Ухвала суду № 123955195, 19.12.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 610/3327/19

№ 1-кп/183/913/24

19 грудня 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 07.09.2019 року до ЄРДР за № 12019220190000882 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Кочубеевка Кочубеевського району Ставропольського краю, громадянина України, з початковою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -

в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИЛА:

В прокурор заявила клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що 06.09.2019 року приблизно о 15.00 години, більш точно встановити час в ході проведення досудового розслідування не виявилось можливим, ОСОБА_3 , перебуваючи по вул. Першотравневій, навпроти буд. 91-А біля торгівельного павільйону смт. Андріївка, Балаклійського району Харківської області, маючи умисел на викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, діючи умисно, повторно, таємно та протиправно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу викрав велосипед марки «Winora» Touring, який знаходився біля вказаного торгівельного павільйону, вартість якого, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 6/2276СE-19 від 16.09.2019року складає 2.925 грн., та який належить ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Крім того, 16.09.2019 року приблизно о 08.00 години, більш точно встановити час в ході проведення досудового розслідування не виявилось можливим, ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області по вул. Підвокзальна, поряд з торгівельним павільйоном, маючи умисел на викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, діючи умисно, повторно, таємно та протиправно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу викрав велосипед марки «Україна», який знаходився біля вказаного торгівельного павільйону, вартість якого, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 6/2353СE-19 від 24.09.2019 року складає 1.133 грн., та який належить ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Також, 16.09.2019 року в період часу з 10.00 години до 11.00 години, більш точного часу встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, ОСОБА_3 , перебуваючи в лісопосадці поблизу залізничної станції «Сезонна», що розташована на відстані 500 м. від с. Пришиб Балаклійського району Харківської області, будучи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на викрадення чужого майна і з цією метою діючи умисно, відкрито, повторно і протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що вчинювані ним дії здійснювались в умовах очевидності та мали відкритий для потерпілого ОСОБА_7 характер, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, завалив ОСОБА_7 на землю своїм тілом, тим самим подавив його опір, відкрито викрав мобільний телефон марки «Nokia» моделі «1280», вартістю відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 6/2354СЕ-19 від 25.09.2019 року 156 грн. 66 коп., який лежав на землі поруч з потерпілим ОСОБА_7 та відкрито викрав з лівої кишені сорочки потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 200 грн. Після чого зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, заподіявши, таким чином, матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 356 грн. 66 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчинений повторно.

Провина ОСОБА_3 підтверджуються зібраними у кримінальному проваджені доказами.

ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, за який передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 4 до 6 років, не має постійного місця проживання та роботи, не має законних джерел до існування, тобто не має міцних соціально сталих зв`язків по місцю проживання, а тому перебуваючи на свободі, усвідомив можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін переховується від суду і може продовжувати свою злочинну діяльність, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_3 , ухиляється від явки до суду та значний час перебував у розшуку.

На данийчас існуютьризики,передбачені п.п.1,5ч.1ст.177КПК України,оскільки враховуючите,що обвинувачений ОСОБА_3 вчинивтяжкий злочинмаючи незняту тане погашенув установленомузаконом порядкусудимість,а зогляду натяжкість можливогопокарання увиді позбавленняволі,з метоюподальшого виконанняможливого винесеноговідносно ньогообвинувального вирокуза вчиненнявищевказаного злочинувбачається ризиктого,що вінможе переховуватисьвід суду з метою уникнення відповідальності.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, має незадовільний матеріальний стан та відсутність законних джерел існування вказують на наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Одночасно ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

На даний час обвинувачений ОСОБА_3 жодного разу в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до пояснень сусідів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 за місцем мешкання відсутній, місцезнаходження його невідоме, в останнє його бачили у січні 2022 року, потім у січні 2024 року.

У зв`язку з вищевикладеним, вважаю, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно надати дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши думку прокурора та потерпілого, суд вважає, що дане клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою приводу підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду є доведеним.

Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.

Під час розгляду клопотання судом встановлено доведеним, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для затримання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою приводу.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що існують обставини, зазначені у п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою приводу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 189, 190 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Кочубеевка Кочубеевського району Ставропольського краю, громадянина України, з початковою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , яка здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1