Ухвала суду № 123955169, 19.12.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/10757/23

№ 1-кп/183/1076/24

19 грудня 2024 року колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 28.06.2023 року до ЄРДР за № 12023041350000875 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И ЛА :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 посилаючись на те, що 28 червня 2023 року, приблизно о 18.30 годині ОСОБА_5 разом із своїми знайомими - неповнолітніми ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 йшли неподалік від продуктового магазину «НАШ МАРКЕТ», розташованого за адресою: вул. Медицинська, 15а, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області.

В цей час біля вказаного магазину їхав на мопеді ОСОБА_7 , який зупинився навпроти ОСОБА_5 та неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які йшли по всій ширині дороги та заважали руху його транспорту, та з цього приводу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт. Під час конфлікту до вказаних осіб підійшли ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які до цього стояли біля магазину «НАШ МАРКЕТ», та словесно почали заспокоювати ОСОБА_5 ..

В цей момент у ОСОБА_5 раптово виник умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14 з хуліганських мотивів.

Реалізуючи вказаний умисел, 28 червня 2023 року приблизно о 18.35 годині, ОСОБА_5 , знаходячись у громадському місці, а саме на відкритій ділянці місцевості, за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , використовуючи малозначний та нікчемний привід, з хуліганських мотивів, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, виражаючи явну неповагу до суспільства, що виразилося в прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, виявляючи особливу зухвалість, дістав із кишені шортів ніж, який носив при собі, та завдав не менше чотирьох ударів ОСОБА_14 в область розташування життєво важливих органів, а саме в область живота, грудної клітини, шиї, спричинивши йому тяжкі, небезпечні для життя, тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, з пошкодженням серця, навколосерцевої сорочки, середостіння, м`язів грудної клітини зліва, м`язів п`ятого міжребер`я зліва, які ускладнилися розвитком фібринозного перикардиту та бронхопневмонією нижньої долі лівої легені, що призвело до легенево-серцевої недостатності та інтоксикації, які привели до настання смерті ОСОБА_14 тяжкі, небезпечні для життя, тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з пораненням тонкого кишечника, брижі тонкого кишечника, що призвело до внутрішньочеревної кровотечі,- які могли сприяти настанню смерті останнього; а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад 6 днів та не більше, ніж 21 день, у вигляді різаної рани на шиї та колото-різаної рани лівого ліктьового суглоба.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів.

28 червня 2023 року, приблизно о 18.37 годині ОСОБА_15 , знаходячись у громадському місці, а саме на відкритій ділянці місцевості за адресою: вул. Медицинська, 15а, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, у присутності неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , використовуючи малозначний та нікчемний привід виниклого конфлікту щодо проїзду ОСОБА_7 повз ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незважаючи на оточуючих, із мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи проявити свою грубу фізичну силу, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, протиставити себе іншим громадянам, усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилася у насильстві над особою, грубо порушив громадський порядок, а саме підбіг до ОСОБА_7 , який стояв поряд з ним, та умисно наніс заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень ножем, який носив при собі, тримаючи його у своїй правій руці, два удари в ліву частину обличчя та ліву частину тулубу ОСОБА_7 , який від вказаних ударів впав на землю.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани на лівій щоці з пошкодженням слинної залози, парестезією трійчастого нерву ліворуч, та легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я тілесні ушкодження у вигляді різаної рани на передній поверхні грудної клітини зліва.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Обґрунтованість підозри та обвинувачення ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 28.06.2023 року, показаннями свідка ОСОБА_12 від 28.06.2023 року, потерпілого ОСОБА_7 від 28.06.2023 року, свідка ОСОБА_13 від 28.06.2023 року, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_13 , довідкою з лікарні №8253 за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_14 та іншими матеріалами кримінального провадження.

На теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені, п. 1, п. 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Про його наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства на території Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований на території іншої області - у м. Барвінкове Харківська область, не має стійких соціальних зв`язків, до затримання не мав законного джерела прибутку, після вчинення інкримінованого йому злочину покинув місце його вчинення та втік з метою уникнення кримінальної відповідальності. На даний час ОСОБА_15 розуміє, що у разі визнання його судом винуватим у вчиненні вказаного злочину його може буде засуджено судом до реального позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, тому існує можливість переховування останнього від суду з метою ухилення від покарання, що перешкоджатиме судовому розгляду.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 мешкає в одному населеному пункті разом із безпосереднім свідками кримінального правопорушення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , потерпілим ОСОБА_7 , а тому ОСОБА_5 з метою уникнення покарання за вчинення особливо тяжкого злочину матиме реальну можливість впливати, зокрема, шляхом погроз та насильства, на свідків та потерпілого з метою змусити їх змінити свої показання, враховуючи насильницький характер інкримінованого злочину.

Застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинних діянь, у яких обвинувачується останній, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м`якими запобіжними заходами, оскільки вони не зможуть достатньою мірою обмежити свободу його пересування та виконати цілі запобіжного заходу.

На підставі викладеного, з урахуванням наявності вказаних ризиків забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання вказаним ризикам можливо лише шляхом продовження строгу запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть достатньою мірою обмежити свободу його пересування, щоб запобігти переліченим ризикам. На підставі вищевикладеного прокурор просить клопотання задовольнити та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 діб.

Захисник ОСОБА_8 просив відмовити в задоволені клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Потерпілий ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора.

Також захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, обґрунтовуючи тим, що наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод .

Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.

У справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

В рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» вказано, що національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Натомість у клопотанні, яке надано прокурором вказано про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на переконання сторони захисту носить виключно абстрактний характер, так як жодним доказом не наведено фактів того, що ОСОБА_5 після подій 28 червня 2023 року переховувався від органів досудового розслідування, зважаючи на можливість призначення покарання у виді позбавлення волі.

Окрім цього, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотанні про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Окрім цього прокурор в клопотанні не зазначив жодних підстав чому до ОСОБА_5 не можливо застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а наприклад цілодобовий домашній арешт за місцем свого постійного проживання в будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням певних обов`язків, як це передбачає ч. 5 ст. 194 КПК України.

Натомість прокурором стандартно в кожному клопотанні, яке заявляється до суду зазначається одним абзацом про те, що більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам, не наводячи жодної конкретної позиції чому саме не можливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Тоді як необхідно зазначити про з посиланням на докази вказаних обставин. Окрім цього необхідно зазначити, що в запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в світлі Конвенції розглядається на рівні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обмеження свободи пересування як при першому, так і при другому запобіжному заході.

Також згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

29 листопада 2023 року на адвокатський запит отримано виписку із амбулаторної карти на ОСОБА_5 з Барвінківської ЦМЛ за підписом лікуючого лікаря ОСОБА_16 про наявність хронічних захворювань у ОСОБА_5 з 2008 року. Зокрема у вказаній виписці зазначено, що останній має хронічне захворювання, зокрема епісиндром, вторинна кардіопатія (пролапс мітрального клапану).

З короткого анамнезу вбачається, що у ОСОБА_5 з травня 2008 року, тобто з 3 років почали з`являтись судоми, які проявлялися у вигляді генералізованих судомних припадків. Дитина спостерігалась у невропатолога, систематично отримувала проти судинну терапію.

24 жовтня 2024 року за клопотанням сторони захисту судом було направлено запит до філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної виконавчої служби» у Дніпропетровській та Донецькій областях з приводу стану здоров`я ОСОБА_5 де зазначено, що ОСОБА_5 11.12.2024 року був оглянутий лікарем нейрохірургом - епілептологом на базі КП «ДБКЛПНД`ДОР та постановлено діагноз: Епілепсія у вигляді частих фокальних сенсорних та вторинно генералізованих тоніко - клонічних нападів 3-4 рази на тиждень, помірних когнітивних розладів. Рекомендовано стаціонарне лікування в умовах неврологічного відділення.

Згідно рекомендацій вирішувалось питання щодо стаціонарного лікування ОСОБА_5 , однак на даний час таке ефективне лікування в умовах стаціонару установою виконання покарань забезпечено не було.

05.12.2024 року після отримання письмової згоди ОСОБА_5 на клопотання адвоката про надання інформації Філією ЦОЗ ДКВС України у Дніпропетровській та Донецькій областях отримана відповідь в якій зазначена фактично аналогічна інформація, яка була надана суду. При цьому до відповіді також додано консультативний висновок.

На даний час ОСОБА_5 перебуваючи у слідчому ізоляторі не може отримувати належне лікування, стосовно зазначеного вище захворювання, так як останній не забезпечений належним стаціонарним лікуванням в умовах тримання під вартою.

Наявність у обвинуваченого захворювання, що унеможливлює його тримання в умовах слідчого ізолятора, є суттєвою обставиною, яка враховується під час вирішення питання про продовження строку застосування запобіжного заходу. Продовження тримання під вартою особи, стан здоров`я якої потребує спеціального догляду та умов, які не забезпечуються в установі, в якій вона вимушена в силу судового рішення утримуватися, становить суттєве порушення не тільки права на свободу та особисту недоторканість, але і права на повагу до людської гідності.

Згідно п.п. 5, 6 «Про затвердження Інструкції по порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту 13.07.2016 року № 654», п. 5 - поліцейський, який здійснює контроль за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, не має права з власної ініціативи встановлювати додаткові обмеження, що порушують його права.

У разі надходження повідомлення про виникнення загрози життю або здоров`ю підозрюваного, обвинуваченого, який знаходиться під домашнім арештом (пожежа, аварія, катастрофа природного або техногенного характеру, стихійне лихо тощо), або про його захворювання та поміщення на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров`я начальник органу Національної поліції негайно організовує перевірку зазначених у повідомленні обставин.

Перевірка такого повідомлення проводиться у строк, що не перевищує 12 годин з моменту його надходження. Підтверджена інформація про неможливість подальшого перебування підозрюваного, обвинуваченого в зазначеному в ухвалі житлі надсилається слідчому або до суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

На підставі вищевикладеного захисник просить суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , окрім необхідності надання медичної допомоги: проходження стаціонарного лікування в закладі охорони здоров`я, коли ОСОБА_5 знаходиться під наглядом лікарів.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання захисника.

Прокурор просив відмовити в задоволені клопотання захисника ОСОБА_8 з вищенаведених підстав.

Потерпілий ОСОБА_7 просив відмовити в задоволені клопотання захисника ОСОБА_8 ..

Аналізуючи вищевикладене, вислухавши думку учасників процесу, кожного окремо, колегія суддів прийшла до таких висновків.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 колегія суддів враховує, що існують ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до клопотання прокурора, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаних злочинів вбачається ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, оскільки ОСОБА_5 зареєстрований в м. Барвінкове Харківської області, тому існує реальна можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.

При цьому, колегія суддів вважає наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.

Колегія суддів при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, віднесених законом до категорії особливо тяжких, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується.

Однак, в судовому засіданні захисником ОСОБА_8 було надано копію виписки із амбулаторної карти на ОСОБА_5 з Барвінківської ЦМЛ про наявність хронічних захворювань у ОСОБА_5 з 2008 року де зазначено, що останній має хронічне захворювання - епісиндром, вторинна кардіопатія (пролапс мітрального клапану), з 3-х років у нього зявились судоми, які проявлялися у вигляді генералізованих судомних припадків, спостерігався у невропатолога, систематично отримував проти судинну терапію.

Відповідно до наданої суду інформації Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної виконавчої служби» у Дніпропетровській та Донецькій областях з приводу стану здоров`я ОСОБА_5 зазначено, що ОСОБА_5 був оглянутий рядом спеціалістів та проведено необхідні медичні дослідження, 11.12.2024 року був оглянутий лікарем нейрохірургом - епілептологом на базі КП «ДБКЛПНД`ДОР та постановлено діагноз: Епілепсія у вигляді частих фокальних сенсорних та вторинно генералізованих тоніко - клонічних нападів 3-4 рази на тиждень, помірних когнітивних розладів. ОСОБА_5 рекомендовано стаціонарне лікування в умовах неврологічного відділення. Однак в умовах слідчого ізолятору належне лікування ОСОБА_5 отримати не може.

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого.

Також, у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Згідно до рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотанні про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Аналізуючи вищевикладене, вислухавши думку учасників процесу, кожного окремо, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання прокурора повинно бути відмовлено. А клопотання захисника ОСОБА_8 про заміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід на домашній арешт, колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 201, 202 КПК України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Барвінкове Барвінківського району Харківської області, громадянину України, застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 14 лютого 2025 року включно, звільнивши його з-під варти.

Покласти на ОСОБА_5 , строком на два місяці, наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з місця фактичного проживання, тобто: АДРЕСА_2 , без дозволу суду цілодобово.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 220 КПК України зобов`язати командира батальйону конвойної служби № 1 ГУНП в Дніпропетровській області негайно доставити ОСОБА_5 до місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 , та звільнити його

з-під варти.

Покласти контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на Новомосковський РВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3