Рішення № 124010613, 23.12.2024, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/1438/24

ЄУН: 714/1438/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. м. Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Єфтемій С.М.за участю: секретаря судового засідання Постевка Г.П.

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженняв залісуду цивільнусправу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі Первісний кредитор чи ТОВ «МШФД») 23 вересня 2021 року уклали кредитний договір №891361154 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 21600 грн., строком на 140 днів, зі 0,69 відсотків у день від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «МШФД» було укладено договір факторингу №28/1118-01 та додаткові угоди до вказаного договору факторингу : №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року, відповідно до умов яких ТОВ «МШФД» відступило ТОВ ФК «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами, в т.ч. і відносно вищевказаного кредитного договору укладеного із відповідачкою ОСОБА_1

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №05/0820-01 із ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та додаткові угоди до зазначеного договору факторингу, а саме №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, згідно яких до яких до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №891361154 23 від 21 вересня 2021 року.

У свою чергу, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» 04.09.2024 року уклала договір факторингу № 0409/24 з ТОВ «Юніт Капітал», тобто позивачем, до якого перейшло право вимоги за кредитними договорами, що існували на дату відступлення право вимоги, в т.ч. щодо вищевказаного кредитного договору укладеного із відповідачкою.

Оскільки, ОСОБА_1 на порушення умов кредитного договору, свої зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплатити відсотків не виконує, за нею утворилася заборгованість на загальну суму 36288 грн. 74 коп., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 16774 грн. 04 коп. та заборгованості за відсотками 19514 грн. 70., яку позивач, просив стягнути з неї, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2024 року було відкрито провадження по справі яку призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали та позовної заяви з додатками було надіслано відповідачці.

Станом на 23.12.2024 року відповідачкою відзив на позов суду не подано.

За наведених обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, згідно ч.5 ст.279 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2021 року між ТОВ «МШФД» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 891361154, який підписаний електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за яким відповідачці булонадано кредиту розмірі21600грн. настрок 140днів.

Відповідно до п. 1.4 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків у день від суми кредиту.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що на умовах, викладених в п.1.6 Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків у день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка) (зворот а.с.13).

У пункті4.2Кредитного договорузазначено,що увсіх відносинахміж Позичальникомта Кредитодавцемв якостіпідпису,Позичальник використовуєяк електроннийпідпис одноразовийідентифікатор,відповідно доПравил таЗакону України«Про електроннукомерцію»,що маєтаку самуюридичну силуяк івласноручний підпис. (зворот а.с.14).

В день укладення Договору - 23.09.2021 року, відповідачкою також було підписано Паспорт споживчого кредиту продукту «КОМФОРТ» до договору №891361154, в якому містяться дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а.с. 12-13).

Як вбачається з платіжного доручення від 23.09.2021 року, кошти в сумі 21600 грн. були перераховані на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , із зазначенням призначення платежу : переказ коштів згідно договору №891361154 від 23.09.2021 року (а. с. 11).

Таким чином, укладення вищевказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки і укладений нею з позивачем правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, суд знаходить встановленим, що 23 вересня 2021 року між ТОВ «МШФД» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 21600 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Втім, відповідачка умови кредитного договору не виконала, а саме не здійснила погашення кредиту та відсотків за його використання, в результаті чого, за нею, станом на 02.10.2024 року утворилася заборгованість на загальну суму 36288 грн. 74 коп., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 16774 грн. 04 коп. та заборгованості за відсотками 19514 грн. 70. (а.с. 25).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 28 листопада 2018 року ТОВ «МШФД» був укладений договір факторингу №28/1118-01 із ТОВ «Таліон Плюс» та додаткові угод до вказаного договору факторингу, а саме : № 19 від 28.11.2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року та № 32 від 31 грудня 2023 року, за наслідками якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в т.ч. і відносно кредитного договору укладеного із відповідачкою ОСОБА_1 , що також підтверджується реєстром прав вимоги № 171 від 01.05.2022 року (а.с.28-42).

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклала договір факторингу № 05/0820-01 з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», а також додаткові угоди зазначеного договору факторингу : № 2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року. Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 891361154 23 від 21 вересня 2021 року (а.с.43-49).

Згідно з реєстром право вимоги № 9 від 30.05.2023 року, за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 891361154 від 23.09.2021 року на загальну суму 36288 грн.74 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом 16774 грн. 04 коп. та заборгованості за відсотками 19514 грн. 70 коп. (а.с.50).

04 вересня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклала з ТОВ «Юніт Капітал» тобто позивачем Договор факторингу № 0409/24 за змістом якого, до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, що існують на дату відступлення право вимоги, в т.ч. і відносно вищевказаного кредитного договору від 21 вересня 2021 року № 891361154 23 укладеного із відповідачкою (а.с.51-56).

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 891361154 відповідно до реєстру боржників за зазначеним Договором факторингу, становить 36288грн.74коп.,яка складаєтьсяіз заборгованостіза основнимборгом 16774грн 04коп.,а такожзаборгованості завідсотками 19514грн.70коп. (а.с.57).

Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи що позичальник відповідачка, отримала та використала кредитні кошти, та в обумовлені договорами строки добровільно їх не повернула, з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то суд знаходить вимогу позивача як правонаступника ТОВ «МШФД» про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту на суму 16774,04 грн., обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Оскільки відповідачкою не спростовано розмір заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 19514,70 грн., які нараховані позивачем у відповідності з узгодженими сторонами умовами кредитування, то така заборгованість також підлягає стягненню у судовому порядку, тобто в цій частині вимога позивача також підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладений у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З огляду на викладене склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З договору № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року та додаткової угоди до договору №15 від 09.09.2024 року про надання правничої допомоги вбачається, що адвокатським бюро «Тараненко та партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» правову допомогу (а.с. 61-63).

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 09.09.2024 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024 року, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме ознайомлення із матеріалами справи 500 грн., надання усної консультації стосовно складання позовної заяви 500 грн. та складання самої позовної заяви 5000 грн. (а.с.64).

Отже позивачем понесено витати на правову допомогу всього у розмірі 6000 грн.

Зменшення суми судових витрат на правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю виконаної роботи. Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду у справі № 910/16803/19 (постанова від 19.07.2021) та Великої Палати Верховного Суду у справі 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

З огляду на наведене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та відсутність заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем судових витрат, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки також слід стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

На підставі ст.ст. 526, 527, 553, 554, 651, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість по кредитному договору 891361154 від 23 вересня 2021 року на загальну суму 36288 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят вісім ) грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЮнітКапітал» витратизі сплатисудового збору2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено «23» грудня 2024 року.

Суддя: