Рішення № 123955689, 16.12.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/12409/23

2/296/1002/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

16 грудня 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ "ТАСкомбанк") суму заборгованості за кредитним договором №2255795341 від 22 грудня 2021 р в розмірі 77 534,74 грн, з яких: 67288,87 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 245,87 грн - сума заборгованості за щомісячними відсотками;

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Центр Фінансових рішень" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2255795341, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит та зобов`язалась його повернути і сплатити проценти за користування кредитом. Також вказує, що 27 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Центр Фінансових рішень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу №20230127, відповідно до умов якого ТОВ "ФК" "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги за кредитним договором №2255795341. Оскільки відповідачка в повному обсязі не повернула грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, у неї виникла заборгованість, яка становить 77534,74 грн та складається з наступного: 67288,87 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10245,87 грн - сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подавала. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, двічі направлялись на адресу відповідачки за зареєстрованим місцем її проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштовівідправлення повернулисьна адресусуду неврученими,востаннє звідміткою "адресатвідсутній завказаною адресою". Також відповідачка повідомлялась про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Центр Фінансових рішень" (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) було укладено кредитний договір №2255795341, за змістом пп.1.1 та 1.2 розділу 1 якого Товариство зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит в сумі 70855,16 грн надається строком на 48 місяців. Тип кредиту/мета кредиту: кредит на будь-які цілі. Початковий процент при наданні кредиту 5,00% від суми кредиту. Щомісячні проценти 2,49 % від суми кредиту, річні проценти 0,01 від суми боргу за договором. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісяця (п. 1.3).

Вищевказаний договір було підписано ОСОБА_1 власноручним підписом.

22 грудня 2021 року, ОСОБА_1 було підписано паспорт кредиту від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Центр Фінансових рішень" № 5795341, в якому передбачено наступні умови кредитування: сума/ліміт кредиту 70855,16 грн; строк кредитування 48 місяців; процентна ставка 2,49 % щомісяця; при наданні кредиту 5,00 % тип процентної ставки фіксована; реальна річна процентна ставка, відсотків річних 59,29 %.

Відповідно до довідки №8580057-SG від 30.01.2023, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень», останнє підтверджує укладання кредитного договору №2255795341 від 22.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 на загальну суму 70855,16 грн.

27 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Центр Фінансових Рішень" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" (далі новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги №20230127, відповідно до умов п.1.1 розділу 1 якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами та/або заставодавців за договорами застави, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах та заставодержателя за договорами застави, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами та заставодержателя за договорами застави, включаючи право вимагати від боржників та/або заставодавців належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами та договорами застави. Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, отриманих від кредитора за цим договором.

Згідно розділу 1 договору, оплата права грошової вимоги ціна придбання новим кредитором у кредитора права грошової вимоги за кредитним договором по конкретному боржнику, яка вказана в реєстрі боржників (додаток №1).

Розділом 6 договору передбачено порядок відступлення портфелю заборгованості, однак такий не містить погодженого сторонами загального розміру портфеля заборгованості.

У відповідності до пп.6.2.3 п.6.2 розділу 6 Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №20230127 від 27.01.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Центр Фінансових Рішень" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2255795341 в загальному розмірі 79534,74 грн (67288,87 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4,03 грн - сума заборгованості за річними відсотками; 12241,84 грн сума заборгованості за щомісячним відсотками).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем за договором №2255795341 станом на 31.10.2023 становить 77534,74 грн та складається з наступного: 67288,87 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10245,87 грн - сума заборгованості за відсотками.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Центр Фінансових рішень" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2255795341, за умовами якого позичальник отримав кредит на власні потреби шляхом переказу коштів у сумі 70855,16 гривень строком на 48 місяців, зі сплатою відсотків.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений кредитним договором позики, а відповідачка ці кошти отримала.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором №2255795341 від 22 грудня 2021 року сам по собі не може свідчити про наявність заборгованості у відповідача.

Позиція суду узгоджується із викладеною в постанові Житомирського апеляційного суду від 11.12.2024 в справі № 295/4571/24.

Довідка №8580057-SG від 30.01.2023, складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень», в якій самим товариством констатовано укладання кредитного договору №2255795341 від 22.12.2021 не підтверджує факт перерахування товариством та отримання відповідачем суми наданого кредиту, не містить даних щодо рахунку, по якому відбувався рух коштів.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження узгодження умови договору відступлення прав вимоги № 20230127 загального розміру портфелю заборгованості (незаповнені графи договору), а також як додатку № 1 до нього на підтвердження погодженої ціни придбання позивачем у ТОВ "Фінансова компанія" "Центр Фінансових Рішень" права грошової вимоги за кредитним договором №2255795341 від 22 грудня 2021 року (як це передбачено розділом 1 договору), так і її оплати позивачем.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №2255795341 від 22.12.2021, оскільки не підтверджено достатніми доказами факт отримання суми кредиту позичальником, його використання відповідачем (рух коштів по рахунку, на який отримано кредит), а також відступлення права вимоги за спірним кредитним договором на користь позивача.

Отже, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ухвалив:

У задоволенніцивільного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_2 у АТ "ТАСкомбанк") до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16 грудня 2024 року.

Суддя М. В. Петровська