Ухвала суду № 123965003, 23.12.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" грудня 2024 р.

м. Черкаси

Справа № 925/1542/24

Суддя Господарського суду Черкаської області Гладун А.І., розглянувши заяву стягувача Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" (ідентифікаційний код 36327834, адреса місцезнаходження: 24240, Вінницька обл., Тульчинський р-н, с. Вапнярка, вул. Незалежності, 233) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІКЕМ" (ідентифікаційний код 42565420, адреса місцезнаходження: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка,11В) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 23162,41 грн, зокрема 13240,00 грн боргу за договором поставки від 04.06.2024 №229-2024 на умовах 100% попередньої оплати, 1618,83 грн 25% річних, 1683,58 грн пені, 6620,00 грн штрафу за період з 14.06.2024 до 09.12.2024 та 302,80 грн витрат зі сплати судового збору,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 Приватне підприємство "Поділля-Агрохімсервіс" звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІКЕМ" 23162,41 грн, зокрема 13240,00 грн боргу за договором поставки від 04.06.2024 №229-2024 на умовах 100% попередньої оплати, 1618,83 грн 25% річних, 1683,58 грн пені, 6620,00 грн штрафу за період з 14.06.2024 до 09.12.2024 та 302,80 грн витрат зі сплати судового збору.

23.12.2024 суддя Господарського суду Черкаської області Гладун А.І. заяву Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" про видачу судового наказу задовольнив частково та видав судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІКЕМ" на користь Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" 14858,83 грн, зокрема 13240,00 грн боргу, 1618,83 грн 25% річних, 302,80 грн витрат зі сплати судового збору.

Суддя дійшов висновку відмовити Приватному підприємству "Поділля-Агрохімсервіс" у заяві про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІКЕМ" 1683,58 грн пені та 6620,00 грн штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки на умовах 100% попередньої оплати від 04.06.2024 №229-2024.

Відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 24.07.2018 Верховного Суду у справі № 903/125/18.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пеня та штраф не є грошовою заборгованістю за договором, а є видами штрафних санкцій, які сторона сплачує у разі невиконання чи неналежного виконання грошового зобов`язання.

Вимога заявника про видачу судового наказу про стягнення пені та неустойки (штрафу) не є вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Вимога про стягнення пені та неустойки (штрафу) є вимогою про стягнення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, а сама пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання та відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вимоги про стягнення пені та неустойки (штрафу) за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за договором мають розглядатися у порядку позовного провадження з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав та періодів таких нарахувань.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити у видачі судового наказу за вимогами про стягнення 1683,58 грн пені та 6620,00 грн штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Поділля-Агрохімсервіс" у видачі судового наказу за вимогами про стягнення 1683,58 грн пені та 6620,00 грн штрафу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя А.І. Гладун