Постанова № 1239696, 24.12.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2007 року Справа № 29/500-07

Колегія суддів у складі: головуючого судді Афанасьєва В.В.,

судді Бухана А.І.,

судді Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з‘явився

відповідача –Вовченка В.М. –дир., Вовченка Ю.В. –дов., Міхно О.І. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3567Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12 листопада 2007 року по справі № 29/500-07

за позовом Приватного підприємства «Агропром-Центр»м. Красноармійськ Донецької області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гусарівське»м. Харків

про стягнення 64360,87 грн.

встановила:

Позивач, ПП «Агропром-Центр», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь 61698,80 грн. заборгованості за отриманий товар на підставі укладених між сторонами договорів купівлі-продажу № СЗР-37 від 27.03.2006 р. та № СЗР-38 від 27.03.2006 р., а також 2662,07 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 листопада 2007 р. по справі № 29/500-07 (суддя Тихий П.В.) позовні вимоги задоволені повністю та з відповідача на користь позивача стягнуто 61698,80 грн. боргу, 2662,07 грн. пені, 643,61 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12 листопада 2007 року по даній справі в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: розгляд справи здійснений за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду; неналежне повідомлення відповідача позбавило його можливості надати суду докази в обгрунтування своїх заперечень. Такими доказами, як вказує відповідач, є документи, що підтверджують неналежну якість отриманого від відповідача товару, у зв‘язку з цим відповідач відмовився від договору в частині його оплати. В судовому засіданні відповідачем надані додаткові пояснення, з яких вбачається, що від позивача відповідач не отримував вимогу про оплату отриманого товару.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання представник позивача не з‘явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання апеляційним господарським судом не визнана обов‘язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та доповненнях до неї доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що відповідач неповністю виконав прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого по договорам товару, у зв‘язку з чим у нього виник борг у розмірі 61698,80 грн. На підставі умов договору та норм чинного ЦК України позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення відповідні суми пені.

Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд посилався на підтвердженість позовних вимог матеріалами справи та відповідність їх нормам чинного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 27 березня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договори купівлі-продажу № СЗР-37 та СЗР-38, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати та відгрузити у власність відповідача засоби захисту рослин (товар), а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти товар та розрахуватися за нього на умовах, передбачених договором.

Пунктами 2.1 та 2.2 договорів встановлено, що кількість, ціна товару за одиницю вказується у специфікаціях до договорів. Сумою договору вважається загальна вартість товару в асортименті, що вказано у накладних.

Оплата за придбаний товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки, вказані у специфікаціях (п.3.1 договорів). П.6.3 договорів сторонами передбачено оплату пені за порушення строків оплати отриманого товару.

Відповідно до п. 4.1 договорів передача товару здійснюється на складі продавця по супровідним документам на протязі 5-и днів з моменту отримання заявки від покупця. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній.

Позивачем до матеріалів справи додано специфікацію до договору № СРЗ-37, якою визначено найменування товару, його кількість, ціна, строк поставки та строк оплати. Згідно з вказаною специфікацією на загальну суму 82126,80 грн., строк поставки встановлено до 30.03.2006 р., строк оплати –з 10.04.2006 р. по 10.05.2006 р.

Також, позивачем до матеріалів справи додано специфікацію до договору № СРЗ-38 на суму 13332 грн., строк поставки встановлено до 22.04.2006 р., строк оплати –з 20.08.2006 р. по 15.10.2006 р.

До матеріалів справи в обгрунтування вимог позовної заяви позивачем також залучені довіреності на отримання товару та видаткові накладні № 163 від 04.04.2006 р. (в обргунтування доказів поставки по договору № СРЗ-37) на загальну суму 82126,80 грн. та № 800/3 від 21.04.2006 р. (в обгрунтування доказів поставки по договору № СРЗ-38) на суму 13332 грн., всього на загальну суму 95458,80 грн., з яких, як вказує позивач, відповідачем оплачено шляхом взаємозаліку 33760 грн. та залишок заборгованості складає 61698,80 грн.

Як свідчать вищеперелічені накладні, в них відсутнє посилання на номер та дату укладених між сторонами договорів. Позивачем і іншими документами не доведено того факту, що поставка здійснена у межах зазначених договорів, у зв‘язку з чим колегія суддів вважає, що дану поставку не можна вважати поставкою саме по договорам № СРЗ-37 та СРЗ-38 від 27 березня 2006 року.

Так, як вбачається із залученого до матеріалів справи акту звірки, в ньому не зазначено, що звірка заборгованості проведена на підставі вищезазначених договорів. Відповідне посилання відсутнє також і в угоді про взаємозалік боргів. Крім того, відпуск товару по накладній № 163 від 04.04.2006 р. на суму 82126,80 грн. здійснений за межами узгоджених сторонами у специфікації строків (до 30.03.2006 р.)

Позивачем також не надано до матеріалів передбачених умовами договорів заявок на поставку.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

Таким чином, колегією суддів зроблені висновки, що поставка товарів за вищепереліченими накладними була здійснена поза межами дії вказаного договору.

Згідно з положенням ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими та неправомірно задоволені місцевим господарським судом, оскільки позивачем до матеріалів справи не додані докази пред‘явлення у встановленому порядку вимоги про оплату а у наданих до матеріалів справи накладних строк оплати не встановлений.

Згідно зі статтею 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб‘єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, для звернення до суду з позовною заявою необхідно, щоб право особи було порушеним на момент такого звернення.

Системний аналіз вищезазначених статей свідчить про те, що у даному випадку право позивача буде порушеним лише після того, як він пред‘явить відповідачу вимогу про оплату поставленого товару та така вимога не буде задоволена у семиденний строк від дня її пред‘явлення. І тільки після закінчення зазначеного строку позивач має право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних. Щодо вимог про стягнення пені за порушення строків оплати, то, як встановлено із матеріалів справи, оскільки поставка продукції здійснена поза межами укладеного між сторонами договору, право на стягнення пені, передбаченої умовами договору, у позивача взагалі відсутнє.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при ноповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Одночасно, колегія суддів зазначає, що заявлені у апеляційній скарзі вимоги щодо якості поставленого товару не є предметом даного розгляду.

Щодо тверджень відповідача про неповідомлення його про час та місце засідання суду першої інстанції –такі твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки докази належного повідомлення містяться на 18 аркуші справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 листопада 2007 р. по справі № 29/500-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Агропром-Центр»(85300 Донецька область м. Красноармійськ вул. Таманова, 22/22 р/рахунок 26000250094270 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк»МФО 334011 Код 30211319 Свідоцтво № 06460920 ІПН 301113105169) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гусарівське»(64264 Харківська область Балаклійський район с. Гусарівка р/рахунок 26000301750263 а ФАКБ «Національний кредит»МФО 350705 Код 00708288 Свідоцтво № 27647791 ІПН 00708280044) 321,81 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя В.В.Афанасьєв

Суддя А.І.Бухан

Суддя О.В.Шевель