Ухвала суду № 124003300, 08.11.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/17401/24

Провадження №2-а/752/255/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовною заявою адвоката Шульженка Дениса Юрійовича, поданою в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Шульженко Денис Юрійович в інтересах ОСОБА_1 у серпні 2024 року звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що складання постанови про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно позивача є незаконним, оскільки така постанова не відповідає фактичним обставинам події, а також винесена з грубими порушеннями норм чинного законодавства України.

В позові зазначається, що 22.07.2024 позивач випадково дізнався, що відносно нього було відкрите виконавче провадження НОМЕР_2 від 24.04.2024, яке перебуває на виконанні у Голосіївському ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м.Київ), стягувачем у якому є Національна поліція України Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві. 31.07.2024 було отримано відповідь від державного виконавця на адвокатський запит, з якої стало відомо про складення відносно нього постанови про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП серії ЕНА №1237140 від 13.01.2024. Позивач стверджує, що він не керував транспортним засобом, а відтак не порушував ПДР, протокол та рапорт поліцейського не містять посилань на причину та підставу зупинки транспортного засобу під керуванням позивача. Жодні докази, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, його винність та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відсутні. Зокрема позивач вказує на його необізнаність про винесення 22.02.2023 Святошинським районним судом м. Києва у справі №759/2273/23 постанови про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тож позивач вважає, що пропустив строки на оскарження відповідної постанови з поважних причин, а сама постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

23.08.2024 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ній недоліків.

10.09.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шульженка Д.Ю. про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом та поновлення пропущеного процесуального строку. Як на поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом адвокат вказав, що про оскаржувану постанову стало відомо 31.07.2024, після отримання відповіді від державного виконавця на адвокатський запит.

12.09.2024 судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

28.10.2024 від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у позові. В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на те, що поліцейським не було порушено жодних, передбачених законом вимог щодо порядку та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 13.01.2024 о 21:16:51 на вул. Васильківська, 28 у м.Києві керував автомобілем «Polestar 2», номерний так НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування на підставі постанови Святошинським районним судом м. Києва від 22.02.2023 на 12 місяців, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП України

У зв`язку з встановленням такого факту поліцейський згідно вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП та ч. 2 ст. 36 КУпАП, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення за наслідками якого винесено постанову серії ЕНА №1237140 від 13.01.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення в розмірі 20 400,00 грн. Під час перевірки документів особу водія було встановлено за паспортом, оскільки посвідчення водія у нього не було, так як його вилучено. Відтак твердження позивача про його необізнаність про позбавлення права керування транспортним засобом не заслуговують на увагу. Відповідач вважає, що поліцейський діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначення у постанові від 13.01.2024 дату прийняття судом постанови у справі №759/2273/23 06.02.2023 замість належної 22.02.2023 є технічною опискою інспектора, що не може бути підставою для скасування оскаржуваної позивачем постанови.

Дослідивши надані учасниками справи суду докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1237140 від 13.01.2024 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 13.01.2024 о 21:16:51 на вул. Васильківська, 28 у м.Києві керував автомобілем «Polestar 2», номерний так НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 22.02.2023 на 12 місяців, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП України.

Позивач вказує, що копія оскаржуваної постанови не була вручена йому одразу після її винесення поліцейським.

Про неї ОСОБА_1 стало відомо 22.07.2024, коли він випадково дізнався про відкрите Голосіївським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) виконавче провадження НОМЕР_2 від 24.04.2024, стягувачем у якому є Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

29.07.2024 адвокатом Шульженком Д.Ю. було зроблено адвокатський запит до Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ).

Листом від 31.07.2024 Голосіївський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) направив адвокату Шульженку Д.Ю. копію постанови серії ЕНА №1237140 від 13.01.2024, постанову про відкриття виконавчого провадження.

Із доданої до позовної заяви копії протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що вона не містить відображення частини протоколу із відомостями про підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Її копія надана суду лише в частині. Натомість у позовній заяві позивач не вказує чи було отримано ним копію цього протоколу чи він відмовився її отримати. Із змісту цього протоколу вбачається, що додатком до нього є рапорт, який не було надано позивачем до суду, у якому можуть міститься відомості щодо обставин, викладених у постанові від 13.01.2024 (а.с. 23).

У разі неможливості отримати такі докази власноручно, позивач із відповідними клопотаннями до суду не звертався. Також відсутні відомості щодо звернення адвоката із відповідним адвокатським запитом до відповідача із метою отримання копії протоколу із повним відображенням викладеного у ньому, зокрема графи про підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 зазначив наступне: «...причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що предметом позовних вимог є оскарження позивачем постанови поліцейського, яка була винесена 13.01.2024. Позовна заява подана до суду 05.08.2024, тобто після спливу понад півроку з дня складення оскаржуваної постанови.

Як вбачається із заяви про поновлення строку на подання позовної заяви, підставою для поновлення строку звернення з позовом до суду позивач зазначає ту обставину, що йому не було відомо про існування оскаржуваної постанови.

Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач був присутній під час розгляду працівниками патрульної поліції відносно нього справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 126 КУпАП, оскільки вказує на незаконність та безпідставність зупинки транспортного засобу під його керуванням, а також під час складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП, а також те, що позивачу була надана можливість отримати копію оскаржуваної ним постанови, від отримання якої він вочевидь відмовився.

Позивач у позовній заяві не вказує про те, де наразі перебуває його посвідчення на право керування транспортним засобом та не надає доказів того, що таке посвідчення у нього не вилучалося.

Вищевказане в сукупності свідчить, що позивач був присутній при винесенні оскаржуваної постанови від 13.01.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, знав про її існування та не мав перешкод для отримання її копії.

Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення мала би бути оскаржена у строк до 24.01.2024 включно.

Окремо суд бере до уваги, що діючи добросовісно та розсудливо позивач, будучи обізнаним про складення відносно нього оскаржуваної постанови мав вживати належних заходів для її отримання.

Натомість, з даним позовом позивач звернувся до суду після спливу понад шість місяців з моменту винесення оскаржуваної постанови, що свідчить про неналежне ставлення позивача до своїх процесуальних прав та обов`язків і порушення визначеного законом порядку звернення до суду.

Будь-яких поважних причин, які б свідчили про відсутність у позивача можливості звернутись до суду з даним позовом у визначений законом десятиденний строк судом не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії).

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Згідно ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Також пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин, які б обумовили виправдану необхідність поновлення позивачу строку для звернення до суду з даним позовом, а відтак позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 20, 77, 123, п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу за позовною заявою адвоката Шульженка Дениса Юрійовича, поданою в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено 08.11.2024.

Суддя О. Б. Кокошко