Вирок № 123951260, 11.12.2024, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 133/1399/23

Провадження №1-кп/132/504/24

Вирок

Іменем України

11 грудня 2024 року

Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Калинівка в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020230000082 від 15.02.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Адамівка, Калинівськогорайону Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

по вчиненню кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

7 лютого 2023 року близько 15:00 години, ОСОБА_3 , без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного або лісового квитка, діючи всупереч п. п. 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ № 761 від 23 березня 2007 року «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», маючи на меті здійснити незаконну порубку лісових насаджень, приїхав на гужовій підводі у яку був запряжений кінь, що належить йому, до лісосмуги розтащованої між с. Хліборобне та с. Безіменне Хмільницького району Вінницької області, яка належить до комунальної власності Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Перебуваючи в даній лісосмузі. ОСОБА_3 , виконуючи свої злочинні дії, направлені на незаконну порубку лісових насаджень, в порущення вимог ст. ст. 4, 69 Лісового кодексу України, умисно із заготовленим та прилаштованим майном, а саме - бензопилою марки «Дружба» ЗИД, помаранчево-синього кольору, здійснив незаконну порубку 6-ти листвяних дерев, відділивши стовбур дерев від коріння:

1) дерево породи «ясен» діаметром на зрізі 36 см;

2) дерево породи «ясен» діаметром на зрізі 56 см.;

3) дерево породи «ясен» діаметром на зрізі ЗО см;

4) дерево породи «ясен» діаметром на зрізі 18 см.;

5) дерево породи «клен» діаметром на зрізі 20 см;

6) дерево породи «клен» діаметром на зрізі 22 см.;

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 здійснивши незаконну порубку шести листвяних дерев, порізав їх повздовж на декілька частин та на власній гужовій підводі з конем перевіз на територію свого помешкання, що за адресою АДРЕСА_2 де порубав їх на дрова, частину з яких склав, а решта - залишилась.

15.02.2023 в ході огляду місця події, що на території помешкання ОСОБА_3 , яке розташовано за вище вказаною адресою, було виявлено та вилучено дрова з дерев породи ясен та клен.

В результаті незаконної порубки 6-ти дерев ОСОБА_3 відповідно до розрахунку Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 13.03.2023, завдав Махнівській сільській раді Хмільницького району Вінницької області матеріальної шкоди на суму 45 971,28 грн.

Так дії ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 246 КК України тобто незаконна порубка дерев узахисних насадженнях, що заподіяла істотної шкоди.

28 квітня 2023 року між прокурором Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023020230000082 від 15.02.2023 року та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно до даної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав обвинувачення в обсязі підозри, а сторони угоди - обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник ОСОБА_5 та прокурор Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 246 КК України, та покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 246 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, та дійшли згоди про можливість звільнення ОСОБА_3 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_3 при укладенні угоди роз`ясненні положення п.1 ч. 4 ст. 394 КПК України щодо обмеження підстав оскарження вироку в апеляційному порядку та положення п.1 ч. 1 ст. 424 КПК України щодо обмеження підстав оскарження вироку в касаційному порядку, а також ст. ст. 473, 474, 476 КПК України щодо наслідків укладення, затвердження та невиконання угоди, а також йому зрозуміло, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання на умовах та обставинах, з приводу яких обвинуваченим та прокурором було досягнуто згоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, та вказав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст.ст. 473, 474 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, які роз`яснені судом в ході судового засідання. Обвинувачений надав суду згоду на призначення узгодженого покарання, зазначивши, що угоду про визнання винуватості було укладено добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти затвердження судом угоди про визнання винуватості, укладеної між її підзахисним ОСОБА_3 та прокурором в даному кримінальному провадженні.

Представник потерпілого ОСОБА_7 в судове засідання не з`явиввся, надав заяву про розгляд кримінального провадження без участі потерпілої сторони, щодо укладення угоди про визнання винуватості та визначення покарання обвинуваченому, не пов`язаного з позбавленням волі не заперечує.

Суд не перевіряє фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, яке, згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.

При цьому судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 474 КПК України з`ясовано, що обвинувачений беззастережно визнає обвинувачення в обсязі підозри, а також цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди про визнання винуватості між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а тому у суду не виникає необхідності витребовувати документи, а також викликати в судове засідання інших осіб та опитувати їх для з`ясування добровільності укладеної угоди. Укладення угоди є правомірним, та таким, що відповідає інтересам суспільства, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема узгоджена сторонами міра покарання встановлена в межах санкцій ч.1 ст. 246 КК України та відповідає загальній меті призначення кримінального покарання, встановленій в загальній частині КК України та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є достатньою для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України.

За умовами ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, зважаючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав вину та усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, не є суспільно небезпечним, відсутні будь-які обставини, які вказували б на схильність чи можливість вчинення у майбутньому ним інших кримінальних правопорушень, а також враховуючи, що сторони обумовили призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 28 квітня 2023 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472-473 КПК України, та призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

В силу ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається зі змісту угоди, узгоджені сторонами угоди вид та розмір покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, встановленим частинами першою, другою ст. 65 КК України, а також санкції частини 1 ст. 246 КК України. Зокрема, враховано, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, відшкодував заподіяну шкоду, що пом`якшує його покарання, відсутністю обставин, які обтяжують покарання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. На підставі ч. 3, 4 ст. 75 КК України, у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

На підставі викладеного, суд вважає вірним звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого не обирався.

Витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню становлять 3979,50 грн., у зв`язку з чим, дані витрати відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області № 133/464/24 від 16.02.2023 року накладено арешт на майно, яке визнане речовим доказом у кримінальному провадженні.

З урахуванням, зазначеного вище, суд дійшов висновку про те, що потреба у подальшому застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження щодо арешту вищевказаного майна, відпала, а тому, арешт вказаного майна слід скасувати.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 28 квітня 2023 року між прокурором Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винним по ч. 1 ст. 246 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 8603,28 грн.

Скасувати арешт з майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області № 133/464/24 від 16.02.2023 року.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12023020230000082 від 15.02.2023 року, які передано ОСОБА_3 на зберігання під розписку, а саме: колото-різані дрова породи «ясен» та «клен» в об`ємі 4,0 х 1,8 х 0,35 м, а також 6 х 2 х 0,9 м повернути Махнівській сільській раді Хмільницького району Вінницької області;

бензопилу марки «Дружба» ЗИД конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: