Рішення № 123959556, 25.11.2024, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.11.2024

Справа № 334/6353/24

Провадження № 2/334/2672/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Добрєва М.В.,

за участю секретаря судового засідання Зайцевої С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» про стягнення нарахованої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про стягнення нарахованої заробітної плати, в обґрунтування якого посилався на ту обставину, що позивач працював на різних посадах у ТОВ «Технополіс-1» з 18.04.2017 року.

06.09.2023 був звільнений за угодою сторін за наказом №т01/06/09/014 від 06.09.2023. На день звільнення відповідач мав заборгованість по заробітній платі за серпень, частину вересня 2023 року. Представник відповідача обіцяв провести повний розрахунок, проте зі спливом місяця борг не виплачений.

З огляду на вищевикладене просив стягнути з відповідача нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 46534,95 гривень.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року відкрито провадження у справі.

14.11.2024 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 34123,22 гривень.

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, відзив не надав.

На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, розглянув справу на підставі наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Суд встановив, що за копією трудової книжки, ОСОБА_1 з 18.04.2017 працевлаштувалася до ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1», про що зроблений відповідний запис.

За наказом №Т01/06/09/014 від 07.09.2023, ОСОБА_1 звільнений з посади керуючого магазину Департаменту з роздрібної торгівлі, Філія 2 за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України.

За довідкою від 18.10.2024 №Т0100000029, виданою ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1», ОСОБА_1 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1». Дохід за період з 01.07.2023 по 31.08.2023 складає 44324,69 грн.

Згідно розрахункового листка за жовтень 2023 року, борг за підприємством складає 34123,22 грн.

Щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 1Закону України«Про оплатупраці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.24Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.6 тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Частиною 1 ст.47КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, судом враховується, що згідно із п.164.2.1,п.164.2ст.164Податкового кодексуУкраїни доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.168.1.1, п.168.1, ст.168 ПК України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 цього Кодексу.

Згідно п.167.1.ст.167ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Як встановлено у п.16-1 підрозділу 10 Інших перехідних положеньПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, а саме згідно підпункту 1.3 ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати.

Відповідно до ст.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу обґрунтованою. Тому, приймаючи до уваги відсутність інформації від відповідача про сплату такого боргу, суд позовні вимоги задовольняє.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідача у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12,13,89, 259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» про стягнення нарахованої заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 34123,22 грн (тридцять чотири тисячі сто двадцять три гривні 22 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Добрєв М. В.