Рішення № 123999766, 19.12.2024, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/164/24

2-а/291/23/24

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2024 року

Ружинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Митюк О.В.

за участю секретаря Кащук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ружині справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт.Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Січкар Наталії Юріївни

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 952280, винесену 13.01.2024 інспектором СРПП поліції Відділу поліцейської діяльності № 2 (смт.Ружнн) Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області Січкар Наталією Юріївною, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП України, провадження у справі закрити.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що постановою від 13.01.2024 р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, ч.2 ст.126 КУпАП.

Вважає, що інспектором поліції під час ухвалення оскаржуваної постанови не представлено жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.251 КУпАП, які б підтверджували наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, зокрема вважає, що зупинка транспортного засобу була здійснена безпідставно, так, під час зупинки йому повідомили, що він нібито не увімкнув поворот, що не відповідає дійсності, оскільки під час повороту сигнал повороту ним було увімкнено. З огляду на зазначене вважає, що працівниками патрульної поліції не було дотриманого вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію», а його автомобіль було зупинено незаконно, внаслідок чого було порушено його права.

Крім того, ним під час зупинки було повідомлено, що його судом позбавлено права керування транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст. 126 КУпАП, а не ч.2 ст, 126 КУпАП.

Ухвалою суду від 13.02.2024 ОСОБА_1 поновлено пропущений строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, у справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі. В подальшому в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області у судове засідання не з`явився, 28.02.2024 від представника відповідача - ГУНП в Житомирській області Панасюк Г.Л. надійшов відзив на позов, у якому просить розгляд справи проводити у його відсутність та відмовити у задоволенні позову із таких підстав. Факт керування водієм транспортним засобом та порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейських та відео реєстратора службового автомобіля (додається).

Підставою зупинки ТЗ, яким керував позивач слугувало не подання покажчиком повороту при зміні напрямку руху, а саме при виїзді з вулиці. Даний факт зафіксовано на фрагменті відеозапису IMG 3657 та IMG 3658 на 10:47:46 год.

Окрім цього, на відео зафіксовано, що позивач визнав той факт, що при виїзді на головну дорогу, не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку та про відсутність у нього на протязі 7 років посвідчення водія відповідної категорії.

Отже, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №952280 від 13.01.2024 винесена у зв`язку із порушенням позивачем Правил дорожнього руху України, цей факт підтверджується матеріалами справи.

Твердження позивача на неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є не обгрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано. До відзиву долучено диск з відеозаписами події, яка сталась 13.01.2024 за участю ОСОБА_1 .

Відповідач - інспектор СРПП Бердичівського РВП Січкар Н.Ю. у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, та в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою серії БАД № 9522280 від 13.01.2024, винесеної інспектором СРПП ВПД № 2 Бердичівського РВП ГУ НП в Житомирській області, Скарбовійчука Олександра Сергійовича притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених за ч.2 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення згідно ч.2 ст.36 КУпАП - штраф у розмірі 3400 грн.

Відповідно до вказаної постанови 13 січня 2024 року о 10 год. 48 хв. в с-щі Ружин по вул. Київській водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi A8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не ввімкнув покажчик повороту при зміні напрямку руху та не мав права керувати даним транспортним засобом, чим порушив п.9.2, п.2.1 ПДР України. У графі 7 "До постанови додаються" вказано, що до постанови додаються: відео з пор-го від-ра № 0948 У графі 8 «Права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП мені роз`яснено» Підпис особи притягнутої до адміністративної відповідальності, засвідчено підписом. У графі 9 «Копію постанови мною отримано. Підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності» засвідчено підписом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відмовляє у задоволенні позову до інспектора СРПП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області Січкар Наталі Юріївни із таких підстав.

За приписами ст. 46 КАС України сторонами у справі є позивач та відповідач.

При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлює, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Предметом розгляду у даній справі є постанова інспектора поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст.122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу ч.ч. 1-2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Таким чином, за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.2 ст.122, ч. 2 ст. 126 КУпАП покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Приписами ч.1 ст.1 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання працівника поліції.

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.2 ст.122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції в її територіальних органів.

Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Саме таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Враховуючи ту обставину, що інспектор СРПП ВПД № 2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Січкар Наталія Юріївна є неналежним відповідачем у цій справі, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову до інспектора СРПП ВПД № 2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Січкар Наталії Юріївни.

