Ухвала суду № 123938925, 20.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

20 грудня 2024 р.Справа № 120/15047/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку заяву Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2023, адміністративний позов задовольнити частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 04.07.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 04.07.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку за період з 01.01.2021 по 04.07.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, відпускні, компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.01.2021 по 04.07.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

11.12.2024 до суду звернулось Міністерство юстиції України із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

У зазначеній заяві представник заявника просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 120/15047/23, шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку за період з 01.01.2021 по 04.07.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270.00 грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, яка становить - 966352,65 грн. з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень суддів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Представник Міністерства юстиції України просив розгляд заяви здійснювати без участі представника.

13.12.2024 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.12.2024 з повідомленням сторін.

17.12.2024 на адресу суду від ТУ ДСА у Вінницькій області надійшла заява про розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення без його участі та додатково вказав, що не заперечує проти задоволення заяви про встановлення порядку виконання судового рішення.

18.12.2024 на адресу суду надійшли пояснення Державної Казначейської служби України, зі змісту яких слідує, що затверджений кошторис ДСА України на 2024 є недостатнім, щоб здійснити безспірне списання коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501150 за виконавчими документами, які знаходяться на виконанні в Казначействі й боржником за якими є ДСА України.

19.12.2024, у судове засідання сторони не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи.

Згідно з частиною 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно із положеннями частина 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення без участі заявника та осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши зміст заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення та додані до неї матеріали, судом встановлено наступне.

19.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства України, у якій просив відкрити виконавче провадження на підставі виданого 11.03.2024 Вінницьким окружним адміністративним судом виконавчого листа у справі № 120/1504/23.

20.03.2024 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 74498336 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі № 120/15047/23 про зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 04.07.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн.

Листами від 08.04.2024 №10-8754/24 та від 29.08.2024 №11-17049/24 Державною судовою адміністрацією України на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавця повідомлено про неможливість виконання рішення суду з огляду на те, що дана категорія рішень має виконуватись в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.

ДСА України 05.01.2024 затверджений кошторис на 2024 рік Територіальному управлінню ДСА України у Вінницькій області за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 23,8 тис. гривень. Тому, ДСА України просило утриматись державного виконавця від накладення штрафу.

Також, на виконання вимоги державного виконавця тa в межах повноважень, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Вінницькій області надано інформацію та відповідні документи щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, відпускні, компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.01.2021 по 04.07.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Отже, у відповідності до наданої інформації, сума заборгованості, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , становить 966352,65 грн.

У зв`язку з чим, 11.12.2024 Міністерство юстиції України звернулось до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Визначаючись щодо заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, для зміни способу і порядку виконання судового рішення, підставами є обставини, які роблять виконання неможливим.

Як встановлено з матеріалів справи, Державна судова адміністрація України листами від 08.04.2024 № 10-8754/24 та від 29.08.2024 № 11-17049/24 повідомила про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 120/15047/23 від 11.03.2024, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом, зазначаючи, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Саме посилаючись на ці обставини, державний виконавець звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України недоотриманої суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористанні відпустки за період з 01.01.2021 року по 04.07.2023 року у сумі 966352,65 грн. на користь ОСОБА_1 з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

Проте, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, позаяк обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 21-506а14, в якій аналізуючи норми частини першої статті 263 КАС України (в редакції до 15.12.2017), яка кореспондується зі статтею 378 КАС України, у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, Верховний Суд України дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

В постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 759/1928/13-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а зроблено правовий висновок, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Суд також зазначає, що виключною правовою підставою для прийняття рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.

Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а.

Так, з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 року, вбачається, що суд захистив порушене право позивача, визнавши протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних, компенсації за невикористану відпустку за період з 01.01.2021 по 04.07.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, відпускні, компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.01.2021 по 04.07.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Отже, рішення суду не стосується стягнення коштів, а має зобов`язальний характер щодо нарахування та виплати коштів.

В той же час, спосіб виконання рішення суду, який зазначений в заяві державного виконавця, а саме шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України недоотриманої суддівської винагороди, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних та компенсації за не використані відпустки за період з 01.01.2021 року по 04.07.2023 року у сумі 966352,65 грн. на користь ОСОБА_1 з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, фактично змінює по суті рішення суду.

Відтак, судове рішення не містить конкретної суми коштів, які б могли бути безспірно списані Державною казначейською службою України з відповідної бюджетної програми.

При цьому, на відповідачів в справі покладені обов`язки нарахувати та виплатити суддівську винагороду, вихідну допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, відпускні та компенсацію за не використані відпустки за період з 01.01.2021 року по 04.07.2023 року.

Підсумовуючи зазначене, слід наголосити, що обраний судом спосіб захисту та відновлення порушеного права позивача не передбачає стягнення певної суми коштів, а є рішенням зобов`язального характеру, яке покладає відповідні обов`язки на відповідачів та потребує вчинення ними певних дій.

За наведених обставин та приймаючи до уваги, що зміна на підставі статті 378 КАС способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення в даній адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 120/15047/23-а.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна