Рішення № 123997190, 24.12.2024, Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/120/24

Номер провадження 2/954/410/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 рокусмт Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Гром О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживачів, в якому просила: - зобов`язати Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" поновити доступ позивача до телефонного номеру НОМЕР_1 на постійній безоплатній основі; відновити відповідні послуги згідно укладеного договору № 395367520718 /295367516005 від 22.06.2005 року з урахуванням додаткових угод; - стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на користь позивача ОСОБА_1 48770 гривень компенсації майнової шкоди та 97540 компенсації моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є споживачем послуг мобільного зв`язку, які надає їй відповідач; телефонний номер НОМЕР_1 . 22.06.2005 року між позивачем та ПрАТ "МТС Україна" було укладено договір про надання послуг мобільного зв`язку № НОМЕР_2 . У 16.12.2015 року укладено додаткову угоду № 10245553. 23.05.2017 року ПрАТ "МТС Україна" змінило своє найменування на ПрАТ "ВФ Україна. 09.01.2018 року між позивачем та ПрАТ «ВФ Україна» укладено Додаткову угоду № 10553320 до зазначеного Договору. 27.04.2021р позивач відповідно до умов договору, надавши згоду на збереження представником копій сторінок пред`явленого нею паспорту та довідки РНОКПП, склала Заяву про зміну тарифного пакету на «Vodafone Red S» за якою до 30.05.2022 року отримувала послуги в межах обраного тарифу, що включає: дзвінки в мережі Vodafone Україна; Інтернет; дзвінки на інші мережі по Україні; дзвінки за кордон; SMS на всі мобільні мережі по Україні; SMS за кордон. Вартість пакета - 80.00грн/місяць. З 24.02.2022 року та протягом усього періоду триваючих воєнних дій позивач перебуває у селищі Дніпряни Новокаховської міської територіальної громади Каховського району Херсонської області, що входить до переліку тимчасово окупованих територій та в оточенні військ РФ, які ведуть активні бойові дії відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення активних бойових дій та які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 року № 309 в редакції від 25.08.2023р, Новокаховська міська територіальна громада за винятком смт. Козацьке та с. Веселе Херсонської області, у якій перебуває позивач, входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 24.02.2022 року, дата завершення якого остаточно не визначена. З 30.05.2022 року надання телекомунікаційних послуг на зазначеній території припинено через активні воєнні дії країни-окупанта. Після звільнення правобережжя Херсонщини почав пробиватися мобільний зв`язок на лівому березі Дніпра завдяки національному роумінгу. Подекуди встановлені приватні посилювачі мобільного сигналу. 16.12.2022 позивач змогла підєднатися до мобільної мережі покриття та намагалася додзвонитися на деякі номери та переконалась, що якість сигналу - критично низька. Посилювачі мобільного зв`язку в Росії заборонені, тому згодом за фактом їх виявлення вояки їх «конфісковують», точніше - привласнюють. Поступово були знищені усі прибережні вишки мобільного зв`язку на правому березі Дніпра. На цій території залишився дротовий Інтернет зв`язок. У лютому 2023 року, коли ж позивач інсталювала в телефон Viber, без якого не працює інтернет-банкінг Ощадбанку та ПУМБ, виявилось, що її номер не активний. При цьому, будь-яких повідомлень чи попереджень про зміни виконавцем від умов Договору та про блокування номеру у будь-який доступний технічний спосіб від відповідача не надходило. Лише після письмового звернення позивача з вимогою роз`яснень - виявилось, що її номер заблоковано з ініціативи відповідача та списано з її рахунку усі кошти - щомісяця з 01.06.2022 по 01.01.2023 по 80.00 грн. З надісланих за вимогою позивача у серпні 2023 року рахунків вбачається, що позивач користувалася послугами в межах пакету «Vodafone Red S» вартістю 80.00грн/місяць, вчасно оплачувала послуги в межах тарифного плану до припинення надання таких послуг. На день їх припинення 30.05.2022 заборгованості не було, на балансі залишалося 486.00 грн, а 31.05.2022 відповідач стягнув авансову абонплату за червень 80.00 грн та продовжував її стягувати до січня 2023, доки не утворився мінусовий баланс. Відповідач розблокувати номер відмовився, чим поставив права споживача, визначені спеціальними нормами права, в залежність від одностороннього волевиявлення обґрунтовуючи свої дії власними «Умовам використання». Недотримання відповідачем договірних умов спричинено порушення прав позивача як споживача, що також призвело до майнових та немайнових втрат позивача.

Відповідач подав відзив, відповідно до якого не визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі. Вважає їх необґрунтованими, безпідставними такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, та не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначив, що існування обслуговування ПрАТ «ВФ Україна» будь-якого «фінансового номеру» не передбачено нормами законодавства, зокрема Законом України «Про банки і банківську діяльність». У ст. 511 ЦК України передбачено, що зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У ПрАТ «ВФ Україна» відсутні такі послуги як надання «фінансового номера». Вважають, що діяльність ПрАТ «ВФ Україна» не спричинила моральної шкоди позивачу. Також позивачу було роз`яснено, яким чином абонентський номер може бути поновлений, проте ці умови не влаштували позивача.

Сторони в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що абонентський номер телефона НОМЕР_1 обліковувався в базі ПрАТ «ВФ Україна» за позивачем відповідно до договору від 22.06.2005 року №395367520718/ 295367516005 між позивачем та ПрАТ "МТС Україна".

З позовної заяви вбачається, що з 24.02.2022 року та протягом усього періоду триваючих воєнних дій позивач перебуває у селищі Дніпряни Новокаховської міської територіальної громади Каховського району Херсонської області, що входить до переліку тимчасово окупованих територій та в оточенні військ РФ, які ведуть активні бойові дії відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення активних бойових дій та які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 року № 309 в редакції від 25.08.2023р, Новокаховська міська територіальна громада за винятком смт. Козацьке та с. Веселе Херсонської області, у якій перебуває позивач, входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 24.02.2022 року.

З 27.05.2023 року дію договору від 22.06.2005 року між позивачем та ПрАТ "МТС Україна" було припинено у зв`язку із закінченням коштів на балансі.

Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами здійснюються на підставі норм цивільного законодавства України, Законом України «Про телекомунікації» (до 01.01.2022 року), Законом України «Про електронні комунікації» (з 01.01.2022 року), Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Закон України «Про телекомунікації» був до 01.01.2022 спеціальним Законом, який встановлював правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, а також визначав повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов`язки сторін та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Частини 1, 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» (чинного до 01.01.2022) встановлювали, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Частина друга статі 66 цього Закону передбачала виключний перелік тарифів, які підлягають державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів. Тарифи на послуги рухомого (мобільного) зв`язку до зазначеного переліку не входили, не підлягали державному регулюванню і встановлюються операторами, провайдерами самостійно.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 104 Закону України «Про електронні комунікації» (набрав чинності 01.01.2022) постачальники електронних комунікаційних послуг не повинні застосовувати дискримінаційні умови надання електронних комунікаційних послуг для кінцевих користувачів з причин, пов`язаних з громадянством кінцевого користувача, місцем його проживання або місцем надання послуги, якщо такі відмінності (обмеження) не обумовлені технічними та економічними умовами надання електронних комунікаційних послуг чи іншими об`єктивними причинами відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг. Постачальники електронних комунікаційних послуг та кінцеві користувачі послуг повинні дотримуватися правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра.

Частина 3 цієї статті встановлює, що умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є: 1) укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства; 2) оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.

Частина 5 цієї статті передбачає, що кінцевий користувач має право отримувати послугу знеособлено відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та умов надання послуг, встановлених постачальником електронних комунікаційних послуг. Кінцевий користувач, не ідентифікований постачальником електронних комунікаційних послуг, має право здійснити ідентифікацію в порядку, встановленому регуляторним органом, у тому числі дистанційну із застосуванням відповідно до законодавства про електронні довірчі послуги будь-яких засобів електронної ідентифікації середнього та високого рівнів довіри, передбачених зазначеним порядком ідентифікації.

Кінцеві користувачі послуг мають право на захист своїх прав відповідно до законодавства, в тому числі в судовому порядку або шляхом звернення у разі їх порушення до регуляторного органу для проведення заходів державного нагляду та усунення виявлених порушень. Споживачі електронних комунікаційних послуг, крім зазначеного, мають право на позасудовий розгляд спорів за їх зверненням регуляторним органом відповідно до статті 123 цього Закону (ч. 6 ст. 104 цього Закону).

Відповідно до ч. 8 ст. 104 цього Закону надання та отримання електронних комунікаційних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування здійснюються на договірних засадах відповідно до цього Закону.

Стаття 106 Закону України «Про електронні комунікації» встановлює принципи ціноутворення у сфері електронних комунікацій: 1) встановлення тарифів на конкурентному ринку на основі попиту та пропозицій; 2) уникнення перехресного субсидування одних електронних комунікаційних послуг за рахунок інших; 3) залежність рівня тарифів від рівня якості електронних комунікаційних послуг. Розрахунки за електронні комунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання електронних комунікаційних послуг між постачальником електронних комунікаційних послуг та споживачем.

Стаття 107 цього Закону передбачає, що кінцеві користувачі послуг під час замовлення та/або отримання електронних комунікаційних послуг мають право, зокрема, на вільний вибір постачальника електронних комунікаційних послуг; вільний вибір виду та кількості електронних комунікаційних послуг; безоплатне отримання від постачальника електронних комунікаційних послуг вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання електронних комунікаційних послуг; своєчасне і якісне одержання електронних комунікаційних послуг на умовах, визначених договором; відмову від електронних комунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання електронних комунікаційних послуг. Відновлення послуг у разі втрати електронних ідентифікаційних засобів знеособленим (анонімним) абонентом (у тому числі SIM-карти, е-SIM, налаштування інтернет-роутера тощо) здійснюється за умови ідентифікації цього абонента у постачальника електронних комунікаційних послуг та надання персональних даних. Постачальники електронних комунікаційних послуг зобов`язані забезпечити можливість ідентифікації кінцевих користувачів із застосуванням засобів електронної ідентифікації високої та середньої довіри відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 112 Закону України «Про електронні комунікації» передбачає, що договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг з урахуванням вимог цієї статті. Договір може бути укладено, зокрема, у письмовій чи усній формі як публічний договір чи договір приєднання відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також дистанційно шляхом надання згоди кінцевого користувача на його укладення, висловленої із застосуванням засобів електронної ідентифікації відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронну комерцію", а також шляхом вчинення активної конклюдентної дії кінцевого користувача, яка безсумнівно свідчить про його попередню згоду укласти договір та зафіксована обладнанням постачальника електронних комунікаційних послуг. На вимогу кінцевого користувача постачальник електронних комунікаційних послуг повинен надати йому докази наявності зафіксованої попередньої згоди. Договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається за умови ознайомлення кінцевого користувача з усією необхідною йому інформацією, передбаченою законодавством на час укладення договору, та попереднього отримання кінцевим користувачем пропозиції щодо такого укладення відповідно до положень статті 105 цього Закону. Вимоги до змісту договору визначаються правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг відповідно до цього Закону. Договір вважається укладеним за умови, якщо кінцевий користувач висловив свою безсумнівну та добровільну згоду на його укладення.

Частина 5 ст. 112 цього Закону встановлює, що кінцеві користувачі мають право розірвати договір про надання електронних комунікаційних послуг без додаткових витрат після повідомлення про зміни в договірних умовах, запропонованих постачальником міжособистісних електронних комунікаційних послуг, крім передбачених правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг випадків, коли запропоновані зміни є виключно на користь чи не мають негативного впливу на кінцевого користувача або прямо передбачені законодавством. Постачальники послуг електронних комунікацій повідомляють кінцевих користувачів не пізніше ніж за сім календарних днів до будь-якої зміни умов договору про надання послуг електронних комунікацій і одночасно інформують їх про право розірвати договір без додаткових витрат, якщо вони не погоджуються на змінені умови. Право на розірвання договору про надання послуг електронних комунікацій здійснюється протягом семи календарних днів після такого повідомлення.

Частини 1, 2 ст. 114 цього Закон встановлюють, що постачальник електронних комунікаційних послуг може пропонувати кінцевим користувачам послуг пакети електронних комунікаційних послуг, сформовані таким постачальником на власний розсуд. При цьому кінцевий користувач повинен бути проінформований постачальником електронних комунікаційних послуг про всі складові та елементи відповідного пакета електронних комунікаційних послуг до моменту його підключення та погодження умов відповідного договору про надання електронних комунікаційних послуг. Якщо постачальник електронних комунікаційних послуг відповідно до законодавства чи умов договору про надання електронних комунікаційних послуг припиняє дію будь-якого елемента пакета до закінчення терміну чи у разі припинення на інших підставах укладеного договору, кінцевий користувач має право розірвати договір, за яким надається такий пакет послуг.

Суд враховує, що оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Закону України «Про електронні комунікації» (до 01.01.2022 Закону України «Про телекомунікації»), Закону України «Про захист прав споживачів», інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телекомунікацій, згідно п. 5 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року за № 295 (надалі - Правила).

Відповідно до п. п. 27, 29 вказаних Правил, вбачається, що договір укладається відповідно до основних вимог, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. У разі визначення умов публічного договору оператор, провайдер повинен оприлюднити їх на своєму веб-сайті і в місцях продажу послуг.

Відповідно до пункту 35 Правил споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на вибір виду та кількості послуг, вибір тарифу, тарифного плану, встановленого оператором, з урахуванням пункту 58 зазначених Правил. Відповідно до абзацу другого пункту 58 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг оператор, провайдер встановлює та пропонує на вибір споживача тарифи на окремі послуги та/або тарифні плани на визначений ним перелік (пакет) послуг, а також строк їх дії (граничний та/або мінімальний).

Порядок надання споживачеві інформації про послуги визначено у пунктах 49-51 Правил, зокрема, відповідно до підпунктів 1 і 2 пункту 49 Правил оператор зобов`язаний безоплатно доводити до відома абонента вичерпну інформацію про зміни умов надання послуг та зміни тарифів, тарифних планів на послуги (пакети послуг), що надаються споживачеві, відповідно до пункту 59 цих Правил. У таких випадках абонентові надсилається повідомлення, в якому зазначається інформація про зміни, дату і строк їх запровадження з посиланням на веб-сайт та/або номер телефону чи інше доступне споживачеві джерело інформації.

У пункті 55 Правил зазначено, що припинення надання послуг (послуги) може здійснюватися оператором, провайдером у разі припинення відповідно до законодавства дії договору, в тому числі його дострокового розірвання, або внесення до договору змін щодо припинення надання однієї чи кількох послуг, замовлених абонентом: 1) за письмовою заявою абонента у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання оператором заяви, якщо більший строк не зазначений у заяві, крім перенесення абонентського номера; 2) за ініціативою оператора, провайдера у разі, зокрема: непогашення заборгованості з оплати послуг у строк, зазначений у попередженні оператора, провайдера; коли абонент протягом не менш як трьох місяців з моменту активації картки та/або останнього сеансу отримання послуги не користувався послугами, на які не нараховується щомісячна плата та які потребують постійного використання додаткових ресурсів телекомунікаційних мереж (для послуг рухомого (мобільного) зв`язку), за умови попередження абонента не менш як за десять робочих днів.

Відповідно до пункту 59 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг Оператор у разі зміни тарифів, тарифних планів, які він встановлює самостійно, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх зміни зобов`язаний: оприлюднити змінені тарифи, тарифні плани у засобах масової інформації та/або на своєму веб-сайті (за його наявності); повідомити абонентові про зміну тарифів, тарифних планів на послуги, що йому надаються.

Пунктом 65 Правил вартість послуг залежить від їх переліку, тарифів на них, умов оплати та обсягу наданих послуг, інших умов, визначених законодавством та договором.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» (визначення термінів) абонентна плата - це фіксований платіж, який може встановлювати постачальник електронних комунікаційних послуг для абонента за доступ на постійній основі до електронних комунікаційних послуг незалежно від факту їх отримання; вартість пакета послуг - це плата, що встановлюється за користування пакетом послуг протягом часу, визначеного тарифним планом, та може бути незалежна від фактичного обсягу споживання електронних комунікаційних послуг, визначеного пакетом послуг; тарифний план - це запропонована кінцевому користувачу постачальником електронних комунікаційних послуг пропозиція, щодо вартості, умов та обсягу надання певних електронних комунікаційних послуг (п. п. 3, 8, 124 ч. 1 ст. 2).

Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які надають послуги користувачам, мають право на об`єднання електронних комунікаційних послуг у тарифні плани та пакети послуг і отримання від кінцевих користувачів оплати вартості пакетів послуг (п. 6 ч. 1 ст. 19 цього Закону).

Спір виник між сторонами у зв`язку з тим, що позивач, перебуваючи на тимчасово окупованій території, не міг користуватися послугами зв`язку, хоча абонплата стягувалась щомісячно до мінусового балансу. В результаті чого позивач була позбавлена можливості користуватися послугами інтернет-банкінгу Ощадбанку та ПУМБ.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Також ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є спеціальним Законом, який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами. Стаття 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачає визначення термінів та понять, серед яких: учасник/член платіжної системи (п1.43) - користувач платіжної системи (п1.18-1) платник (п1.32) - отримувач (п1.23). Статтею 5 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що Суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

Відносини між суб`єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України. З зазначеного вище та наданих доказів вбачається, що між Позивачем та Банківською установою існують (або існували) правовідносини та були укладені відповідні договори/угоди на обслуговування/надання банківських послуг, відповідно до яких Позивачу були видані картки/відкриті банківські рахунки.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 511 ЦК України передбачає, що зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Отже, діюче законодавство не покладає обов`язку на оператора зв`язку відповідальність за підтримання використання позивачем абонентського номеру стільникового зв`язку як фінансового номеру.

Також суд звертає увагу на те, що з публічної позиції відповідача ПрАТ «ВФ Україна» вбачається, що товариство надає можливість, впродовж 180 днів з моменту припинення дії договору з позивачкою, тобто з 27.05.2023 року, дистанційно поновити обслуговування мобільного номера НОМЕР_3 на контрактній формі обслуговування. ПрАТ «ВФ Україна» підтримало ініціативу Міністерства цифрової трансформації України про резервування мобільних номерів та прийняло рішення щодо невикористання протягом 2 років всіх деактивованих номерів (починаючи з 24.02.2022 року) без додаткових звернень з боку користувачів таких номерів. Отже протягом двох років підключення мобільного номера НОМЕР_3 на контрактну форму обслуговування буде можливе на підставі особистого звернення до представництва ПрАТ «ВФ Україна», з метою ідентифікації попереднього власника номеру та укладання нового Договору, що відповідає вимогам профільного законодавства.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, моральна шкода відшкодовується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Також в позовній заяві має бути зазначено з яких міркувань виходить позивач, зазначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При цьому, обов`язковому з`ясуванню підлягає питання чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Надані позивачем докази не підтверджують спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу у зв`язку із припиненням обслуговування вказаного абонентського номеру.

Таким чином, позивачем не доведено порушення її прав відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Відсутні також відомості про обмеження прав позивача на доступ до послуг відповідача згідно Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг та умов надання та отримання послуг мобільного зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Більшість долучених позивачкою до позовної заяви письмових документів, зокрема, щодо отриманих послуг за надання доступу до мережі інтернет, рахунки за електроенергію, відомості про доходи позивачки, заява про приєднання до банківських послуг АТ «Ощадбанк» не відноситься до предмету судового розгляду за поданим позовом. А долучена до позовної заяви копія переписки через використання електронної пошти між позивачем і відповідачам лише підтверджує існування спору між сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, встановивши під час розгляду справи, що ПрАТ «ВФ Україна» не допущено порушень умов чинного законодавства та публічного договору, положень Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновків про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяО.В. Гончаренко