Рішення № 123958639, 10.12.2024, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/36/22

Провадження № 2/697/265/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Колісник Л.О.

секретаря с/з Румини М.В.,

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - Бовшика М.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м.Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Канівської державної нотаріальної контори Шатило Любов Адамівна, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Канівська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Канівської державної нотаріальної контори Шатило Любов Адамівна, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що заявник є рідною донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Однак при перекладі з російської мови на українську було допущено неточність у написанні прізвища батька. Так, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу між її батьками зазначено прізвище батька ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер в місті Канів, після його смерті залишилась квартира АДРЕСА_1 . За життя спадкодавець не оформив заповіт, тому прийняття спадщини відбувається за законом. Позивач прийняла спадщину протягом шести місяців після його смерті, подавши відповідну письмову заяву до Канівської державної нотаріальної контори. 02.12.2021 позивач отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності за законом нерухоме майно, оскільки у позивача відсутні оригінали документів на спадкове майно. Просить встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , судові витрати стягнути з відповідача.

02.02.2022 представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Бовшик Миколою Юрійовичем подана зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Канівська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування. У зустрічній позовній заяві зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з липня 2001 року проживали разом і вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 , проте не були родичами, чоловіком та дружиною, шлюбний договір не укладався. 22.11.2020 у ОСОБА_7 різко погіршився стан здоров`я, в зв`язку з чим він був госпіталізований до Канівської центральної районної лікарні з діагнозом- геморагічний інсульт. Пізніше через погіршення стану здоров`я його переведено на лікування до Черкаської обласної лікарні. 23.11.2020 донька ОСОБА_3 повідомила брата ОСОБА_7 про те, що його брат знаходиться в тяжкому стані, потребує допомоги. Після цього до ОСОБА_3 зателефонувала донька ОСОБА_7 - ОСОБА_1 та поцікавилася про стан її батька. Після цього остання не телефонувала сама та на телефонні дзвінки не відповідала. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. ОСОБА_3 опікувалась його похованням, відбувала поминальні обіди за власні кошти. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 майже 20 років проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Останніми роками донька померлого не цікавилась його життям, майже не спілкувалася. Коли він був при смерті, відмовилась надавати йому допомогу. ОСОБА_3 є пенсіонером, отримує невелику пенсію, якої не вистачає навіть на базові потреби. А коли в кінці 2020 року ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні, вона купувала для нього ліки, медичні вироби, продукти харчування. ОСОБА_7 знаходився у безпорадному стані в зв`язку з захворюванням на інсульт, був госпіталізований та переніс операцію. ОСОБА_1 , яка є єдиною дитиною покійного, від надання допомоги батьку ухилялась, хоча була повідомленою про стан здоров`я батька, мала можливість таку допомогу надати, усвідомлювала, що він не в змозі особисто потурбуватись про себе, був в безпорадному стані та потребував допомоги. У зв`язку з цим та через байдуже ставлення ОСОБА_1 до свого батька є підстави для усунення її від права на спадкування. ОСОБА_3 просить прийняти зустрічну позовну заяву та розглядати разом із первісним позовом, усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з неї на користь позивача за зустрічним позовом судові витрати.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.01.2022 первісний позов прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2022 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним та об`єднано в одне провадження.

22.02.2022 представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 подав відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити у задоволенні вимог за зустрічним позовом. Відзив обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 вимоги зустрічного позову не визнає, просить відмовити в їх задоволення через надуманість, штучність, викривлення обставин та безпідставність. Зазначає, що незважаючи на твердження позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про те, що вона протягом 20 років проживала разом з ОСОБА_7 , останній не вважав її дружиною. У спадкодавця та позивача за зустрічним були свої діти, тому шлюб не укладався, заповіт не складався. Стан здоров`я спадкодавця був нормальним, про що відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 було відомо з телефонних розмов із батьком. ОСОБА_1 підтримувала родинні стосунки з батьком, спілкувалися, приїздили в гості один до одного. 22.11.2020 спадкодавцю стало раптово погано, в нього діагностовано геморагічний інсульт, через що ОСОБА_7 був госпіталізований до лікарні. В Черкаській обласній лікарні його прооперували. З того часу ОСОБА_7 перебував у реанімаційному відділенні без свідомості. Коли ОСОБА_7 прийшов до свідомості, він мав з донькою неодноразові телефонні розмови, яка повідомляла, що у разі необхідності приїде до батька. ОСОБА_7 про таку необхідність не говорив. Про перебіг хвороби батька ОСОБА_1 дізналася згодом. Також відповідач за зустрічним позовом не мала можливості прибути в Черкаську обласну лікарню через карантинні обмеження, незадовільний стан здоров`я, загострення хвороби хребта та відсутність на той час достатніх коштів та можливості, проте вона та брат ОСОБА_7 прийняли рішення про матеріальну підтримку, перерахувавши на банківську картку позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 кошти, необхідні для забезпечення медичних витрат в сумі 11000 грн. Пізніше відповідачу за зустрічним позовом стало відомо, що батько у важкому стані перебуває в реанімаційному відділенні лікарні. Позивач за зустрічним позовом не повідомила ОСОБА_1 про смерть її батька ОСОБА_7 та наразі намагається усунути ОСОБА_1 від спадкування після його смерті. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 не ухилялася від надання спадкодавцеві допомоги, оскільки надала позивачу за зустрічним позовом кошти на лікування батька. Натомість маючи ряд хронічних захворювань опорно-рухового апарату та незадовільне матеріальне становище не могла сама приїхати в Черкаську обласну лікарню. Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи у важкому стані, потребував кваліфікованої медичної допомоги, яка йому й надавалася в закладах охорони здоров`я. Відповідач за зустрічним позовом не могла надати йому таку кваліфіковану медичну допомогу. У зв`язку в вказаними обставинами ухилення від надання допомоги спадкодавцю зі сторони ОСОБА_1 не було.

13.04.2022 до суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_3 , в якій вона зазначила, що отримувала кошти на лікування ОСОБА_7 від його брата. Твердження ОСОБА_1 про те, що це вона надала матеріальну допомогу батькові через свого дядька, суперечить її ж доводам про те, що в неї був тяжкий матеріальний стан. Крім того, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 могла отримати кредит для допомоги батьку на лікування. Доводи ОСОБА_1 про її хронічні захворювання, які перешкоджали їй надавати допомогу батьку, не підтверджені жодними доказами. У зв`язку з цим просить відмовити у первісному позові та усунути ОСОБА_1 від права на спадкування.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом, відповідач зустрічним позовом ОСОБА_1 вимоги первісного позову підтримала, зустрічний позов не визнала, суду пояснила, що є донькою ОСОБА_7 , народилася в м.Каневі. Коли була ще дитиною батьки розлучилися. Вона підтримувала з батьком стосунки. Хоча батьки проживали окремо з 1978 року, її батько ОСОБА_7 кожен місяць перераховував кошти на її утримання, робив їй цінні подарунки. Вона приїжджала в гості в м. Канів до батька та своєї бабусі - батькової матері ОСОБА_9 . Згодом вона дізналася, що батько мав подругу- ОСОБА_3 . Коли її батько ОСОБА_7 захворів, вона, ОСОБА_1 , попросила дядька перерахувати від неї на картку ОСОБА_3 гроші на лікування батька, оскільки не могла тоді самостійно це зробити, а пізніше вона із дядьком розрахувалася. Приїхати сама не могла, оскільки в Україні було оголошений карантин, сама дуже хворіла. Батько знаходився в лікарні, куди через карантин не впускали. ОСОБА_3 їй не телефонувала, та сама на дзвінки не відповідала. На похорон до батька не приїхала, оскільки дуже хворіє і не можна було допускати скупчення. Пояснила, що у її свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть батька його прізвище записано по-різному як ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом адвокат Гончарук А.В. первісний позов підтримав, просив його задовольнити, зустрічний позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Пояснив, що батько позивача раптово помер через захворювання, в т.ч. на ковід. Позивач як спадкоємець звернулася до нотаріальної контори, де отримала нотаріальну відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після свого батька через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. Як вони вважають, оригінали документів знаходяться у відповідача за первісним позовом. ОСОБА_3 була подругою покійного ОСОБА_7 . Покійний ОСОБА_7 завжди визнавав себе батьком ОСОБА_1 , постійно надавав допомогу своїй доньці ОСОБА_1 , робив їй цінні подарунки, вони їздили одне до одного в гості. ОСОБА_1 знала, що у батька є знайома ОСОБА_3 , проте у батька з нею не було сімейних стосунків. ОСОБА_7 захворів раптово та знаходився на стаціонарному лікуванні, в реанімації, де йому надавався догляд. Позивач надала матеріальну допомогу на лікування батька, проте особисто не могла бути присутньою в лікарні, оскільки хворіла сама, та була заборона на відвідування пацієнтів через карантинні обмеження, пов`язані з епідемією коронавірусу. Крім того, ОСОБА_7 потребував і йому надавалася кваліфікована медична допомога, яку рідні надати не могли. Існують також розбіжності у написанні прізвища спадкодавця у свідоцтві про його смерть та у свідоцтві про народження його доньки ОСОБА_12 . Вважає, що зустрічний позов не підлягає до задоволення через необґрунтованість і є штучним. Вважають, що ОСОБА_3 могла забрати документи на квартиру батька. З вимогою про повернення оригіналів документів на квартиру ОСОБА_7 до відповідача за первісним позовом не зверталися. На адвокатський запит з Канівської міської ради було отримано копію свідоцтва про право власності на квартиру, видане на ім`я ОСОБА_7 . Із заявою про видачу дубліката цього документа не зверталися.

Відповідач за первісним позовом позивач та зустрічним позовом ОСОБА_3 пояснила, що проживала разом із ОСОБА_7 . Коли ОСОБА_7 захворів, вона зателефонувала до його брата та повідомила про це доньку ОСОБА_7 . ОСОБА_1 зателефонувала до неї на третій день та запитала про батька. На операції у батька ОСОБА_1 не була, матеріальної допомоги своєму батьку не надавала, хоча мала змогу надати таку допомогу, оскільки раніше приїжджала в гості на власному автомобілі, працювала, також проживає в селі та має дохід з господарства, будинок. Вона ж, ОСОБА_3 , змушена була витрачати свої кошти на лікування ОСОБА_7 , яких не вистачало, тому попросила допомоги у його брата. Також вона пробула в лікарні два тижні, доглядаючи ОСОБА_7 . Його донька не цікавилася станом здоров`я батька, не намагалась допомогти.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом адвокат Бовшик М.Ю. в судовому засіданні первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити, пояснив, що позивачем за первісним позовом неправильно обрано спосіб захисту. Спору щодо родинних стосунків між позивачем та покійним ОСОБА_7 немає, їхні родинні стосунки ніхто не оспорює. Нотаріус не відмовляв у видачі свідоцтва на право на спадщину у зв`язку із розбіжностями в написанні прізвища спадкодавця у свідоцтві про її народження та свідоцтві про смерть спадкодавця. За таких обставин встановлення факту родинних відносин повинно було здійснюватись в порядку окремого провадження або ж необхідно було звернутися до органів реєстрації актів цивільного стану про внесення виправлень. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій винесена через неподання правовстановлюючих документів. У матеріалах справи є копія свідоцтва про право власності на спірну квартиру. Вказана копія виготовлена із оригіналу, проте відомості про неможливість отримання дублікату свідоцтва про право власності на квартиру відсутні. Також позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не зверталася до відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 із проханням повернути їй правстановлюючі документи, які остання зберігає у себе. Крім того відсутня технічна документація, яка підтверджує наявність спірного майна. В зв`язку з цим вважає, що позов необґрунтований та не підлягає до задоволення. Зазначив, що позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом необхідно усунути від права на спадкування після смерті ОСОБА_7 , оскільки вона зобов`язана була доглядати за батьком, проте своїх обов`язків не виконала, допомоги йому не надала. Доказів того, що надані кошти братом ОСОБА_7 є особистими коштами позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 , немає. Тому допомогу брата покійного не можна розцінювати як допомогу від ОСОБА_1 . Крім того брат покійного сам був зобов`язаний надавати таку допомогу ОСОБА_7 . Незадовільне матеріальне становище ОСОБА_1 , карантин чи відсутність можливості не може виправдати ненадання допомоги хворому батьку. Донька повинна була приїхати в лікарню та доглядати за батьком, який потребував сторонньої допомоги та був у безпорадному стані. Натомість ОСОБА_3 знаходилася біля ОСОБА_7 в лікарні та доглядала його.

