Рішення № 123958058, 23.12.2024, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6279/24

Провадження № 2/639/1888/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

за участю представника позивача адвоката Стрельникової І.Г.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в порядку загального позовного провадження цивільнусправу № 639/6279/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Харківська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,

установив:

До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Харківська міська рада, в якій позивач просив суд встановити факт постійного його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» 25.09.2024 та підписані представником позивача адвокатом Добрелєм Володимиром Юрійовичем, який діє на підставі ордеру (а.с.5).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який на дату смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З метою оформлення та прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 26.02.2021 звернувся до Другої ХМДНК із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало його померлому батькові. 26.02.2021 державний нотаріус Другої ХМДНК Волохіна О.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що спадкоємець пропустив встановлений строк для прийняття спадщини. Позивач вказав, що він не зареєстрований за адресою місця проживання батька, але постійно проживав зі своїм батьком на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Через наведені обставини позивач змушений звернутися до суду із позовною заявою про встановлення факту його постійного проживання разом із спадкодавцем з метою реалізації права на оформлення свого права на спадщину.

30.09.2024 ухвалою суду позовну заяву прийнято до провадження, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с.26-27).

21.10.2024 суд постановив ухвалу: про витребування за клопотанням представника позивача з Другої Харківської міської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 114п/2021 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та про залучення до участі в справі за власною ініціативою суду третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, територіальну громаду міста Харкова Харківську міську раду (а.с.23,40).

19.11.2024 у підготовчому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, долучив до матеріалів справи копію спадкової справи № 114п/2021 після померлого ОСОБА_3 , що надійшла до суду 11.11.2024 (а.с.52-84).

19.11.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, в якій також задовольнив клопотання представника позивача про виклик та допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.35, 87).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Стрельникова І.Г., яка діє на підставі ордеру, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є дівчиною позивача, та подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, оскільки проживала разом зі спадкодавцем.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач (згідно з ч. 8ст. 128 ЦПК України) у судове засідання не з`явилася, в порушення ч. 3ст. 131 ЦПК Українипро причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, письмові пояснення на позовну заяву третя особа не подавала.

Відповідно до ч. 2ст. 43 ЦПК Україниособи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3ст. 131 ЦПК Українипередбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зістаттею 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, не виходячи до нарадчої кімнати, 20.12.2024 постановив ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Стрельникової І.Г., свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, за змістом частин 1, 2 якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 26.01.2022 у справі № 165/2486/19.

У п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Суд встановив, що батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Згідно з копією свідоцтва про право власності на житло Центру (відділу) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради від 31.03.2019 р. № 6-99-136802, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с.15).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.17).

Відповідно до копії поквартирної картки, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_7 з 27.11.1985 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та ОСОБА_3 з 27.11.1985 (а.с.14).

З копії талону зняття з реєстрації місця проживання в Україні вбачається, що позивач ОСОБА_1 13.08.2014 знятий з реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , вибув на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.12).

З копії висновку Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 29.05.2015 за заявою ОСОБА_1 вбачається, що останній у заяві від 28.05.2015 зазначив місце свого мешкання АДРЕСА_1 (а.с.13).

Позивач ОСОБА_1 з 18.11.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.8).

З копії спадкової справи № 114П/2021 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається (а.с.53-84), що 24.02.2021 ОСОБА_1 (який на цей час ніде не зареєстрований), як спадкоємець за законом, подав до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_3 , що складається з права власності на: квартиру АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_5 .

Станом на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований один ОСОБА_3 .

Відповідно до складеного 29.09.2014 заповіту, ОСОБА_7 все своє майно, у тому числі належну їй частку квартири АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_1 .

26.02.2021 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Волохіна О.В. відмовила ОСОБА_1 у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що спадкоємець пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини.

