Рішення № 123999125, 18.12.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 755/7522/23

№ 2/183/682/24

18 грудня 2024 року м.Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадженняу у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба по справам дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно позивачки.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачка є її матір`ю. Коли позивачка проживала з матір`ю та вітчимом, вони з нею жорстоко поводилися, принижували, ображали нецензурною лайкою та навіть били. Між позивачкою та її матір`ю часто виникали сварки. 23.05.2024 позивачка залишила місце свого проживання, звернулась до Служби у справах дітей та сім`ї та до поліції. Позивачку вилучили з родини та поселили в Центрі соціальної підтримки дітей та сімей Дніпровського району м.Києва, де позивачка пробула два дні, після чого її забрала матір. Після повернення до матері, їх стосунки не покращилися, мати чинила психологічний тиск на позивачку, тому вона повторно звернулася до служби у справах дітей з проханням вилучити її з родини. Після цього позивачку знову поселили до Центру соціальної підтримки дітей та сімей, де вона знаходилася на час подання позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 18.07.2023 справу передано за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 23.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.02.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судові засідання, призначені на 22.04.2024, 29.05.2024, 22.08.2024, 15.10.2024, 11.11.2024 та 18.12.2024 позивачка ОСОБА_3 не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена своєчасно, належним чином шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч.5 ст.14 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила.

Представник позивачки адвокат Оверченко О.А. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в порядку п.19 Перехідних положень ЦПК України, ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки місце її проживання зареєстровано на тимчасово окупованій території України. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, разом з висновком подав заяву про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.61).

23.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою, у якій повідомила, що її матір ОСОБА_2 вчиняє щодо неї психологічне на фізичне насилля, яке полягає у такому: її без згоди утримували у квартирі, застосовували фізичну силу. Просить вжити заходів та надати тимчасовий притулок (а.с.80).

23.05.2023 Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації звернулася до Центра соціальної підтримки дітей та сімей Дніпровського району міста Києва із проханням сприяти у тимчасовому влаштуванні ОСОБА_1 до вказаного закладу. У якості підстав звернення зазначено повідомлення, що ОСОБА_1 повідомила, що мати з вітчимом її насильно утримували в квартирі за місцем спільного мешкання та вчиняли відносно неї фізичне та психологічне насильство (а.с.95)

25.05.2023 ОСОБА_1 надала письмові пояснення, у яких погодилася на те, щоб її мати ОСОБА_2 забрала доньку додому (а.с.79).

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №4 від 25.05.2023 ОСОБА_1 поставлено на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах; наказом від 14.08.2023 №9 знято з обліку у зв`язку із досягненням повноліття (а.с.74,75,76)

30.05.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської адміністрації у якій повідомила про те, що мати ОСОБА_2 погано ставиться до неї, погрожує депортувати її до російської федерації. Просить звернути увагу на те, що є загроза її життю та здоров`ю (а.с.87).

Також, 23.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського УП ГУНП в м.Києві із заявою, у якій просить вжити заходів щодо її матері ОСОБА_2 , яка 21.05.2023 вчинила стосовно заявниці домашнє насильство (а.с.128).

У довідці про результати перевірки по зверненню, складеній начальником сектору ЮП ВП Дніпровського УП ГУНП в м.Києві зазначено, що в ході опрацювання заяви ОСОБА_1 , остання повідомила, що у квітні 2023 року її мати забрала ключі від квартири, не відпускала її на вулицю одну, виходила виключно у супроводі матері або вітчима, мати забрала телефон. Під час бесіди з ОСОБА_2 остання повідомила, що в неї дійсно була суперечка з донькою, під час якої донька поводила себе зухвало, у зв`язку з чим вона не стрималася та декілька разів дала доньці ляпаса (а.с.126). Зазначена інформація підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданими співробітникам поліції У зв`язку з цим у відношенні ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП (а.с.129-131)

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 13.07.2023 відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, у провину ОСОБА_2 поставлено вчинення 21.05.2024 психологічного насильства у відношенні доньки ОСОБА_1 (а.с.56-60).

Постановою Київського апеляційного суду від 24.10.2023 постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

15.06.2023 та 16.06.2023 Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві адміністрації звернулася з клопотанням до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради щодо влаштування неповнолітньої ОСОБА_1 до державного соціального закладу (а.с.82,83).

ОСОБА_1 перебувала у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради з 20.06.2023 по 14.08.2023, вибула у зв`язку досягненням повноліття (а.с.63,64,65).

30.11.2023 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією надано висновок органу опіки та піклування, у якому зазначено про те, що орган опіки та піклування вважає, що розгляд питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 знаходиться поза компетенцією органу опіки та піклування у зв`язку з досягненням ОСОБА_1 повноліття (а.с.100). У висновку зазначено, під час телефонної розмови зі спеціалістом служби у справах дітей ОСОБА_2 повідомила, що вона категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав, та зазначила, що донька ОСОБА_4 самовільно покинула помешкання та поїхала до Миколаївської області, на даний час їй не відоме місце перебування доньки (а.с.100-101).

Оцінюючи наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як встановлено у ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Відповідно до правових висновків, зроблених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17, від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року в справі № 760/468/18, під час розв`язання спорів такої категорії судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, на який вони йдуть лише у виняткових випадках і головне - за наявності достатніх і переконливих доказів, які характеризують особливості батька або матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Аналізуючи встановлені факти в контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважати на те, що позбавлення батьківських прав має негативний вплив на свідомість дитини, і застосовувати цей захід як крайній спосіб впливу та захисту прав дитини.

Таким чином позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень ст.164 СК України є усталеною.

Разом з цим у рішенні «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначає, що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку, цей інтерес вимагає, щоб зв`язки дитини з її сім`єю були збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю.

Як установлено судом на підставі досліджених доказів, між позивачкою та її матір`ю виникали суперечки, наслідком яких було звернення ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та поліції, а також тимчасове перебування позивачки у закладі соціально-психологічної реабілітації.

Разом з тим, постанову суду, якою відповідачку ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Беззаперечних доказів, які б свідчили про жорстоке ставлення або вчинення сімейного насильства відповідачкою ОСОБА_2 стосовно своєї доньки, суду не надано; переважна більшість письмових доказів ґрунтується на зверненнях самої ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд дійшов до переконання, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності були достатньою та законною підставою для позбавлення її батьківських прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа Служба по справам дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37397237, місцезнаходження: 02160, м. Київ, Харківське шосе, 4А;

третя особа - Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 37203257, місцезнаходження: 02094, м. Київ, бул.Івана Котляревського, 1/1.

Повне судове рішення складено і підписано 24 грудня 2024 року.

Суддя Оладенко О.С.