Предстаник третьої особа -державний нотаріус Канівської державної нотаріальної контори до суду не з`явилася, була належним чином повідомлена про розгляд справи, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , пояснив, що ОСОБА_1 є його рідною племінницею, а покійний ОСОБА_7 - його рідний брат. Він, свідок, є спадкоємцем після смерті свого брата другої черги, проте спадщину він не приймав, оскільки є спадкоємець ОСОБА_1 - рідна донька спадкодавця. ОСОБА_3 не є спадкоємцем, але намагається стати претендентом на спадщину четвертої черги, усунувши від спадкування ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги. Знає ОСОБА_1 з дня її народження. Батьки позивачки розлучилися і стали проживати окремо. Його брат намагався відновити шлюбні стосунки із матір`ю ОСОБА_1 , проте йому це не вдалося. З ОСОБА_7 аліменти не стягувалися, але він сам допомагав своїй доньці, перераховуючи їй кошти. ОСОБА_1 спілкувалася з батьком постійно, їздили одне до одного в гості до смерті ОСОБА_7 . Про те, що його брат спілкується з ОСОБА_3 , йому було відомо. 23.11.2020 до нього, свідка, зателефонувала ОСОБА_3 і повідомила, що у брата трапився інсульт. В той же день він, свідок, зателефонував ОСОБА_1 , яка пояснила, що надасть допомогу, якщо це необхідно. Влаштувати ОСОБА_7 у приватну клініку не вдалося, оскільки його транспортування було небезпечне для його життя. Він, свідок, гроші на лікування ОСОБА_7 перерахував замість ОСОБА_1 , оскільки у неї був кнопочний телефон, мобільних додатків банку не було, а необхідно було терміново надати допомогу ОСОБА_7 , вказану позику ОСОБА_1 повернула. ОСОБА_1 не ухилялася від надання допомоги батьку. Її батько був у лікарні, де на той час був суворий карантин, нікого не впускали, навіть передачі були обмежені в часі, оскільки була епідемія ковід. У зв`язку з цим ОСОБА_1 не мала реальної можливості потрапити до батька у лікарню.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_7 проживав з її матір`ю ОСОБА_3 із 2000 року однією сім`єю. Він замінив їй, свідку, батька. ОСОБА_1 приїжджала до ОСОБА_7 лише кілька разів з цього періоду до дня його смерті. Восени 2020 року їй подзвонила мати та сказала, що вітчиму стало зле. В той день в його госпіталізували в Канівську центральну лікарню, наступного дня перезезли в Черкаську обласну лікарню та повідомили про необхідність оперативного втручання. Вона, свідок, попросила ОСОБА_1 приїхати та побачитися з батьком, але ОСОБА_1 відмовилася приїзджати, сказала, що хворіє, надала згоду на операцію батька. Гроші на лікування ОСОБА_7 у сумі 8000- 10000 грн позичив ОСОБА_3 брат її вітчима. Кому саме перераховувалися кошти свідок не пам`ятає. Коли ОСОБА_7 прооперували, її мати ОСОБА_3 захворіла на ковід і приїхала додому. ОСОБА_7 залишився під наглядом лікарів. Коли його забрали з Черкаської обласної лікарні, ОСОБА_7 був у важкому стані, і в Канівській центральній районній лікарні він помер.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що є співмешканцем ОСОБА_14 . Йому відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проживали разом однією сім`єю. Коли ОСОБА_7 захворів, в нього був інсульт, він разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_3 його відвезли в Канівську центральну районну лікарню. Оскільки стан ОСОБА_7 погіршувався, перевезли у Черкаську обласну лікарню, де його прооперували. ОСОБА_3 два тижні доглядала за ним, ризикуючи своїм здоров`ям, оскільки ОСОБА_7 захворів також на ковід. Коли ОСОБА_7 помер, він, свідок, ОСОБА_3 та ОСОБА_14 похоронили ОСОБА_7 , його дочки ОСОБА_1 на похороні не було.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, серія НОМЕР_1 від 23.11.1974, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб 08.09.1955, після одруження прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_10 (а.с.8)

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 12.04.1975, батьками ОСОБА_17 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 є: батько- ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 (а.с. 8).

16.03.1982 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_18 розірваний, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_3 від 16.11.1982 (а.с.9).

У відповідності до свідоцтва про укладення шлюбу, серія НОМЕР_4 від 24.07.1993 (а.с.8, 54) ОСОБА_17 уклала шлюб із ОСОБА_19 24.07.2024, після укладення шлюбу прізвища подружжя - ОСОБА_20 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_5 від 22.12.2020 вбачається що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Канів (а.с.9 зворот)

Після його смерті відкрилася спадщина, та була заведена Спадкова справа Канівською державною нотаріальною конторою 22.01.2021, про що свідчить витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 22.01.2021 (а.с.10)

Позивач просить встановити факт родинних відносин із ОСОБА_7 та визнати за нею право власності на спадкове майно обгрунтовуючи позов тим, що існують розбіжності у написанні прізвища її батька ОСОБА_7 у свідоцтві про її народженні та свідоцтві про смерть її батька, а також відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі N 320/948/18 зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як встановлено у судовому засіданні встановлення факту родинних відносин між позивачем та спадкодавцем пов`язане з наступним вирішенням спору про право, зокрема, права на спадкування після смерті ОСОБА_7 , а тому встановлення цього юридичного факту у порядку окремого провадження провадження не допускається. Також суд дійшов висновку про те, що встановлення факту родинних відносих між позивачем та спадкодавцем у позасудовому порядку не можливе. Правоздатність спадкодавця припинена у зв`язку з його смертю, як це передбачено ч.4 ст. 25 ЦК України. Натомість звернення про внесення змін у особисті документи, зокрема свідоцтво про смерть особи, родичами чи іншими особами законодавством не передбачено. З огляду на надані докази позивачем за первісним позовом вбачається також відсутність підстав для внесення змін у її особисті документи, оскільки розбіжність у написанні прізвища її батька виникла після видачі свідоцтва про її народження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та її батьком ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає до задоволення, оскільки родинні стосунки між ними підтверджуються у сукупності письмовими доказами: свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 23.11.1974, свідоцтвом про народження ОСОБА_17 серії НОМЕР_2 від 12.04.1975; свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_3 від 16.11.1982; свідоцтвом про укладення шлюбу, серія НОМЕР_4 від 24.07.1993, свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 від 22.12.2020, поясненнями допитаних свідків - ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та не заперечується учасниками.

У судовому засіданні також встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7 шляхом подання заяви у нотаріальну контору 15.04.2021 (а.с.49) та їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів (а.с. 11).

Відповідно до постанови про відмову вчинення нотаріальної дії від 02.12.2021 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 і належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії зазначено те, що спадкоємець померлого ОСОБА_1 не надала нотаріуса документи про право власності на спадкове майно, повідомивши, що такий документ відсутній і знаходиться у громадянки ОСОБА_3 , яка постійно проживала із померлим, та добровільно документи не надає (а.с.11)

Як вбачається із копії свідоцтва про право власності № НОМЕР_6 , виданого виконавчим комітетом Канівської міської ради, власником житлової квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 (а.с.12).

У відповідності до копії інформації від 02.11.2021 № 99 та копії довідки від 10.09.1999 Житлово-будівельного кооперативу № 7 «Магніт» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ЖБК «Магніт» вступив 19.01.1999, оскільки купив квартиру АДРЕСА_1 у попереднього власника (а.с.14).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Канівської міської ради № 427а від 20.10.1998 та № 66 від 16.02.1999 вирішено, зокрема, затвердити обмін квартири по АДРЕСА_2 , житл. Площею 19.9 кв. м. ОСОБА_7 та видати йому свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ( а.с.16)

Як вбачається із копій довідки № 111 від 03.10.2021 Житлово-будівельного кооперативу № 7 «Магніт» та корінця ордера на житлове приміщення серії А № 072588, від 28.10.1998 виконавчого комітету Канівської міської ради ОСОБА_7 проживав у кв. АДРЕСА_4 . До членів його сім`ї та час видачі цих документів належала мати - ОСОБА_9 ( а.с.14-зворот, 17).

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно приписів ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріус видає свідоцтва про право на спадщину.

Частинами 1, 3 ст. 53 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У такому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, що підтверджують родинні відносини (свідоцтво виконавця заповіту).

Згідно з пунктом 13 глави 11 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженних Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5 особливим видом копії документа є дублікат - повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу (диплома, свідоцтва, трудової книжки тощо), що має таку саму юридичну силу. Дублікат виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал, та містить інформацію, аналогічну інформації в оригіналі. На ньому проставляються відбиток печатки установи і підписи посадових осіб, які мають право підпису цих документів на момент оформлення дубліката. На дублікаті проставляється у правому верхньому куті відмітка «Дублікат».

Доказів, які б підтверджували звернення позивача за отриманням дубліката свідоцтва про право власності на квартиру до уповноважених посадових осіб органу місцевого самоврядування особисто чи за запитом нотаріуса матеріали справи не містять.

Також в матеріалах спадкової справи наявний запит нотаріуса до Канівського відділу ЧООБТІ щодо надання інформації про інвинтарізаційну справу на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Відповіді Канівського відділу ЧООБТІ про відсутність інвентаризаційної справи на цей об`єкт нерухомого майна чи неможливість надання таких відомостей матеріали справи не містять.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом підтвердив, що оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 та позивач за їх отриманням до неї не зверталася.

Суд зазначає, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відмову у визнанні права власності на спадкове майно, оскільки позивачем за первісним позовом не доведено неможливість отримання дублікатів правовстановлюючих документів на спадкове майно чи неможливість їх витребування у відповідача та подання їх нотаріусу для отримання свідотцва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Для задоволення вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Правила частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 29.06.2021 у справі № 750/9209/20-ц, від 06.10.2021 у справі № 741/1714/18, від 21.10.2021 у справі № 766/14057/17, від 19.05.2022 у справі № 132/2991/20, від 31.01.2023 у справа № 467/350/21.

Правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, зокрема на підставі копій медичних карток стаціонарного хворого № 2605 від 07.06.2022, № 2931 від 07.06.2022, наданих КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради, копії медичних карток стаціонарного хворого № 05325, наданої КНП «Черкаська обласна лікарня» та висновку судово-медичного експерта №04-01/36 від 06.07.2023, що спадкодавець ОСОБА_7 в період часу 22.11.2020 по 25.11.2020 та з 10.12.2020 по 19.12.2020 дійсно перебував у безпорадному стані у зв`язку із хворобою та потребував сторонньої допомоги. З 25.11.2020 по 10.12.2020 ОСОБА_7 перебував у задовільному стані, не перебував у безпорадному стані та не потребував постійної допомоги з боку інших осіб (а.с. 206-249, 134-139)

Судом встановлено, що протягом періоду часу перебування спадкодавця ОСОБА_7 у безпорадному стані у зв`язку із захворюванням на геморагічний інсульт, його оперуванням, він перебував у медичних закладах на лікуванні.

Водночас позивачем за зустрічним позовом не доведено, що спадкодавець в цей період потребував саме сторонньої допомоги його доньки ОСОБА_1 , а остання ухилилася від її надання, хоча могла її надати. Натоміть матеріали справи містять та сторонами не оспорюється, що протягом періоду перебування спадкодавця у безпорадному стані він потребував саме кваліфікованої медичної допомоги, яка йому була надана, перебував на стаціонарному лікуванні та під наглядом лікарів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом не довела належними та допустимими доказами ухилення відповідача за зустрічним позовом від надання допомоги спадкодавцю, а саме доказів, які б підтверджували її винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідача за зустрічним позовом у зв`язку з безпорадним станом, а остання відмовилась надавати таку допомоги.

Та обставина, що ОСОБА_1 не брала участі у похованні спадкодавця не є підставою для усунення відповідача за первісним позовом від права на спадкування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позововом не доведено сукупність обставин, за яких можливе усунення від права на спадкування відповідача за зустрічним позовом, відповідно до вимог ст. 1224 ЦК України, а саме: ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, винна поведінка особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Отже, аналізуючи всі надані сторонами докази в сукупності, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за первісним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 4496,20 грн за вимогу майнового характеру про визнання права власності на нерухоме майно та за вимогу немайнового характеру - про встановлення факту родинних відносин.

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та неповну сплату позивачем за первісним позовом судового збору за немайнову вимогу, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом судового збору, сплаченого нею частково за немайновою вимогою в сумі 496,00 грн, та стягнення з відповідача за первісним позовом іншої частини судового збору за цією вимогою в сумі 496,00 грн. на користь держави.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні до закінчення судових дебатів заявив клопотання про надання часу для подання доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, позивачу за первісним позовом та її представнику необхідно подати докази щодо розміру понесених сторонами судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Канівської державної нотаріальної контори Шатило Любов Адамівна, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом- задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Канів, є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

У задоволенні іншої частини первісного позову- відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Канівська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 496,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Встановити позивачу за первісним позовом, відповідачу за зустрічним позовом та її представнику строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на правничу (правову) допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У разі неподання таких доказів заява про вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу залишиться без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 20.12.2024.

Реквізити сторін:

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Головуючий Л . О . Колісник