Рішення № 123969531, 07.10.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2343/24

Провадження № 2-а/366/15/24

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2024 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судових засідань Морозової Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Іванків Київської області, справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київськвй області про скасування постанови про накладення адміністратвиного стягненя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (даліПозивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі Відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 08.04.2024 року інспектором Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції Мітуричем Назаром Юрійовичем було винесено постанову серії ББА № 602205 про накладення адміністратвиного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дороднього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. (вісім тисяч п`ятсот гривень).

Відповідно до змісту даної постанови, 08.04.2024 року о 07 год. 10 хв. у смт. Іванків Вишгородського району по вул. Поліський шлях, Позивач керував транспортним засобом «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , щодо якого порушено обмеження встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до 1 року, осільки транспортний засіб ввезено 18.04.2018 року, чим порушив ст. 380 Митного кодексу України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП.

Вказану постанову позивачем було отримано 08.04.2024 року.

Оскаржувану постанову позивач вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, так як, в оскаржуваній постанові міститься лише посилання на порушення Позивачем статті 380 Митного Кодексу України. При цьому, інспектором поліції під час винесення оскаржуваної постанови не зазначено, яку частину статті 380 Митного Кодексу України порушено позивачем та не викладено її зміст.

Також оскаржувана постанова не містить: посилань на жодний доказ, на підтвердження його вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення; визначених та обов`язкових реквізитів, передбачених ч. 3 ст. 283 КУпАП та додатком 5 до Інструкції, а саме: не вказано технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Тобто оскаржувана постанови не містить доказів скоєння Позивачем адміністративного правопорушення, а складається лише з постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка відповідно до приписів ст. 251 КУпАП не є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Окрім цього, оскаржувана постанова складена в патрульному автомобілі без присутності Позивача, при винесенні даної постанвои поліцейським не було роз`яснено його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та не було проведено розгляд справи по суті як такого, оскільки інспектор мовчки склав дану постанову в себе у службовому автомобілі та приніс Позивачу на підпис.

Позивач вважає, що по собі постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути розцінена судом як беззаперечна підстава вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Як наслідок, Позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 602205, винесену 08.04.2024 року, згідно якої його, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 07 жовтня 2024 року /а.с. 24/.

27 вересня 2024 року через систему «Електронний Суд» до суду від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за відсутністю наданих ним доказів, при цьому врахувати, що позивач керував транспортним засобом, що перебував на митній території України з порушенням ч. 5 ст. 380 Митного Кодексу України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 8статті 121 КУпАП. В даному випадку, відповідальність для водія транспортного засобу настає, незалежно від того, чи порушив безпосередньо сам водій норми Митного Кодексу України. В силу обов`язків, покладених на водія п.п. б ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», ОСОБА_1 , отримавши у тимчасове володіння та для тимчасового використання автомобіль, що не має номерних знаків України, мав самостійно переконатися, щодо правомірності перебування цього автомобіля на митній території України. Відповідач вважає, що посилання позивача на те, що безпосередньо він не порушував Митний кодекс України, не використовував автомобіль для особистих цілей та не отримував доходів за використання, не є реабілітуючими обставинами, що спростовують склад адміністративного правопорушення за ч. 8 ст. 121 КУпАП, яка передбачає відповідальність водія за керування транспортним засобом, щодо якого порушено строки його тимчасового ввезення або переміщення в митному режимі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Заяв та клопотань від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Представник відповідача - ГУ НП в Київській області в судове засідання не з`явилися, заяв та клопотань не надіслали.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 268КАС України неявка учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася згідно ч. 4 ст. 229 КАСУ, оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 1, 2статті 7 КАС Українивстановлено, що суд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов`язковою.

У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Стаття 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно дост. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2ст. 55 Конституції Українитастаттею 6 КАС України.

Згідно п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, судом встановлено, що згідно Постановипро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №602205 від 08.04.2024, винесеної інспектором Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції Мітуричем Н.Ю., - 08.04.2024 року о 07 год. 10 хв. у смт. Іванків Вишгородського району по вул. Поліський шлях, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , щодо якого порушено обмеження встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до 1 року, оскільки транспортний засіб ввезено 18.04.2018 року, чим порушив ст. 380 Митного кодексу України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП.

До водія ОСОБА_1 застосовано адміністративнестягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.

Копію постанови ОСОБА_1 отримав у день винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 20 КАС Українимісцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно дост. 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1статті 9 КУпАПзакріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.1, 1.9ПДРвстановлено, що ці Правила, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.п. 2, 3ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповіднодо покладенихна неїзавдань виявляєпричини таумови,що сприяютьвчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень,вживає умежах своєїкомпетенції заходівдля їхусунення;вживає заходівз метоювиявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395чітко зазначено, що розгляд справи розпочинається з встановлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачаєтьсяКУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Пунктом 5 Розділу Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі встановлено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбаченоКУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП).

У випадках, передбаченихстаттею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Згідно з ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам передбаченим ст.ст.283,284 КпАП України. Зокрема у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів на які послався правопорушник чи висловлення останніх доводів.

Згідно вимог щодо притягнення до адміністративної відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності покладається на суб`єкта владних повноважень, що вчиняє дані дії, неприпустиме перекладання на особу, що притягнута до відповідальності обов`язку по доказуванню своєї невинуватості.

Згідно зіст. 285 КУПАПпозивача було ознайомлено зі змістом Постанови, яку він отримав на місці зупинки транспортного засобу.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оспорюючи законність постанови поліцейського серії ББА № 602205 від 08.04.2024 року, позивач послався на відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 8ст. 121 КУпАП.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност. 14 Закону України "Про дорожній рух"учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Вст. 16 Закону України "Про дорожній рух"визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановленіМитним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Відповідно дост. 31 Закону України "Про дорожній рух"тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Частиною першою та п`ятоюстатті 380 МК Українипередбачено,що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно зУКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Частина 8статті 121 КУпАПпередбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановленіМитним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування, саме водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановленіМитним кодексом України, та цілейЗакону України "Про дорожній рух", свідчить, що порушення вказаної заборони посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч. 8ст. 121 КУпАПє правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. При цьому, суб`єктом правопорушення, передбаченого вказаною нормою, є саме водій транспортного засобу.

Згідно з положеннямист. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В ч. 1ст. 72 КАС Українивизначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінка доказів здійснюється судом за правиламистатті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не надіслав, на підтвердження обставин справи жодного доказу суду не надав.

Відповідно до частини 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КУпАПпередбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити наявність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративного правопорушення.

Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено те, що доказів неправомірної поведінки відповідача не було надано, а приймаючи оскаржувану постанову, інспектор реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху, оскільки мав право розглядати справу про адміністративне правопорушення, застосовуючи адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення Правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі в порядку визначеномуст. 90 КАС України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов до переконання про достатність, належність та допустимість доказів для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8ст. 121 КУпАП.

За таких обставин в ході розгляду справи доводи позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, та є такими, що спрямовані виключно на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ББА № 602205 від 08.04.2024 року є законною, не підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст.132КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

За умовами частини першої статті 143КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Беручи до уваги, що суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позову, то судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ч. 2 ст.122, 251,280,283,293 КУпАП,ст.ст.2,6,19,77,78,159,242-246,250,286,293,295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київськвй області про скасування постанови про накладення адміністратвиного стягнення, - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному тексті (07 жовтня 2024 року).

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: 01601, м. Київ вул. Володимирська,15

Суддя : Юрій ТКАЧЕНКО