24.04.2024 ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) подала до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що складається з права власності на: квартиру АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_5 , в якій зазначила, що вона є спадкоємцем за законом згідно зі ст. 1264 ЦК України, проживала зі спадкодавцем однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

24.07.2024 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Волохіна О.В. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно зі ст. 1264 ЦК України, на майно, що належить ОСОБА_3 , так як не встановлений факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю зі спадкодавцем.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що знає позивача з дитинства та перебуває з ним в гарних стосунках. Позивач з дитинства проживає за зазначеною адресою у квартирі. Разом з ним проживали його батько та бабуся (які наразі померли) та його дружина ОСОБА_8 . ОСОБА_8 разом з позивачем і зараз проживають в цій квартирі. Впевнено заявити про те, що ОСОБА_9 проживав постійно в квартирі з серпня 2014 по листопад 2021 року він точно не може, оскільки свідок проходив строкову службу в армії в 2014-2015 роках. Заявляв, що після повернення з армії та до теперішнього часу постійно бачив позивача за вказаною адресою 2-3 рази на тиждень. Також, свідок допускає, що позивач міг постійно приїздити до свого батька з іншого помешкання а не проживати з ним постійно.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що знає позивача з дитинства та перебуває з ним в гарних стосунках, але постійно не спілкувався з ним. Позивач з дитинства проживає за зазначеною адресою у квартирі. Разом з ним проживали його батько та бабуся (які наразі померли) та його дівчина ОСОБА_8 . Останнім часом з ОСОБА_8 позивач стосунків не підтримує та ОСОБА_8 там не проживає. Впевнено заявити про те, що ОСОБА_9 проживав постійно в квартирі з 2014 по 2021 рік він достоменно не може, оскільки свідок проживає на восьмому поверсі багатоквартирного житлового будинку, а позивач на четвертому і він не бачив позивача кожного дня, а зазвичай бачив його в зазначеному житловому будинку або поряд з ним 2-3 рази на тиждень. Інша інформація, яка стосується підтвердження факту постійного проживання позивача в зазначеній квартирі у зазначений період часу йому не відома.

Отже, твердження свідків про постійне проживання позивача за зазначеною адресою ґрунтуються тільки на тому, що обидва свідки бачили позивача у будинку, або біля нього 2-3 рази на тиждень. Інших фактів, які би доводили постійне проживання позивача у зазначеній квартирі свідки не навели. Пояснити факт зняття з реєстраційного обліку позивача 13.08.2014 з іншої адреси свідки не змогли. Крім того, показання свідків різняться щодо статусу ОСОБА_8 та проживання її разом з позивачем зараз.

Згідно з ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1статті 1277 ЦК Українипередбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Частина 1ст.48 ЦПК Українивизначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частиною 2ст.51 ЦПК Українипередбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

Суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другоїстатті 197 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог. Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, у постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 127/11246/21.

У даній справі позовні вимоги позивачем пред`явлені до ОСОБА_10 , яка не є спадкоємцем ані за законом ані за заповітом до майна померлого, факт спільного її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем у встановленому законом порядку не встановлений.

Так, щодо майна померлого квартири АДРЕСА_2 органом місцевого самоврядування є Харківська міська рада; щодо майна житлового будинку АДРЕСА_5 органом місцевого самоврядування є Південна міська рада Харківського району Харківської області.

Орган місцевого самоврядування- Харківська міська рада з власної ініціативи залучений судом до участі у справі в якості третьої особи.

Позивачем клопотання про залучення до участі в справі Харківську міську раду та Південну міську раду Харківського району Харківської області в якості співвідповідачів або про заміну первісного відповідача на Харківську міську раду та Південну міську раду Харківського району Харківської області не заявлялось.

У постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21 викладений правовий висновок, згідно з яким підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2023 у справі № 352/371/21.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Зазначений висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц

Отже, у цих правовідносинах позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_2 повинна відповідати за пред`явленим позовом. Належними відповідачами у цій справі є Харківська міська рада та Південна міська рада Харківського району Харківської області.

Суд встановив, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (а.с.4) суд розподіляє відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, такі витрати на відповідача не покладаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282, 293, 294, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, адреса місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, буд. 7.

Повне рішення складено 23.12.2024.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО