Рішення № 124008668, 19.12.2024, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/944/24

Провадження № 2/535/510/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Шолудько А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Плотник І.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу №535/944/24 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 представник позивача Телятник С.В., який діє на підставі довіреності №56 від 05.12.2023 (а.с. 8), звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості на загальну суму 5276,26 грн, яка складається з: боргу за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 4898,17 грн; трьох відсотків річних від простроченої суми боргу 125,76 грн; інфляційних втрат 252,33 грн, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати послуги з розподілу природного газу у строки та на умовах, передбачених договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу, з яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу. Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, зокрема надання підписаної заяви приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. З 01.01.2020 розділено оплату за природний газ на оплату за газ, як товар, та оплату за послугу з його розподілу. Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від обсягу споживання природного газу об`єктом за попередній газовий рік. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Станом на 01.10.2024 загальна сума заборгованості відповідача становить 4898,17 грн, а також відповідно до ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання становить 378,09 грн. АТ «ОГС «Полтавагаз» виконує належним чином умови договору розподілу природного газу, а відповідач ухиляється від сплати наданих послуг з розподілу природного газу, тому позивач вважає, що його права порушені і є такими, що підлягають захисту в судовому порядку.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 06.11.2024 провадження по даній справі відкрито, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 20).

Представник відповідача Павлюк І.О., який діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1239207 від 29.11.2024, доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29, частини першої статті 14 Закону України «Про безплатну правничу допомогу» №3747/2024-3686115 від 15.11.2024 (а.с. 30, 31), подав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не підписував, не складав і не надсилав жодних заяв на приєднання до договору розподілу природного газу, разом з тим і не зобов`язаний укладати такі договори або приєднуватися до них, не сплачував рахунків за розподіл природного газу; постанови, якими встановлено тарифи на розподіл природного газу не набрали законної сили, так як вони не зареєстровані в порядку встановленому законом, і використання позивачем даного нормативно-правового акта для нарахування заборгованості є протиправним; позивач визнає, що ним розраховано обсяг спожитого газу без врахування фактичних показів приладу обліку спожитого газу; не надано доказів, що АТ «Полтавагаз» робило звірку кожен місяць із відповідачем по факту отримання послуг розподілу природного газу; у додатках до позовної заяви відсутня ліцензія на право здійснювати діяльність за надання послуг з розподілу природного газу; у копії типового договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань, що є наслідком непереборної сили, такими форс-мажорними обставинами є введення в Україні від 24.02.2022 воєнного стану; позивач не надав до суду документів, що він володіє на законних підставах газотранспортною системою в смт Котельва по вул. Чехова Полтавського району Полтавської області; не додано акти розмежування, з яких можна встановити приєднання мереж відповідача до мереж власності; вивчивши матеріали справи, представник відповідача прийшов до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності по заборгованості, яка виникла за період з 01.01.2020 по 01.09.2024 (а.с. 25-29).

Учасники справи про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 42-45, 49).

Представник позивача про причини неявки суд не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач ОСОБА_1 під час судового розгляду позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, та зазначив, що він проживає за адресою АДРЕСА_1 , є споживачем природного газу за вказаною адресою, заяву про приєднання до умов договору розподілу природного газу не підписував, за послуги з розподілу природного газу не сплачував, також в інтернеті знайшов закон №2479/9 абз. 2 ч. 3 ст. 2, який забороняє стягнення заборгованості під час воєнного стану.

Представник відповідача адвокат Павлюк І.О. під час судового розгляду позовні вимоги АТ «ОГС «Полтавагаз» не визнав у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просить у задоволенні позову про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 5276,26 грн відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши відповідача й представника відповідача, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ПОЛТАВАГАЗ» №778 від 15.06.2017 року, видано ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ «ПОЛТАВАГАЗ» (код ЄДРПОУ 03351912) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території м. Полтава та Полтавської області (крім міст Кременчук, Лубни, Горішні Плавні, Лубенського, Пирятинського, Оржицького, Гребінківського, Гадяцького, Семенівського, Кременчуцького районів та села Радянське Кобеляцького району Полтавської області), де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ «ПОЛТАВАГАЗ» (веб-сайт: https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vidachu-litsenzii-na-rozpodil-prirodnogo-gazu-pat-poltavagaz). Дана інформація є загальнодоступною.

Згідно з п. 1.1., п. 1.1.5. Статуту АТ «ОГС «Полтавагаз», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства». Товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (веб-сайт: poltavagaz.com.ua/?page_id=19435). Дана інформація є загальнодоступною.

Таким чином, АТ «ОГС «Полтавагаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу в межах вищевказаної ліцензійної території, зокрема і на території смт Котельва Полтавського (Котелевського) району Полтавської області.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копію заяви-приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 29.10.2021 року, де вказано, що споживач ознайомився з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, на офіційному сайті НКРЕКП, сайті ПАТ «Полтавагаз» в мережі інтернет за адресою http: poltavagaz.com.ua та в друкованому виданні Всеукраїнська громадсько-політична газета «Зоря Полтавщини» в редакції від 25.12.2015 року, дані споживача за договором: персональний ЕІС-код, як суб`єкта ринку природного газу 56ХМ26К07004494Y, адреса об`єкта АДРЕСА_1 , опалювальна площа 84,5 м. кв., кількість зареєстрованих осіб 4 (далі - заява-приєднання) (а.с. 9); копію Типового договору розподілу природного газу (а.с. 10, 11); картку абонента ОСОБА_1 , О/Р: НОМЕР_1 , код ЕІС: 56ХМ26К07004494Y, адреса: АДРЕСА_1 , з зазначенням періоду з грудня 2022 року по вересень 2024 року кін. сальдо на загальну суму 4898,17 грн, та інформації оплати за надані послуги з розподілу природного газу в травні 2023 року на суму 554,14 грн, в серпні 2023 року на суму 200,00 грн, в вересні 2023 року на суму 200,00 грн, в жовтні 2023 року на суму 100,00 грн, в листопаді 2023 року на суму 200,00 грн, в грудні 2023 року на суму 200,00 грн, в лютому 2024 року на суму 280,00 грн, та в березні 2024 року на суму 150,00 грн (а.с. 12); довідки фактичного споживання природного газу з січня 2020 року по вересень 2024 року абонентом ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_1 ), код ЕІС: 56ХМ26К07004494Y, адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 13); розрахунком місячної вартості послуги розподілу природного газу з 01.01.2020 по 01.07.2020 в розмірі 231,68 грн (1,14 грн * 203,23), з 01.07.2020 по 31.12.2020 в розмірі 265,82 грн (1,308 грн * 203,23), з 01.01.2021 по 01.02.2021 в розмірі 391,98 грн (2,316 * 169,25), з 01.02.2021 по 31.12.2022 в розмірі 361,52 грн (2,136 грн *169,25), з 01.01.2022 по 31.12.2022 в розмірі 380,34 грн (2,112 грн *180,08), з 01.01.2023 по 31.12.2023 в розмірі 295,50 грн. (2,112 грн *139,92), з 01.01.2024 року в розмірі 317,33 грн (2,112 грн. *150,25) (а.с. 3); розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 125,76 грн та інфляційних втрат в розмірі 252,33 грн (а.с. 14).

Стаття 714 ЦК України передбачає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

З 01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року № 329-VІІІ, яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України, впроваджено розмежування послуг та обов`язків оператора газорозподільної системи та постачальника природного газу.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про ринок природного газу», регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу.

Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року №2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1379/27824, розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відповідно до п. 1 глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 1 глави 3 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір). Відповідно до п. 1.3. цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

На підтвердження факту приєднання до умов Договору позивачем надана заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 29.10.2021, підписана відповідачем ОСОБА_1 .

Крім того, пунктом 1.3 Договору передбачено декілька незалежних одне від одної обставин, за наявності однієї із яких вважається, що споживач приєднався до умов договору.

Позивачем надана довідка споживання природного газу з 2018 року по 2019 року, з 2019 року по 2020 року, з 2020 року по 2021 року, з 2021 року по 2022 року, з 2022 року по 2023 року абонентом ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_1 ), а також відповідачем здійснено оплату за надані послуги з розподілу природного газу в травні 2023 року на суму 554,14 грн, в серпні 2023 року на суму 200,00 грн, в вересні 2023 року на суму 200,00 грн, в жовтні 2023 року на суму 100,00 грн, в листопаді 2023 року на суму 200,00 грн, в грудні 2023 року на суму 200,00 грн, в лютому 2024 року на суму 280,00 грн, та в березні 2024 року на суму 150,00 грн.

Також відповідач у судовому засіданні підтвердив факт споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та не висловлював жодних заперечень щодо об`єму споживання ним природнього газу зазначеного позивачем.

У разі фактичного отримання таких послуг та відсутності прямого заперечення проти надання таких послуг вважається, що такий споживач погодився з умовами надання житлово-комунальної послуги (правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №646/834/17).

Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 приєднався до умов Договору, отримував послуги з розподілу природного газу. Доказу про розірвання договору розподілу природного газу до суду відповідач не надав.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, буквально означає наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Пунктом 5.2 Договору, визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Також умовами Договору, передбачено обов`язки Споживача: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором; своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу); не перешкоджати Оператору ГРМ у здійсненні заходів щодо вдосконалення обліку природного газу для точності виміру обсягів розподілу та споживання природного газу, у тому числі встановлення засобів дистанційної передачі даних, установлення дублюючих засобів вимірювальної техніки чи монтажу окремих закладних частин для можливості їх встановлення за рахунок Оператора ГРМ; забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об`єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов`язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем; на вимогу Оператора ГРМ у десятиденний строк сплатити Операторові ГРМ компенсацію за порушення, які передбачені пунктом 3 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (пункти 7.4, 8.1 Договору).

Отже, за цим Договором відповідач зобов`язаний виконувати його умови, та нести передбачену законом відповідальність за невиконання чи не належне виконання своїх обов`язків (розділ VIII Договору).

З 01 січня 2020 року на виконання постанови НКРЕКП від 07.10.2019 року №2080, якою затверджено зміни до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498, відбулося розділення плати за природний газ.

Відповідно до п. 1, п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 року №3037, встановлено АТ «ОГС «Полтавагаз»: 1) на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно: тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,14 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ); 2) з 01 липня 2020 року: тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,308 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ).

Відповідно до постанови НКРЕКП від 16.12.2020 року №2460, встановлено АТ «ОГС «Полтавагаз»: з 01 січня 2021 року тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 2,316 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ).

Згідно з постановою НКРЕКП від 16.12.2020 року №2460 (з внесеними змінами від 30.01.2021 року №129), встановлено АТ «ОГС «Полтавагаз»: з 01 лютого 2021 року тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 2,136 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ).

Відповідно до постанови НКРЕКП №2764 від 22.12.2021 року, встановлено АТ «ОГС «Полтавагаз»: з 01 січня 2022 року тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 2,112 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ).

Згідно з ч. ч. 6, 7, 9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку. Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття. Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

З вищевказаної правової норми вбачається, що факт оприлюднення на сайті регулятора постанови щодо встановлення тарифу на послугу свідчить про набрання нею чинності та обов`язковості її виконання відповідними суб`єктами господарювання.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, що вказаний в позовній заяві, довідки фактичного споживання природного газу абонентом ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_1 ) та картки абонента ОСОБА_1 ,

судом встановлено, що:

- за газовий рік з 01.10.2018 по 30.09.2019 ОСОБА_1 було спожито 2438,78 м.куб. природного газу,

1/12 від 2438,78 м.куб становить 203,23 м.куб,

203,23 м.куб * 1,14 грн за 1 м.куб на місяць = 231,68 грн в місяць (січень-червень 2020 р.),

6 місяців * 231,68 грн. = 1390,08 грн,

203,23 м.куб * 1,308 грн за 1 м.куб на місяць = 265,82 грн. в місяць (липень-грудень 2020 р.),

6 місяців * 265,90 грн. = 1594,92 грн.

- за газовий рік з 01.10.2019 року по 30.09.2020 року ОСОБА_1 було спожито 2031 м.куб. природного газу,

1/12 від 2031 м.куб становить 169,25 м.куб.,

169,25 м.куб * 2,316 грн за 1 м.куб на місяць = 391,98 грн (січень 2021 р.),

169,25 м.куб * 2,136 грн за 1 м.куб на місяць = 361,52 грн (лютий грудень 2021 р.),

11 місяців * 361,52 грн. = 3976,72 грн

- за газовий рік з 01.10.2020 року по 30.09.2021 року ОСОБА_1 було спожито 2161 м.куб. природного газу,

1/12 від 2161 м.куб становить 180,08 м.куб.,

180,08 м.куб * 2,112 грн за 1 м.куб на місяць = 380,33 грн (січень грудень 2022 р.),

12 місяців * 380,33 грн. = 4563,96 грн

- за газовий рік з 01.10.2021 року по 30.09.2022 року ОСОБА_1 було спожито 1679 м.куб. природного газу,

1/12 від 1679 м.куб становить 139,92 м.куб.,

139,92 м.куб * 2,112 грн за 1 м.куб на місяць = 295,51 грн (січень грудень 2023 р.),

12 місяців * 295,51 грн. = 3546,12 грн

- за газовий рік з 01.10.2022 року по 30.09.2023 року ОСОБА_1 було спожито 1803 м.куб. природного газу,

1/12 від 1803 м.куб становить 150,25 м.куб.,

150,25 м.куб * 2,112 грн за 1 м.куб на місяць = 317,33 грн (січень вересень 2024 р.),

9 місяців * 317,33 грн. = 2855,97 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.12.2022 по 30.09.2024, з врахуванням проведеної оплати відповідачем за надані послуги з розподілу природного газу на загальну суму 1884,14 грн, становить 4898,17 грн.

Відповідно до ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається із частини 4 вищевказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «ОГС «Полтавагаз» звернулося до суду 28.10.2024 з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.12.2022 по 30.09.2024.

Отже, суд розглядає позовні вимоги АТ «ОГС «Полтавагаз» в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

Застосуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер, а тому не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

АТ «ОГС «Полтавагаз» нарахувало відповідачу інфляційні втрати на суму 252,33 грн за період 01.02.2024 по 30.09.2024 та три відсотки річних від простроченої суми боргу на суму 125,76 грн за період 21.01.2024 по 20.10.2024 (а.с. 14).

Однак, при перевірці розрахунку трьох відсотків річних від простроченої суми боргу суд встановив помилкове нарахування даних сум, а тому здійснив власний перерахунок, а саме:

з 21.01.2024 до 18.02.2024, кількість днів 29, сума боргу 2789,53 грн., 3% річних 6,63 грн;

з 19.02.2024 до 17.03.2024, кількість днів 28, сума боргу 2789,53 грн., 3% річних 6,40 грн;

з 18.03.2024 до 20.10.2024, кількість днів 217, сума боргу 2789,53 грн., 3% річних 50,28 грн;

з 21.02.2024 до 20.10.2024, кількість днів 243, сума боргу 317,33 грн., 3% річних 6,32 грн;

з 21.03.2024 до 20.10.2024, кількість днів 214, сума боргу 317,33 грн., 3% річних 5,57 грн;

з 21.04.2024 до 20.10.2024, кількість днів 183, сума боргу 317,33 грн., 3% річних 4,76 грн;

з 21.05.2024 до 20.10.2024, кількість днів 153, сума боргу 317,33 грн., 3% річних 3,98 грн;

з 21.06.2024 до 20.10.2024, кількість днів 122, сума боргу 317,33 грн., 3% річних 3,17 грн;

з 21.07.2024 до 20.10.2024, кількість днів 92, сума боргу 317,33 грн., 3% річних 2,39 грн;

з 21.08.2024 до 20.10.2024, кількість днів 61, сума боргу 317,33 грн., 3% річних 1,59 грн;

з 21.09.2024 до 20.10.2024, кількість днів 30, сума боргу 317,33 грн., 3% річних 0,78 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, що становлять 252,33 грн, та три відсотки річних від простроченої суми боргу в розмірі 91,87 грн.

Щодо посилання відповідача на наявність заборони стягнення заборгованості під час дії воєнного стану відповідно до Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, постачальнику природного газу забороняється здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості (у тому числі включати заборгованість у рахунок на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення заборгованості у примусовому порядку, вчиняти заходи з припинення газопостачання у зв`язку з наявністю заборгованості тощо), яка врегульовується відповідно до абзацу другого частини третьої статті 2 цього Закону.

Таким чином відповідна заборона стосується не всієї заборгованості, а тієї, яка визначена в абзаці другому частини третьої ст. 2 вказаного закону, а саме заборгованість побутових споживачів, що врегульовується згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Отже, визначена заборона щодо стягнення заборгованості побутових споживачів в Законі України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не поширюється на дані спірні правовідносини.

Посилання у відзиві на позовну заяву та під час судового засідання представника відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як на доказ настання форс-мажору (обставин непереборної сили), що виключає відповідальність спростовується наступним.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Згідно з висновком Верховного Суду, що сформовані ним у постанові від 07.06.2023 у справі №912/750/22 лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є документом загального інформаційного характеру, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

При цьому, сам лише факт запровадження в Україні воєнного стану, обмежень воєнного часу не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов`язань перед позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за договором, інфляційних втрати й трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, а також належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України про оплату послуг з розподілу природного газу заборгованості у повному обсязі та про причини несвоєчасної оплати заборгованості за договором розподілу природного газу у добровільному порядку; не заявлялось клопотань про призначення судової почеркознавчої та будь-яких інших експертиз. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність та допустимість, суд вважає, що позовні вимоги АТ «ОГС «Полтавагаз» необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Полтавагаз» необхідно стягти судові витрати в розмірі 3008,55 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 257, 526, 527, 614, 626, 634, 714 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 5242,37 грн (п`ять тисяч двісті сорок дві грн 37 коп.).

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3008,55 грн (три тисячі вісім гривень 55 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», місцезнаходження: вул. Володимира Козака, 2а, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 03351912, НОМЕР_2 в Полтавському обласному управлінні АТ «Державний ощадний банк України».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 24.12.2024.

Суддя А.В.Шолудько