Ухвала суду № 123967556, 23.12.2024, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1322/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2024с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2024 за №12024221010000508 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області, громадянина України, українця, який має середню-спеціальну освіту, тимчасово не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України -

ВСТАНОВИВ:

До Краснокутського районного суду Харківської області надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024221010000508 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями переданий головуючому судді у справі.

Відповідно до ст. 314 КПК України ухвалою судді від 17.12.2024 дане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

23 грудня 2024 року від потерпілого ОСОБА_6 через канцелярію суду надійшла позовна заява про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП. Копії вказаної позовної заяви вручені у підготовчому судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_4 та його захиснику ОСОБА_5 .

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з думкою прокурора.

Захисник ОСОБА_5 при вирішенні питання щодо призначення справи до судового розгляду теж прохав призначити справу до судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні погодився з думкою прокурора щодо призначення справи до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Краснокутському районному суду Харківської області.

Серед іншого, зазначене судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Щодо прийняття цивільного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Згідно ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Поряд з цим, статтею 56 КПК України визначено, що потерпілий має право протягом кримінального провадження на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши позовну заяву, враховуючи, що потерпілий ОСОБА_6 скористався своїм правом та у строк, передбачений ч.1 ст. 128 КПК України, подав цивільний позов, суд вважає за необхідне прийняти його до розгляду.

Позовна заява подана з дотриманням вимог статей175,176,177 ЦПК України, підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановленихЦивільним процесуальним кодексом України, немає. А тому, цивільний позов підлягає розгляду в межах кримінального провадження.

Окрім цього, відповідно до ч. 5ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Відповідно дост. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Частиною четвертоюст. 314-1 КПК Українипередбачені випадки, коли досудова доповідь не складається. В підготовчому судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не складання досудової доповіді.

Враховуючи вищевикладене та з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, суд вважає за необхідне доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 .

Крім цього, в підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, оскільки, на переконання прокурора, наявні визначені ст. 177 КПК України ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вказаної статті, а саме: переховуватися від суду; впливати на свідків, потерпілих та експертів; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прохав обрати йому міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначив, що ризики, наведені у клопотанні, є недоведеними, просив відмовити у його задоволенні, застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні наполягав обрати ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 30.09.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком до 25.11.2024 включно з визначенням розміру застави.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було застосовано продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на строк 37 (тридцять сім) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 28 грудня 2024 року включно із розміром застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 316 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, санкція за якою передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Разом із тим, суд не оцінює під час розгляду клопотань прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованість обвинувачення, а також питання допустимості доказів, оскільки на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання.

Щодо наявності ризиків.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років, може вдатися до відповідних дій.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_4 , не залишається поза увагою суду те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Суд вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що обвинувачений за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Наведені обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_4 , як обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на них з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

У справі «О`Галлоран та Фанціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та керування автомобілем потенційно може завдати серйозної шкоди і ті, хто реалізували таке право, тим самим погодились нести відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Щодо доводів захисника про відсутність доказів на обґрунтування вказаних ризиків, суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги тяжкість покарання, яке може бути застосовано, відомостей про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, однак дані відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики.

Приймаючи до уваги ризики, які продовжують існувати, конкретні обставини провадження та наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про неможливість застосування обвинуваченому іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

За таких обставин клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.

Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, який спричинив загибель людини, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 314-316,194, 372, 376, 392 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12024221010000508 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України - закінчити.

Призначити кримінальне провадження №12024221010000508 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краснокутського районного суду Харківської області об 11 год 00 хв 20 січня 2025 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.

Визнати ОСОБА_6 цивільним позивачем.

Визнати ОСОБА_4 цивільним відповідачем.

Розгляд позовної заяви за вказаним цивільним позовом провести в межах кримінального провадження №12024221010000508 від 28.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

На підставістатті 178 ЦПК Українизапропонувати відповідачу у 15-денний строк з дня вручення даної ухвали та копії позовної заяви надіслати одночасно: суду відзив на позовну заяву, всі письмові та інші докази, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; відзив повинен відповідати вимогамст. 178 ЦПК України.

Роз`яснити відповідачу, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити справу за наявними матеріалами.

Позивач має право подати протягом десяти днів з дня отримання копії відзиву відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч.3,4,5ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана відповідачу.

Доручити Богодухівському районному відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області скласти та надати до 20 січня 2025 року досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, строк тримання під вартоютерміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до20 лютого2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1