Рішення № 123974499, 09.12.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/303/22

2/302/9/24

Номер рядка звіту 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

09.12.2024 селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П.,

з участю : секретар судового засідання Липей В.В.,

представник позивачки адвокат Шишола В.М.,

представник відповідачки адвокат Нєчаєв В.В.,

третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Міжгірської селищної ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання неправомірними і скасування рішення Міжгірської селищної ради № 73 від 27.09.2010 "Про безоплатну передачу в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,07 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства", державного акту на право приватної власності на землю серія ЯЛ №025594 від 28.09.2011, виданого ОСОБА_3 ; реєстрації земельної ділянки площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинок в АДРЕСА_1 (будинок без номера) кадастровий номер 2122455100:01:004:0013,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 раніше була громадянкою України і в зв`язку з одруженням з 26.01.2011набула громадянство Чеської Республіки. Дівочим прізвищем позивачки за народженням було ОСОБА_6 . В Україні ОСОБА_6 зареєструвала первісний шлюб з ОСОБА_7 14.07.1990. Цей шлюб було розірвано 22.12.1998 і позивачка після реєстрації розірвання шлюбу мала прізвище ОСОБА_8 . 15.10.1999 ОСОБА_9 (позивачка) уклала і зареєструвала шлюб з громадянином Чеської Республіки ОСОБА_10 і після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 та прийняла присягу і громадянство Чеської Республіки. Позивачка покликається на застосування судом положень статей 26, 55 Конституції України щодо рівності прав іноземців, осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах і користуються тими ж правами і несуть ті ж самі обов`язки, що й громадяни України, - в розумінні судового захисту порушеного права згідно з рішенням конституційного суду України від 25.12.1997 № 9-зп.

Будучи громадянкою України, маючи прізвище ОСОБА_9 , позивачка згідно рішення Міжгірської селищної ради від 26.12.2000 отримала у власність земельну ділянку площею 0,0701 га в АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку і господарських споруд з відведенням земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК № 002166 від 28.07.2003.

17.06.2021 позивачка уклала договір з адвокатом Шишола В.М. на представництво її інтересів і уповноважила представника укласти договір з ТОВ «Землемір» № 329 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначеної земельної ділянки. Проведеними геодезичними вимірами спеціалістом землевпорядного підприємства було виявлено, що на земельну ділянку позивачки накладаються земельні ділянки, які внесені в Державний земельний кадастр з номерами 2122455100:01:004:0013, яка належить відповідачці ОСОБА_3 , і 2122455100:01:004:0012, яка належить ОСОБА_1 (третій особі). Реєстрація земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 була здійснена в Державному земельному кадастрі 28.09.2011 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 24.11.2009 і рішення Міжгірської селищної ради від 27.09.2010 та виданого цією ж радою державного акта від 28.09.2011 серія ЯЛ № 025594.

Зазначену вище інформацію сторона позивача отримала з витягу НВ-0000370122022 від 17.02.2022 і з цієї дати дізналась про порушення права власності позивачки на земельну ділянку і тому просить поновити строки звернення до суду за захистом порушеного права (застосувати правила обчислення строку позовної давності та його перебігу та поважності причин пропуску).

Сторона позивача вважає, що порушене право на земельну ділянку підлягає захисту згідно із законами «Про землеустрій», Земельним кодексом України і законом «Про Державний земельний кадастр України», за якими оформлене і зареєстроване право власності на земельну ділянку, передану у власність на підставі державного акту старого взірця, визнається дійсним.

Винесені в справі процесуальні рішення.

Згідно з ухвалами Міжгірського районного суду Закарпатської області :

- від 02.03.2022 - задоволено заяву сторони позивача і забезпечено позов накладенням арешту на земельну ділянку ОСОБА_3 кадастровий номер 2122455100:01:004:0013, яка розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- від 04.03.2022 - прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі з призначенням підготовчого судового засідання;

- від 22.11.2022 - залучено в справу третю особу без самостійних вимог ОСОБА_1 ;

- від 16.01.2023 - задоволено клопотання сторін про призначення в справі судової земельної технічної експертизи і зупинення провадження в справі;

- від 21.04.2023 - задоволено клопотання керівника експертної установи і відновлено підготовче провадження для вирішення клопотань експерта про доручення проведення експертизи іншій експертній установі;

- від 21.06.2023 - задоволено клопотання сторін про призначення в справі судової земельно- технічної експертизи і зупинено провадження в справі на час проведення експертизи;

- від 15.09.2023 - відновлення провадження в справі для вирішення клопотань експерта;

- від 23.10.2023 - про покладення попередньої оплати витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, в повному обсязі на сторону позивача;

- від 26.03.2024 - про відновлення провадження в справі для вирішення клопотання експерта;

- від 17.04.2024 - про витребування доказів на виконання клопотання експерта і сторони позивача;

- від 08.10.2024 - про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті;

- від 29.11.2024 - про розгляд справи в режимі відеоконференції для забезпечення участі і допиту експерта в судовому засіданні.