Щодо позовних вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, суд дійшов таких висновків.

За змістом положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За приписами п. 9.2. ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку : а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з п. 1.10 ПДР України під маневруванням (маневром) розуміється початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає, що порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Підпунктом 2.1 (а) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Судом досліджено диск з відеозаписами події, яка сталась 04.10.2023 за участю ОСОБА_1 , долучений представником відповідача до відзиву.

Суд зазначає, що диск із відеозаписом є належним та допустимим доказом у справі, оскільки проведення відеофіксації поліцейським ґрунтується на ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» та містить інформацію про фактичні обставини справи. На відео зафіксовано рух транспортного засобу, процедуру складання матеріалів, із відео можливо встановити обставини, що мають суттєве значення для правильного розгляду даної справи.

Постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП суд скасовує із таких підстав.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

З долученого до відеозапису події вбачається, що 13 січня 2024 о 10 год. 48 хв. на відеореєстратор службового автомобіля поліції зафіксовано рух транспортного засобу «Audi A8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який виконуючи маневр повороту при цьому завчасно увімкнув покажчик повороту.

З відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що працівником поліції під час встановлення особи водія було з`ясовано, що водій ОСОБА_1 на час його зупинки не мав права керування вказаним транспортним засобом. Водій повідомив, що був позбавлений права керування транспортним засобом, після чого не отримував посвідчення водія.

Оцінюючи наданий відеозапис, суд його вважає недостатнім доказом на підтвердження доведеності факту не ввімкнення водієм ОСОБА_1 покажчику повороту при зміні напрямку руху.

Таким чином, постанова серії БАД № 952280 від 13.01.2024 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, суд зазначає наступне.

У розділі 2 ПДР, ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено основні права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів та закріплено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 висловив правову позицію та наголосив на тому що, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити необхідні документи.

З дослідженого відеозапису вбачається, що на пропозицію працівника поліції пред`явити для перевірки документи позивач повідомив, що посвідчення водія не має та те, що він був позбавлений права керування транспортним засобом. В подальшому поліцейським було встановлено, що водій після позбавлення права керування транспортним засобом не звертався за отриманням посвідчення водія.

Окрім того, відповідно до копії постанови судді Ружинського районного суду, вбачається, що ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами 21.09.2020 р. В подальшому позивач не звертався за отриманням посвідчення водія про що він вказував під час розгляду справи.

Тобто, наявними у справі доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

З огляду на правомірність дій відповідача під час зупинки транспортного засобу та факт непред`явлення водієм ОСОБА_1 для перевірки посвідчення водія на законну вимогу працівника поліції, у зв`язку з відсутністю у нього права керування вказаним транспортним засобом, постанова про накладення адміністративного стягнення у за ч. 2 ст. 126 КУпАП є правомірною.

Тому, підстави для скасування постанови серії БАД № 952280 від 13.01.2024 р. про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.2 ст.126КУпАП відсутні.

Крім того, суд зважає на ту обставину, що беззаперечним та очевидним є факт порушення позивачем ч.2 ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови було застосовано положення ч. 2 ст. 36 КУпАП та адмінстягнення накладено на позивача за приписами цієї норми права в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за ч.2 ст.126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, але не доведено вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку, що слід скасувати рішення відповідача в частині притягнення позивача до відповідальності за ч.2 ст.122КУпАП та залишити захід стягнення, передбачений ч.2 ст.126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оцінку іншим доводам сторін суд не наводить, як таким, що не впливають на висновки суду.

Отже, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи той факт, що позов задоволено частково, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд стягує на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 302.80 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Керуючись статтями 241, 242, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт.Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Січкар Наталії Юріївни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови задовольнити частково.

Постанову серії БАД №952280 від 13.01.2024 року скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП.

Виключити з тексту постанови серії БАД №952280 від 13.01.2024 посилання на ст.36 КУпАП.

Залишити застосоване вказаною постановою стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови серії БАД №952280 від 13.01.2024 року, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліціїв Житомирськійобласті на користь держави судовий збір в розмірі 302 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, яке знаходиться за адресою: 10001, м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37, ЄДРПОУ 40108625.

Відповідач: Поліцейський сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт.Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Січкар Наталія Юріївна, місце роботи: 13601, смт.Ружин, вул.Незалежності, 29, Бердичівського району Житомирської області.

Повний текст рішення виготовлено 25.12.2024 року.

Суддя О. В. Митюк.