихованні малолітньої дитини зовсім не приймав.

З 2022 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , так як починаючи з 2020 року вони проживають разом, і фактично ОСОБА_6 взяв на себе роль батька доньки ОСОБА_7 , враховуючи що біологічний батько самоусунувся від її виховання. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки та її теперішнього чоловіка народився спільний син ОСОБА_8 .

Зазначає, що біологічний батько дитини ОСОБА_9 зовсім не цікавиться здоров`ям своєї малолітньої доньки, не звертався до сімейного лікаря за інформацією щодо стану її здоров`я, не приводив за необхідності доньку ОСОБА_7 до сімейного лікаря, тобто був досить пасивним щодо контролю стану здоров`я доньки, зовсім не цікався дошкільним життям, а також її добробутом у садочку та створення їй гарних умов для комфортного відвідування. Малолітня ОСОБА_7 фактично перебуває на утриманні офіційного чоловіка позивачки та самої позивачки, являється членом їх сім`ї, проживає спільно з ними та малолітнім братиком ОСОБА_10 . Позивачка зовсім не чинила перешкод відповідачу у спілкуванні з донькою, якого він і не хотів. Така поведінка батька свідчить про фактичну відмову від своєї дитини.

З висновку практичного психолога від 04.09.2024 року вбачається, що дитина не знає свого біологічного батька ОСОБА_11 та не може сформулювати свою думку щодо нього, оскільки у них не було спільного минулого. Щодо біологічного батька дитини у дитини нейтральне ставлення, для дівчинки це абсолютно чужа людина, яку вона не знає, оскільки батько не цікавиться її життям і не приймав у ньому участі.

Просила прийняти рішення суду, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішити питання розподілу судових витрат.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 18 вересня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 23 жовтня 2024 року о 09:30 годині.

Ухвалою Хотинського районного суду від 31.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Хотинського районного суду від 15.11.2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Боднарюка В.І. про витребування доказів задоволено. Витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації, відомості щодо перетину кордону ОСОБА_2 в період з 01.01.2022 року по 15.11.2024 року.

28.11.2024 року від Головного центру обробки спеціальної інформації надійшла відповідь, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 01.01.2022 року по 15.11.2022 року державний кордон України не перетинав.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак на адресу суду надійшла заява від її представника адвоката Боднарюка В.І., в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. У поданій заяві зазначає, що відповідач ОСОБА_2 добровільно усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків і фактично з народження дитини, вже майже шість років, не бачив доньки, не підтримував із нею будь-яких зв`язків, не цікавився її життя, має заборгованість зі сплати аліментів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, від його адвоката Раєвського І.А., на адресу суду надійшла заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності сторони відповідача, позовні вимоги визнає в повному обсязі. Відповідач погоджується щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки дійсно протягом тривалого часу не спілкується з дитиною, створив іншу сім`ю, будь-яких намірів відновити зв`язок з дитиною не вчиняв і не буде вчиняти, так як дитина проживає в іншій сім`ї та виховується новим чоловіком його колишньої дружини.

Представник Служби у справах дітей Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про день час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, по наявним в справі матеріалам.

Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, та заяви сторін, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Так, судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 записані ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 12.11.2018 року (а.с.15).

Як вбачається із копії рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 22.01.2020 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позиву відновлено « ОСОБА_4 » (а.с.16-18).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.02.2022 року вбачається, що 22.02.2022 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , та змінила прізвище на « ОСОБА_13 » (а.с.19).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 08.06.2023 року вбачається, що батьками ОСОБА_8 записані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.20).

Як вбачається із характеристики виданої виконавчим комітетом Недобоївської сільської ради Дністровського району за вих. №853 від 06.09.2024 року, ОСОБА_1 проживає на території Недобоївської сільської ради без реєстрації, виховує двох малолітніх дітей, не працює, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Зарекомендувала себе з позитивної сторони, громадський порядок не порушує (а.с.21).

Актом обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої особи складеного 09.09.2024 року встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає без реєстрації у АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входять мати ОСОБА_1 , вітчим ОСОБА_5 , умови проживання задовільні, сім`я відноситься до благополучних сімей (а.с.22).

Довідкою Недобоївської сільської ради Дністровського району за вих..№852 від 06.09.2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації у АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входять чоловік ОСОБА_5 , донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_8 (а.с.23).

З довідки виданої КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» від 05.09.2024 року, вбачається, що ОСОБА_3 на медичний огляд приводить мати та вітчим, біологічний батько ОСОБА_2 станом здоров`я дитини не цікавиться (а.с.24).

Довідкою Недобоївського закладу дошкільної освіти від 04.09.2024 року за №05 підтверджено, що за період перебування у садочку ОСОБА_7 , батька ОСОБА_2 ніхто з працівників не бачив, він не цікавився потребами дитини та групи, увесь час у заклад з ОСОБА_7 приходила мати, яка відвідувала батьківські збори та оплачувала харчування та потреби групи (а.с.25).

З довідки виданої Недобоївським ліцеєм імені ОСОБА_14 від 04.09.2024 року за №42 вбачається, що ОСОБА_3 навчається у 1-А класі вказаного ліцею (а.с.26).

Зі змісту висновку за результатами психологічної діагностики від 04.09.2024 року випливає, що ОСОБА_3 відкрита, доброзичлива та щира. Дитина бачить своє майбутнє в сім`ї матері та її чоловіка, якого вважає своїм батьком. Щодо біологічного батька у дитини нейтральне ставлення, для неї це абсолютно чужа людина, яку вона не знає (а.с.28-29).

У висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням №161/12-24 від 09.10.2024 року, зазначено, що за наявності свідомого нехтування батьком своїх обов`язків, з метою захисту прав дитини комісія з питань захисту прав дитини вирішила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 (а.с.41-43).

Як вбачається із відповіді з Головного центру обробки спеціальної інформації ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 01.01.2022 року по 15.11.2022 року державний кордон України не перетинав (а.с.70).

Копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за вих. №29.6-20/21870 від 05.12.2024 року підтверджено наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів на загальну суму 144 625,22 гривні (а.с.83-84).

Допитана в судовому засіданні 03.12.2024 року свідок ОСОБА_15 будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України пояснила суду, що відповідач ОСОБА_2 залишив позивачку коли вона була ще вагітною на сьомому місяці, дитиною не цікавився, навіть із пологового будинку її не забрав, дитині взагалі нічого ніколи не купував, не цікавився її життям та здоров`ям. Позивачка ніколи не чинила відповідачу перешкод у спілкуванні батька з донькою, однак саме він не проявляв жодної зацікавленості у такому спілкуванні з дитиною.

Допитана в судовому засіданні 03.12.2024 року свідок ОСОБА_16 будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України пояснила суду, що малолітня ОСОБА_7 зовсім не знає свого біологічного батька, оскільки він з позивачкою разом не проживали ще до її народження. Ніколи не бачили, щоб батько навідував свою дитину, чи підтримував із нею хоч якийсь зв`язок. Дитина виховується вітчимом, якого вона сприймає як за рідного батька.

Застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Так, ст. 164 СК України визначено підстави для позбавлення батьківських прав батьків, а саме: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

При цьому відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. п. 16, 18 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Таким чином, відповідно до положень п. 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України однією з підстав для позбавлення мати, батька батьківських прав в судовому порядку є їх ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Мотиви та висновки суду.

З аналізу досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено, що відповідач самоусунувся від виконання свої батьківських обов`язків щодо виховання та утримання своєї малолітньої дитини, матеріально її не утримує, не піклується про її духовний та фізичний розвиток, зовсім не цікавиться станом дитини, не спілкується із донькою.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, а також визнано самим відповідачем, тривалий час батько з донькою не спілкується, майже із народження доньки разом із нею не проживає, не підтримував будь-якого зв`язку із донькою, не навідує, взагалі не бере жодної участі у вихованні та житті доньки, має заборгованість по аліментам, що свідчить про свідоме ухилення від прямого батьківського обов`язку утримувати свою дитину. Батько не переймається станом здоров`я дитини, не відвідує батьківські збори у навчальному закладі, взагалі не приймає участі у житті своєї доньки. Крім того, відповідач визнав заявлені позовні вимоги про позбавлення його батьківських прав, що свідчить про свідоме нехтування обов`язку по вихованню та утриманню дитини.

Проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки, не здійснює належного догляду за нею, не надає належної матеріальної допомоги, а також не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, взагалі не приймає жодної участі у вихованні дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, що не відповідає принципам Конвенції ООН про права дитини та вимогам ст. ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Суд враховує і те, що про ухилення одним з батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може свідчити не лише ненадання матеріального забезпечення кимось із батьків, але й брак спілкування, моральної та психологічної підтримки дитини, нездійснення участі у вихованні та розвитку дитини, незабезпечення потрібним харчуванням та лікуванням тощо.

Суд вважає, що позивачем навів обґрунтовані посилання на те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, контакту з дитиною не має і не вживає жодних заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, не цікавиться її станом здоров`я, не виявляє будь-якої турботи про дитину, не надає матеріальної підтримки в добровільному порядку, тобто самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, судом може розцінюватися заявлені позовні вимоги як достатню підставу для задоволення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

За таких обставин, суд оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду знайшли своє повне підтвердження доводи позивача про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не займається вихованням та розвитком дитини, що свідчить про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, і в разі, якщо змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, суд може постановити рішення і поновити зазначену особу в батьківських правах.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що у разі зміни обставин, що слугували підставами для позбавлення його батьківських прав, він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав було сплачено судовий збір, тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 141, 150, 155, 164, 165, 166, 169, 180, 181, 182, 184, 199 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (місце реєстрації якого: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_4 ) батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, адреса місця знаходження: с. Недобоївці, вул. Головна,28А Дністровського району, Чернівецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 04416884.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2024 року.

Суддя: С. М. СКРИПНИК