Процесуальні позиції сторін і третьої особи.

Представник позивачки позов підтримав повністю на основі обґрунтувань, зазначених у позовній заяві і висновку судової земельно-технічної експертизи.

Третя особа ОСОБА_1 повідомив, що не підтримує позицію жодної сторони. Просить узяти до уваги дійсність документів, виданих йому про передачу у власність земельної ділянки, а також те, що сторони не мають претензій до оформленого ним права власності на земельну ділянку та повідомив, що він не погоджував межу земельної ділянки позивачці за змістом технічної справи, виданої до державного акта.

Відповідач Міжгірська селищна рада в особі уповноваженого представника не надала в справу позиції щодо вирішення спору і в письмових заявах просила винести судове рішення на підставі поданих у справу доказів і матеріалів.

Представник відповідачки ОСОБА_4 позов заперечив повністю на основі такого обґрунтування цієї позиції.

Позивачка змінила громадянство України на громадянство Чеської Республіки, а тому є сумнів у тому, чи може вона бути позивачем. Вважає, що сторона позивача пропустила строк позовної давності, бо не турбувалась про свою власність. Висновок експерта також вважає неправомірним, бо судовий експерт під час проведення експертизи узяв до уваги технічну документацію із землеустрою, складену ТОВ «Землемір» на замовлення сторони позивача, використавши неналежний документ.

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_5 раніше була громадянкою України і в зв`язку з одруженням з 26.01.2011 набула громадянство Чеської Республіки. Дівочим прізвищем позивачки за народженням було ОСОБА_6 . В Україні ОСОБА_6 зареєструвала первісний шлюб з ОСОБА_7 14.07.1990. Цей шлюб було розірвано 22.12.1998 і позивачка після реєстрації розірвання шлюбу мала прізвище ОСОБА_8 . 15.10.1999 ОСОБА_9 (позивачка) уклала і зареєструвала шлюб з громадянином Чеської Республіки ОСОБА_10 і після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 та прийняла присягу і громадянство Чеської Республіки.

Будучи громадянкою України, маючи прізвище ОСОБА_9 , позивачка згідно рішення Міжгірської селищної ради від 26.12.2000 отримала у власність земельну ділянку площею 0,0701 га в АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку і господарських споруд з відведенням земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК № 002166 від 28.07.2003.

17.06.2021 позивачка уклала договір з адвокатом Шишола В.М. на представництво її інтересів і уповноважила представника укласти договір з ТОВ «Землемір» № 329 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначеної земельної ділянки. Проведеними геодезичними вимірами спеціалістом землевпорядного підприємства було виявлено, що на земельну ділянку позивачки накладаються земельні ділянки, які внесені в Державний земельний кадастр з номерами 2122455100:01:004:0013, яка належить відповідачці ОСОБА_3 , і 2122455100:01:004:0012, яка належить ОСОБА_1 (третій особі). Реєстрація земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 була здійснена в Державному земельному кадастрі 28.09.2011 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 24.11.2009, рішення Міжгірської селищної ради № 73 від 27.09.2010 та виданого цією ж радою державного акта від 28.09.2011 серія ЯЛ № 025594.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 7/24 від 25.07.2024, складеного на виконання ухвали суду від 21.06.2023 надано такий підсумковий висновок :

- фактичне розташування, межі та площа земельної ділянки гр. ОСОБА_2 (попереднє прізвище власника ОСОБА_9 ), яка належить їй на праві власності згідно з держаним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 002166 від 28.07.2003, знаходиться між адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ;

- на місцевості межа і площа земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:004:0013 відповідає межі і площі, які визначені в державному акті на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 025594 (власник ОСОБА_4 ), але не відповідає місцю розташування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , так як місце розташування цієї ділянки знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

- земельна ділянка кадастровий номер 2122455100:01:004:0013 громадянки ОСОБА_4 накладається на земельну ділянку громадянки ОСОБА_2 ( ОСОБА_8 ) площею 0,0603 га;

- земельна ділянка кадастровий номер 2122455100:01:004:0013 громадянки ОСОБА_4 та земельна ділянка кадастровий номер 212455100:01:00460012 громадянина ОСОБА_1 межують між собою, мають спільну сторону, але не накладаються та не перетинаються між собою;

- земельна ділянка кадастровий номер 212455100:01:00460012 гр. ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку гр. ОСОБА_11 площею 0,0098 га.

Експертний висновок у підсумках містить примітку, що земельна ділянка ОСОБА_2 не внесена до Державного земельного кадастру. Натомість площа і межі цієї земельної ділянки відповідають державному акту і з місту технічної документації, розробленої ТОВ «Землемір», і є ймовірною земельною ділянкою, межі і площа якої визначені на місцевості.

Оцінивши встановлені обставини, зміст позовних вимог, зміст відзиву на позов, процесуальні позиції сторін, третьої особи та їх обґрунтування в судовому засіданні, подані в справу докази у вигляді: актів цивільного стану, особових документів, державних актів, технічних документацій із землеустрою, проекту землеустрою, довідок з Міжгірської селищної ради, з ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, висновку судової земельно-технічної експертизи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування висновку суду.

Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією України, законами та міжнародними договорами. Рішенням Конституційного суду України від 25.12.1997 № 9-зп роз`яснено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюється перешкоди для їх ре6алізації або мають місце інші обмеження прав, свобод чи інтересів мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів; іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією України та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Такі ж положення передбачені статтею 496 ЦПК України.

Отже, позивачка, яка набула у власність земельну ділянку на території України, маючи громадянство України, будучи постійною мешканкою України, не втратила право власності на земельну ділянку, прийнявши й громадянство Чеської Республіки у зв`язку з одруженням. Адже ОСОБА_12 є суб`єктом земельних відносин та права власності на землю відповідно до положень статей 2 ч.2, 80 п. «а», 81 ч.1 п «б» Земельного кодексу України.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи сторони відповідача ОСОБА_3 про те, що є сумнівним захист права позивачки в суді, бо вона є іноземцем. Окрім цього, сторона відповідача не подала доказів того, що позивачка втратила громадянства України унаслідок позбавлення цього статусу.

Суд також відхиляє доводи сторони відповідача ОСОБА_3 щодо застосування строків позовної давності до позовної заяви.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. За статтями 253-255, 260, 267 ч.1 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків і перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що позивачка не порушила строків позовної давності. Адже вона дізналася про порушення свого права тоді, коли отримала відомості та пояснення письмове інженера-землевпорядника ТОВ «Землемір» ОСОБА_13 , що є складовою частиною документів в технічній документації із землеустрою щодо встановлення, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також з відомостей, які викладені у витягу номер ВН-0000370122022 від 17.02.2022 з Державного земельного кадастру про накладання на земельну ділянку ОСОБА_14 , яка зазначена в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 002166 від 28.07.2003, земельної ділянки з кадастровим номером 2122455100:01:004:0013 (зареєстрованою на відповідачку ОСОБА_3 ). Про ці обставини позивачка могла дізнатись у будь-якому випадку у період червня 2021 по лютий 2022 років. Натомість позовну заяву подано до суду і зареєстровано в канцелярії суду 25.02.2022.

Із встановлених обставин видно, що позивачка набула у власність земельну ділянку на підставі рішення Міжгірської селищної ради від 26.12.2000, яким їй безоплатно передано у власність як мешканці селища Міжгір`я Міжгірського району Закарпатської області земельну ділянку площею 0,0071 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з розташуванням по АДРЕСА_1 . Позивачці на підставі зазначеного рішення видано як громадянину України 28.07.2003 державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК № 002166, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 1365 №1449.

Відповідачі (ні ОСОБА_3 , ні Міжгірська селищна рада) не заперечують вищезазначені документи, якими оформлено право власності на землю позивачки.

Суд вважає, що право власності ОСОБА_2 підлягає захисту відповідно до положень статей 78-81, розділу Х Перехідні Положення пункти 1,7 Земельного кодексу України (в редакції закону 2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002), бо положеннями абзаців 1,2 пункту 2 Розділу УІІ Прикінцевих і Перехідних Положень закону «Про Державний земельний кадастр» передбачено таке :

- земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера;

- у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців, або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі.

За вищезазначеним нормами закону та документами, які надала позивачка щодо оформлення права на спірну земельну ділянку, - вона є належним землевласником земельної ділянки, яка сформована за чинним законодавством як об`єкт цивільних прав.

Обираючи способи захисту земельного права позивачки, суд керується положеннями статей 152 частини 1,2, 3 ( пункти 1, «г»), 153 ЗК України.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача ОСОБА_3 про те, що технічна документація із землеустрою, яка виготовлена на замовлення сторони позивача ТОВ «Землемір» є недійсною, бо вона затверджена та містить неперевірену інформацію. Адже ці доводи не підтверджені жодним доказом. Затвердження зазначеної технічної документації не відбулося саме тому, що при її складанні та здійсненні геодезичних вимірів та їх перевірки в інформації Державного земельного кадастру було виявлено накладання на земельну ділянку позивачки земельної ділянки, яка планувалась передати у власність ОСОБА_3 і якій було присвоєно кадастровий номер (зазначено вище) на підставі рішення Міжгірської селищної ради, яке оскаржується позивачкою як таке, що не враховує її права та інтереси раніше зареєстрованого землевласника.

Суд також відхиляє доводи сторони відповідача ОСОБА_3 щодо неправильності висновку судової земельно-технічної експертизи. Адже експерт як в дослідницькій частині висновку експертизи, так і в підсумковій частині цього висновку дійшов беззаперечного висновку про наявність накладання земельної ділянки, яка зареєстрована в державному земельному кадастрі з присвоєнням вищезазначеного номера на ОСОБА_3 , на земельну ділянку, яка сформована як об`єкт цивільних прав на ОСОБА_15 ( ОСОБА_8 ). При цьому експерт пояснив, що відомості з Технічної документації щодо накладання земельних ділянок, встановлені не тільки інженером землевпорядником ТОВ «Землемір», але й підтверджені витягом з Державного земельного кадастру, перевірені ним на місці розташування земельних ділянок з прив`язкою з межами земельних ділянок, які розташовані поряд (межують) із земельною ділянкою позивачки по АДРЕСА_1 з прив`язкою до адрес, присвоєних Міжгірською селищною радою.

Отже, сторона відповідача ОСОБА_3 не подала належного, достовірного і допустимого доказу для спростування висновку судової експертизи.

Статтею 81 ч.1 ЦПК України передбачено: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене суд дійшов переконання, що сторона позивача довела свої позовні вимоги достатніми, достовірними і допустимими доказами, а відповідачі не подали жодного таких доказів для спростування цих позовних вимог.

Суд також застосовує до свого висновку правові позиції КЦС ВС у постанові від 12.06.2024 (справа №541/2658/22) і в постанові ВП ВС від 20.06.2023 (справа № 633/408/18) щодо прийнятного способу захисту порушеного права, зазначеного у вимогах сторони позивача.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку з повним задоволенням позову підлягають такому розподілу : судовий збір за подання позовної заяви і заяви про забезпечення позову, а також витрати сторони позивача на проведення судової експертизи, які були попередньо в повному обсязі сплачені стороною позивача,- слід покласти на відповідача ОСОБА_4 із стягненням у користь позивача. При цьому суд бере до уваги, що сторона відповідача ОСОБА_3 також клопотала про призначення в справі вищезазначеної судової експертизи і виносила питання на її вирішення та зобов`язувалась нести ці витрати порівну. Натомість у подальшому ці зобов`язання ця сторона не виконала, про що є підтвердження в справі за змістом відповідних процесуальних рішень (ухвал), винесених під час досудового провадження, змістом письмових та усних клопотань і процесуальних заяв.

Захід забезпечення у виді арешту земельної ділянки, відповідно до положень статті 158 ч.7 ЦПК України, слід залишити у дії протягом 90 днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Керуючись статтями 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними і скасувати :

- рішення Міжгірської селищної ради № 73 від 27.09.2010 «Про безоплатну передачу в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,07 га в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства»;

- державний акт на право приватної власності на землю серія ЯЛ № 025594 від 28.09.2011, виданий ОСОБА_3 ;

- реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою в селищі Міжгір`я вулиця Набережна (без номера) Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області з кадастровим номером 2122455100:01:004:0013.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки селища Міжгір`я Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, проживає в АДРЕСА_4 , такі судові витрати :

- у виді судового збору в розмірі 1488,60 гривень;

- у виді витрат на послуги експерта в розмірі 30062, 66 гривень, всього стягнути судових витрат на загальну суму 31551 гривню 26 коп.

Захід забезпечення у виді арешту земельної ділянки кадастровий номер 2122455100:01:004:0013, визначений ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.03.2022 (справа № 302/303/22, провадження № 2/302/132/22), - залишити в дії протягом 90 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено тільки вступну і резолютивну частину судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 20.12.2024.

Суддя: В. П. Кривка