Рішення № 123952383, 19.11.2024, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/721/23

2/468/28/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого Янчука С.В., за участю секретаря Онофрійчук М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Баштанської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсядо судуз позовомпро позбавленнявідповідача батьківськихправ.На підтвердженняпозовних вимогв позовнійзаяві позивачвказав,що 11.08.2020між позивачемта відповідачем ОСОБА_2 укладеношлюб,зареєстрованй Баштанськимрайонним відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса).Під часспільного проживанняу нихнародився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджуєтьсясвідоцтвом пронародження № НОМЕР_1 .Рішенням Демидівськогорайонного судувід 08.12.2022шлюб міжсторонами розірвано.Позивач зісвоїм сином ОСОБА_4 зареєстрованів АДРЕСА_1 ,однак фактичнопроживають в АДРЕСА_2 ,що підтверджуєтьсядовідками від15.08.2022про взяттяна обліквнутрішньо переміщенихосіб.Відповідач зареєстрованав АДРЕСА_3 .Однак фактичнопроживає в АДРЕСА_4 з іншимчоловіком тадвома неповнолітнімидітьми відпершого шлюбу.Син ОСОБА_5 перебуває наповному утриманніпозивача.З серпня 2022 року, коли позивач з сином почали проживати у смт. Демидівка Дубенського району Рівненської області відповідач участі у вихованні сина ОСОБА_6 не бере, розвитком та здоров`ям сина не цікавиться, матеріальної допомоги на його утримання не надає. Всі питання щодо виховання сина вирішуються ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки відповідача. Відповідач фактично самоусунулася від виховання та утримання дитини, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини. На підставі вищевикладеного позивач просив задовольнити позов.

01.05.2023 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 26.07.2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідач до суду не з`явився, про дату та час розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі відповідачки та її представника. Позовну заяву не визнають, просять відмовити в її задоволенні.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, до суду надав висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітньої дитини.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію паспорта позивача; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ; копію довідки від 15.08.2022 №5619-7001429032 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копію довідки від 15.08.2022 №5619-7001428993 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копію рішення Демидівського районного суду від 08.12.2022 про розірвання шлюбу; копію запита адвоката до служби у справах дітей Баштанської міської ради; копію повідомлення служби у справах дітей Баштанської міської ради; копію характеристики; копію запита адвоката до Баштанського районного суду; копію повідомлення Баштанського районного суду; копію запиту адвоката до Баштанського РВП ГУНП; копію повідомлення Баштанського РВП ГУНП; копію акту обстеження умов проживання від 29.03.2023 №30; висновок служби у справах дітей Баштанської міської ради (органу опіки та піклування) про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з додатками.), суд, розглянувши спір в межах заявлених позивачем вимог, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.08.2020 року. Рішенням Демидівського районного суду від 08.12.2022 шлюб між сторонами розірвано.

Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .

08.08.2022 року відповідачка надала згоду на тимчасовий виїзд закордон України ОСОБА_3 у супроводі його батька, позивача по справі в період 08.08.2022-08.08.2023 року включно, а отже місце перебування дитини між сторонами було нотаріально узгоджено, що не свідчить про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

З серпня 2022 року позивач з сином почали проживати у смт. Демидівка Дубенського району Рівненської області, що підтверджується довідками від 15.08.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування служби у справах дітей Баштанської міської ради Миколаївської області № 05-04/08-23 від 25.07.2023 року, орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З інформації Баштанського РВП ГУНП в Миколївській області від 27.02.2023 року встановлено , що ОСОБА_1 впродовж 2021-2023 років із заявами, скаргами на протиправні дії ОСОБА_2 до правоохоронних органів не звертався.

Служба у справах дітей Баштанської міської ради Миколаївської області із поданнями про притягнення ОСОБА_2 за ст. 184 КупАП до Баштанського РВП ГУНП в Миколївській області не зверталася.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, на який йде лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, та зважує на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість .

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 07.12.2022 у справі № 562/2695/20, від 03.08.2022 у справі № 306/7/20, від 11.01.2023 у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Судом не встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина.

Також суд враховує, що відповідач позов не визнає та заперечує проти його задоволення.

Судом не встановлено, що відповідач втратив інтерес до участі у вихованні сина, а тому застосування до неї такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав в даному випадку не є виправданим.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Суд бере до уваги висновок служби у справах дітей Баштанської міської ради Миколаївської області № 05-04/08-23 від 25.07.2023 року, орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, не надано доказів щодо обставин, які негативно характеризують відповідача, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, ведення аморального способу життя та інше.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дітей в матеріалах справи відсутні.

Отже, з наданих позивачем доказів не вбачається наявність підстав передбачених ст. 164 СК України, а тому застосування до відповідача такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав суд вважає недоцільним.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, які складаються з судового збору не відшкодовується позивачеві.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Баштанської міської ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );

Третя особа: Служба у справах дітей Баштанської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, 38 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, ідентифікаційний код: 44260502);

Повне судове рішення складене 19.11.2024 року.

СУДДЯ: