Рішення № 123939037, 20.12.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 161/16428/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі ГУ Національної поліції у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області Івана Гусарука, яка полягає у відмові в складанні протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , 1993 р. н., та зобов`язання надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (Управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 27.06.2024 звернулася із заявою до начальника Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, в якій просила притягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами та за дії, що порушили громадський порядок і спокій громадян (дрібне хуліганство).

Однак 24.08.2024 отримала лист від 18.07.2024 №3/4159/50/04-2024 за підписом заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП Івана Гусарука, згідно якого її повідомили, що з громадянином ОСОБА_2 працівники поліції провели профілактичну бесіду про недопустимість вчинення будь-яких протиправних дій у майбутньому. У зв`язку з тим, що відносини, які виникли між позивачем та гр. ОСОБА_2 регулюються цивільно-правовим законодавством та вирішуються в судовому порядку, тому для захисту її прав та інтересів було рекомендовано звернутися до Луцького міськрайонного суду Волинської області із відповідним позовом. За результатами перевірки розгляд матеріалів припинено на підставі статті 15 Закону України Про звернення громадян.

Позивач не погоджується із таким рішенням заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області. Вважає таке рішення протиправною бездіяльність, яка полягає у відмові в складанні протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , оскільки посадова особа поліції сприяла уникненню відповідальності особою, яка вчинила адміністративні правопорушення, що в свою чергу порушило її законні права та інтереси.

На підставі наведеного звернулася з даним позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області, який ухвалою від 09.09.2024 передав цей адміністративний позов до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позову не визнала та зазначила, що працівниками Луцького РУП ГУНП у Волинській області проведено профілактичну бесіду з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про недопустимість вчинення будь-яких протиправних дій у майбутньому.

Крім того, у зв`язку з тим, що відносини, які виникли між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , регулюються цивільно-правовим законодавством та вирішуються в судовому порядку, а саме питання користування земельною ділянкою, тому для захисту своїх прав та інтересів, останнім було рекомендовано звернутися до Луцького міськрайонного суду Волинської області із відповідним позовом.

Вказане спростовує доводи позивача щодо бездіяльності поліції, поверхневого та неповного проведення перевірки при розгляді звернення гр. ОСОБА_1 .

Також працівниками Луцького РУП ГУНП у Волинській області складена довідка про результати проведення перевірки за зверненням від 10.07.2024, а відповіді на звернення були надіслані листом від 15.07.2024 №3/4159/50/04-2024.

На підставі наведеного вважає позовні вимоги безпідставними, а тому в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач вважає наведені відповідачем заперечення позовних вимог необґрунтованими та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

27.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до начальника Луцького районного управління поліції ГУ Національної поліції у Волинській області із заявою, в якій просила притягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами та дії, що порушили громадський порядок і спокій громадян (дрібне хуліганство).

Листом Луцького районного управління поліції ГУ Національної поліції у Волинській області від 15.07.2024 №3/4159/50/04-2024, підписаним заступником начальника управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ОСОБА_4 , повідомлено ОСОБА_1 про те, що Луцьким РУП ГУНП у Волинській області розглянуті матеріали її звернення, зареєстровані в ІКС ІПНП Луцького РУП 28.06.2024 за №21399 з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 .

Як зазначено в цьому листі, з гр. ОСОБА_2 працівниками поліції було проведено профілактичну бесіду про недопустимість вчинення будь-яких протиправних дій у майбутньому.

У зв`язку з тим, що відносини, які виникли між позивачем та гр. ОСОБА_2 регулюються цивільно-правовим законодавством та вирішуються в судовому порядку, тому для захисту своїх прав та інтересів рекомендовано звернутися до Луцького міськрайонного суду із відповідним позовом.

За результатами перевірки розгляд матеріалів припинено на підставі статті 15 Закону України Про звернення громадян.

Позивач вважає протиправною бездіяльність заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області Івана Гусарука, яка полягає у відмові в складанні протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , 1993 р. н., у зв`язку з чим просить надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (Управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII.

Відповідно до статті 3 Закону України Про Національну поліцію у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону України Про Національну поліцію).

Згідно з пунктами 2, 3, 5 частини 1 статті 23 Закону України Про Національну поліцію поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про звернення громадян від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (стаття 3 Закону № 393/96-ВР).

За приписами частини першої статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Стаття 15 Закону №393/96-ВР встановлює, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За змістом статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до пункту 3 Розділу III Наказу МВС України Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події від 08.02.2019 №100, заяви і повідомлення про інші події, що надійшли до чергової служби центрального органу управління поліцією, головних управлінь Національної поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділів поліції, у яких немає відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, уповноважена службова особа після реєстрації в ІКС ІПНП (журналі ЄО) невідкладно, але не пізніше 24 годин передає керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 1 розділу І Наказу МВС України Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України від 15.11.2017 №930 (далі - Порядок №930) визначено, що цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ, організацій та закладів професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.

Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку №930 дія цього Порядку не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України Про доступ до судових рішень, Про запобігання корупції, Про виконавче провадження.

Пунктами 14,15 розділу І Порядку №930 передбачено, що звернення може бути усним (викладеним громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні гарячі лінії та записаним (зареєстрованим) посадовою особою) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до законодавства України (у тому числі під час особистого прийому).

Звернення може бути подане як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

За приписами пунктів 1- 3 розділу IV Порядку №930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з`ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.

До розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських і до перевірки інформації про неналежне виконання покладених на них обов`язків відповідно до законодавства України можуть залучати представників громадськості.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне виконання прийнятого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №930 звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.

Згідно із пунктом 12 розділу IV Порядку №930 за результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об`єктивного, усебічного та повного розгляду звернення. До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються.

Пунктом 13 розділу IV Порядку №930 визначено, що відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України Про звернення громадян і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян (пунктом 14 розділу IV Порядку №930).

Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 27.06.2024 звернулася до начальника Луцького районного управління поліції ГУ Національної поліції у Волинській області із письмовою заявою, в якій просила притягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами та дії, що порушили громадський порядок і спокій громадян (дрібне хуліганство).

До заяви позивач додала: копію державного акта на право приватної власності на землю від 12.02.2001; копію плану-схеми земельної ділянки із технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); відеозапис на компакт-диску.

Зазначена заява зареєстрована в ІКС ІПНП Луцького РУП ГУНП у Волинській області за №21399 від 28.06.2024.

Із заяви ОСОБА_1 слідує, що 23.06.2024, перебуваючи в дворі будинку за місцем проживання, сусід гр. ОСОБА_2 проходив по її прибудинковій території, за яку із останнім виникають словесні суперечки, де її собаки почали на гр. ОСОБА_2 гавкати, після чого останній дістав перцевий балончик та розпилив в бік її тварин.

Крім того, 23.06.2024 до чергової частини Луцького РУП ГУНП у Волинській області надійшли матеріали звернення гр. ОСОБА_2 , 1993 р.н., жителя АДРЕСА_1 , про те, що у нього виник конфлікт із сусідами, оскільки їх собаки намагалися його вкусити.

Також 23.06.2024 до чергової частини Луцького РУП ГУНП у Волинській області надійшли матеріали звернення гр. ОСОБА_3 , 1976 р.н., жительки АДРЕСА_2 , про те, що сусід її сестри гр. ОСОБА_2 розпилив перцевий балончик в сторону собак.

28.06.2024 до чергової частини Луцького РУП ГУНП у Волинській області надійшли матеріали звернення гр. ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , в яких просить прийняти міри згідно чинного законодавства відносно її сусіда гр. ОСОБА_2 .

За результатами розгляду вказаних заяв дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_5 складено довідку Про результати проведення перевірки за зверненням гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (що зареєстровано в ІКС ІПНП Луцького РУП 23.06.2024 за №№20660, 20675, 20695, 28.06.2024 за №21399).

З наведеної довідки слідує наступне.

Із матеріалів звернення гр. ОСОБА_2 вбачається, що у нього виникають конфлікти із сусідами, через користування прибудинковою територією, а також зі слів останнього, по вказаній території собаки бігають без намордника та повідка. Як вказує заявник, що 23.06.2024 близько 21 години собаки його сусідів намагалися його вкусити, в результаті чого в сторону вказаних тварин він розпилив перцевий балончик. З даного приводу заявник просить притягнути до адміністративної відповідальності власників вищевказаних собак.

В ході проведення перевірки та при спілкуванні із гр. ОСОБА_3 остання повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає її мама гр. ОСОБА_6 та сестра гр. ОСОБА_7 . Як вказує гр. ОСОБА_3 , що у них із сусідом гр. ОСОБА_2 постійно виникають конфліктні ситуації, оскільки останній здійснює виїзд автомобілем по земельній ділянці, яка належить її сестрі гр. ОСОБА_7 . Як зазначила гр. ОСОБА_3 , заявнику було запропоновано договір сервітут, а саме, щоб він виклав заїзд бруківкою та через нотаріуса офіційно це оформити, проте вищевказаний громадянин відмовився та продовжує конфліктувати.

Із заяви гр. ОСОБА_1 вбачається, що 23.06.2024 року перебуваючи в дворі будинку за місцем проживання, її сусід гр. ОСОБА_2 проходив по її прибудинковій території, за яку із останнім виникають словесні суперечки, де її собаки почали на гр. ОСОБА_2 гавкати. Після чого, останній дістав перцевий балончик та розпилив в бік її тварин.

З гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 працівниками поліції було проведено профілактичну бесіду про недопустимість вчинення будь-яких протиправних дій у майбутньому.

У зв`язку з тим, що відносини, які виникли між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 регулюються цивільно-правовим законодавством та вирішуються в судовому порядку, тому для захисту своїх прав та інтересів останньому було рекомендовано звернутися до Луцького міськрайонного суду із відповідним позовом.

На підставі викладеного представник поліції вважав би за необхідне обмежитись вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, розгляд матеріалів припинити, про прийняте рішення повідомити заявника, матеріали перевірки списати в справу на підставі положень Закону України Про звернення громадян, та передати в відділ моніторингу Луцького РУП для обліку та зберігання.

Вказану довідку погоджено начальником сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області майором поліції ОСОБА_8 та ознайомлено із вжити заходами та прийнятим рішенням заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції Івана Гусарука 10.07.2024.

В результаті вказаних обставин працівниками поліції отримані письмові пояснення від гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також направлено рапорт від 10.07.2024 начальнику Луцького РУП ГУНП у Волинській області полковнику ОСОБА_9 .

Про проведені заходи щодо розгляду звернень заявників останні повідомлені листами Луцького районного управління поліції ГУ Національної поліції у Волинській області від 15.07.2024 №3/4159/50/04-2024.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що працівниками поліції вжито належні заходи щодо розгляду звернення позивача з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 , з яким проведено профілактичну бесіду про недопустимість вчинення будь-яких протиправних дій у майбутньому, внаслідок чого надано письмову відповідь позивачу листом від 15.07.2024 №3/4159/50/04-2024, що виключає протиправну бездіяльність органів поліції.

Відтак, органами поліції не знайдено підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами та щодо дій, які, на думку позивача, порушили громадський порядок і спокій громадян (дрібне хуліганство). Саме внаслідок цього позивач звернулася до суду.

З приводу звернення позивача щодо притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи суд зазначає наступне.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, а також зобов`язання останнього вчинити певні дії (як спосіб відновлення порушених прав, свобод та інтересів) є наявність факту порушення вказаними діями/бездіяльністю прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд звертає увагу, що позивачем не було конкретизовано та сформульовано в чому саме виразилося порушення передбачених Конституцією та законами України прав, свобод та охоронюваних інтересів у сфері публічно-правових відносин у зв`язку із непритягненням посадовими особами відповідача іншої особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, в даному випадку, обраний позивачем такий спосіб захисту, як оскарження бездіяльності працівників поліції та зобов`язання їх скласти процесуальні документи з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншу особу, не створить для скаржника жодних юридичних прав та/чи обов`язків.

Крім того, з огляду на завдання адміністративного судочинства, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №826/3585/18, від 14 липня 2020 року у справі №363/3888/17.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що у даному випадку непритягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не порушує права позивача, оскільки не породжує, не змінює та не припиняє її права і обов`язки саме у сфері публічно-правових відносин.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Суд вважає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), повноваження відповідача щодо прийняття будь-яких актів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - Національною поліцією.

Згідно рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про відсутність можливості у компетентного органу, враховуючи дату події, навіть за умови визнання їх дій на той час протиправними, поза межами встановлених строків, вирішувати питання про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

У спірному випадку минув строк для вжиття заходів щодо притягнення ОСОБА_2 відносно подій станом на 23.06.2024 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (Управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області) не підлягають до задоволення.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області Івана Гусарука, яка полягає у відмові в складанні протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , 1993 р. н., і як наслідок похідні позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (Управління поліції з превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області) також задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позов є необґрунтованим, тому у його задоволенні слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код 40108604).

Суддя Н. В. Стецик