Рішення № 12399843, 27.10.2010, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 2-2203

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Салтан Л.В.

при секретарі Небесній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»

до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

ОСОБА_1, ОСОБА_2

до АТ «Ерсте Банк»

про визнання недійсним кредитного договору,

договору іпотеки та договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором з фізичною особою № 014/1581/2/07328 від 4 грудня 2007 року в сумі 146 597,36 дол. США, що на день розрахунку заборгованості (6 серпня 2009 року) за офіційним курсом Національного банку України складало гривневий еквівалент в розмірі 1 126 307,52 грн.

Представник позивача посилається на те, що 4 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір з фізичною особою № 014/1581/2/07328, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 135 000,00 (сто тридцять п’ять тисяч доларів США 00 центів) дол. США на строк користування кредитними коштами до 3 грудня 2027 року включно зі сплатою 12 % річних. Кредитні кошти були направлені на придбання трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку на підставі договору іпотеки від 4 грудня 2007 року за реєстровим № 1222 придбану на кредитні кошти квартиру, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до договору поруки №014/1581/2/07328/2 від 4 грудня 2007 року укладеного між ВАТ «Ерсте Банк» та відповідачами, – ОСОБА_2 виступив поручителем та зобов’язався солідарно з ОСОБА_1 відповідати перед банком за виконання зобов’язань по кредитному договору в тому числі повернення суми кредиту, нарахованих процентів, комісій та неустойки (штрафу, пені) та витрат банку пов’язаних із стягненням заборгованості.

Згідно з п.5.2. кредитного договору ОСОБА_1 зобов’язався щомісячно, до 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків сплатою ануїтетних платежів згідно з графіком визначеним в додатку до кредитного договору, однак ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 свої зобов’язання не виконують в зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів достроково повну суму заборгованості за кредитним договором.

Відповідачі позов не визнали та 9 лютого 2010 року подали зустрічний в якому просили визнати недійсним кредитний договір № 014/1581/2/07328 від 4 грудня 2007 року, договір іпотеки укладений 4 грудня 2007 року, договір поруки № 014/1581/2/07328/2 від 4 грудня 2007 року, що укладені між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 з підстав що викладені в зустрічному позові, а саме посилається на те, що ВАТ «Ерсте Банк» при укладанні кредитного договору з ним порушені приписи чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст. 6, 7 Постанови Правління Національного банку України № 200 від 30 травня 2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», а також на те, що відсутні нормативно-правові акти що передбачають можливість сплачувати на користь банків іноземну валюту по отриманим у іноземній валюті кредитам, а банкам, відповідно пред’являти до стягнення у судовому порядку з фізичних осіб заборгованість в іноземній валюті.

Під час розгляду справи позивач – ВАТ «Ерсте Банк» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк».

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов Публічного Акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором підлягає задоволенню, а зустрічна позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні встановлено, що 4 грудня 2007 року ВАТ «Ерсте Банк» укладено Кредитний договір № 014/1581/2/07328 з громадянином ОСОБА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 135 000,00 (сто тридцять п’ять тисяч доларів США 00 центів) дол. США на строк користування кредитними коштами до 3 грудня 2027 року включно зі сплатою 12 % річних. Факт отримання кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 19 від 4 грудня 2007 року. Кредитні кошти направлені на придбання трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 19 від 4 грудня 2007 року.

В якості забезпечення належного виконання умов кредитного договору між Банком та Позичальником 4 грудня 2007 року укладено договір іпотеки за яким ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку придбану за кредитні кошти квартиру.

Відповідно до договору поруки №014/1581/2/07328/2 від 4 грудня 2007 року укладеного між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останній виступив поручителем та зобов’язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов’язань по вищезазначеному кредитному договору в тому числі повернення суми кредиту, нарахованих процентів, комісій та неустойки (штрафу, пені) та витрат банку пов’язаних із стягненням заборгованості.

Згідно з п.5.2. кредитного договору ОСОБА_1 зобов’язався щомісячно, до 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків сплатою ануїтетних платежів згідно з графіком, що є додатком № 1 до кредитного договору. Однак свої зобов’язання виконував неналежним чином, що випливає з невідповідності здійснених платежів зазначених в розрахунку заборгованості та графіку платежів за договором.

Листом повідомлення-вимогою № 23.0.0-6/335 від 20 лютого 2009 року позивач повідомив ОСОБА_1 про наявність заборгованості за кредитним договором та запропонував вирішити питання щодо її погашення, однак вона залишилася без задоволення.

Відповідно до п. 6.5. кредитного договору з фізичною особою № 014/1581/2/07328 від 4 грудня 2007 року, Кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення Позичальником пунктів 5.1, 5.2, 5.4-5.7 кредитного договору.

Судом встановлено, що на даний час заборгованість ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» за кредитним договором з фізичною особою № 014/1581/2/07328 від 4 грудня 2007 року не погашена та складає 146 597,36 (Сто сорок шість тисяч п’ятсот дев’яносто сім доларів США 36 центів) дол. США, що по курсу НБУ 7,6830 грн. за 1 дол. США складає 1 126 307,52 грн. (один мільйон сто двадцять шість тисяч триста сім грн. 52 коп.).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України зазначає, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 553 та 554 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов’язку. При цьому поручитель відповідає перед кредитором за порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою як солідарний боржник і разом з боржником несе відповідальність у тому ж обсязі, що і сам боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про стягнення на його користь з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором з фізичною особою № 014/1581/2/07328 від 4 грудня 2007 року, яка не погашена та складає 146 597,36 (Сто сорок шість тисяч п’ятсот дев’яносто сім доларів США 36 центів) дол. США, що по курсу НБУ 7,6830 грн. за 1 дол. США, що еквівалентно 1 126 307,52 грн. (один мільйон сто двадцять шість тисяч триста сім грн. 52 коп.).

Враховуючи роз’яснення надані Пленумом Верховного суду України в постанові № 14 від 18 грудня 2009 року суд вважає що оскільки грошове зобов’язання виражене в іноземній валюті позов підлягає задоволенню з визначенням суми до стягнення в валюті України – гривні.

На підставі вищевикладеного з відповідачів підлягає стягненню в солідарному порядку на користь позивача – 1 126 307,52 грн. (один мільйон сто двадцять шість тисяч триста сім грн. 52 коп.).

Дана сума складається з:

Заборгованості по кредиту = 133 322,16 дол. США

(що по курсу НБУ 7,6830 грн. за 1 дол. США складає 1024314,16 грн.)

Заборгованості по відсоткам = 11 634,47 дол. США

(що по курсу НБУ 7,6830 грн. за 1 дол. США складає 89387,63 грн.)

Заборгованості по сплаті пені = 1640,73 дол. США

(що по курсу НБУ 7,6830 грн. за 1 дол. США складає 12 605,72 грн.)

Статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачені позивачем судові витрати: це судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічної позовної заяви суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 27 листопада 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» з письмовою заявою про отримання кредиту в сумі 160 000,00 (сто шістдесят тисяч ) дол. США, строком на 240 місяці під 12 відсотків річних на придбання квартири.

Крім того, перед укладанням кредитного договору ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з видами та умовами кредитування в ВАТ «Ерсте Банк», відповідно до яких йому надана можливість самостійно вибрати валюту кредитування, що підтверджується є Додатком 1 до кредитного договору «Повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту».

Факт отримання кредиту в запрошуваній сумі та його використання ОСОБА_1 не оспорюється, та підтверджується заявою про видачу та поясненнями наданими позивачу з приводу порушення умов кредитного договору.

Посилання ОСОБА_1 на те, що при укладанні кредитного договору порушені приписи чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст. 6, 7 Постанови Правління Національного банку України № 200 від 30 травня 2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», а також на те, що відсутні нормативно-правові акти що передбачають можливість сплачувати на користь банків іноземну валюту по отриманим у іноземній валюті кредитам, а банкам, відповідно пред’являти до стягнення у судовому порядку з фізичних осіб заборгованість в іноземній валюті, є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України За кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.

Згідно з ч. 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1. статті 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Крім того, в п.1 ч.2 вказаної статті встановлено, що банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Судом встановлено, що позивач є банком зареєстрованим в установленому законом України порядку, має відповідне свідоцтво про реєстрацію від 25 січня 2006 року за р.№303, банківську ліцензію № 224 від 29 травня 2007 року, дозвіл на право здійснення банківських операцій №224-2 від 18 вересня 2007 року, додаток до дозволу на право здійснення банківських операцій.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 6 Декрету передбачено право фізичних осіб – резидентів купувати та продавати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України.

Підпунктом «в» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93 передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують операції із «..надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі». ОСОБА_3 не надано доказів щодо встановлення діючим законодавством меж які б потребували отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

В ст. 44 Закону України «Про національний банк України» та ст. 11 Кабінету Міністрів України від 19 лютого 93 N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю, зокрема, належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Пунктом 8.12. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200 передбачено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв’язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Пунктом 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 встановлено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Згідно «Інструкції про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах», що затверджена постановою Правління НБУ №492 від 12 листопада 2003 року передбачено, що на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються: «валюта, перерахована як кредит, позика, фінансова допомога відповідно до договору, за умови отримання у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, реєстраційного свідоцтва Національного банку щодо залучення кредитів, позик в іноземній валюті», а з рахунку – проводяться такі операції як виплата готівкою, перерахування в межах України на рахунок іншої особи перерахування на поточний чи вкладний рахунок та інше.

Судом встановлено, що кредитні кошти були перераховані позичальнику ОСОБА_1 на поточний валютний рахунок № 262045933, що відкритий ним в ВАТ «Ерсте Банк» і видані готівкою через касу з поточного валютного рахунку фізичної особи, про що свідчить заява на видачу готівки.

Доводи ОСОБА_1 також спростовуються роз’ясненнями наданими Національним банком України, в своїх листах №28-313/2178 від 29 травня 2001 року та №13-210/7871-22612 від 7 грудня 2009 року.

Крім того, Національний банк України згідно Положення про проведення Національним банком України валютних аукціонів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2008 року №469, та роз’яснення щодо в їх участі викладена в листі НБУ №13-121/1220-3039 від 27 лютого 2009 року, для позичальників банків, які отримували кредити в іноземних валютах, запровадив цільові валютні аукціони.

Судом також враховано, що основою діяльності банків в Україні відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є залучення грошових коштів від фізичних та юридичних осіб і розміщення цих грошових коштів від свого імені на власний ризик і власних умовах. Таким чином невиконання договірних умов з боку позичальника Банку може призвести до порушення майнових прав його вкладників.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що чинним законодавством передбачено право АТ «Ерсте Банк» здійснювати валютні операції, в т.ч. видавати кредити у іноземній валюті фізичним особам в зв’язку з чим доводи позивачки за зустрічним позовом судом не приймаються.

За таких обставин суд вважає, що зустрічна позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання кредитного договору з фізичною особою №014/1581/2/07328 від 4 грудня 2007 року, договору іпотеки від 4 грудня 2007 року та договору поруки №014/1581/2/07328/2 від 4 грудня 2007 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 192, 524 – 526, 533, 611, 612, 1054 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (м. Київ, вул. Прорізна, 6, код ЄДРПОУ 34001693) заборгованість за кредитним договором № 014/1581/2/07328 від 4 грудня 2007 року по поверненню кредиту, сплати відсотків та пені в загальному розмірі 1 126 307,52 грн. (один мільйон сто двадцять шість тисяч триста сім грн. 52 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» судові витрати на сплату державного мита в розмірі 1700 грн. та ІТЗ судового процесу в розмірі 120 грн.

В задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 014/1581/2/07328 від 4 грудня 2007 року, договору іпотеки укладеного 4 грудня 2007 року, договору поруки № 014/1581/2/07328/2 від 4 грудня 2007 року – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий