Постанова № 123938407, 20.12.2024, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1504/24

провадження № 3/631/690/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшли адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які у відповідності до статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення об`єднані в одне провадження.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 838282, складеного 14 вересня 2024 року інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом Глуздієм Вадимом Олександровичем, убачається, що 14 вересня 2024 року о 02 годині 00 хвилину в селищі Нова Водолага, вулиця Джерельна, поблизу будинку № 48, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FORD ESCORT», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: мав різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Аlcotest» та у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор ТЕСSAR-2. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 838320, складеного 17 вересня 2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Шарапою Костянтином Сергійовичем, убачається, що 17 вересня 2024 року о 17 годині 50 хвилину в селищі Нова Водолага, вулиця Васильківського, поблизу відділення «Нової Пошти» водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FORD ESCORT», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився від відеозапис на портативний відореєстратор поліції ТЕСSAR-46. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений.

Як зазначено у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судові засідання, що були призначені на 01 жовтня 2024 року, 14 жовтня 2024 року, 04 листопада 2024 року, 19 листопада 2024 року та 20 грудня 2024 року, ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом надіслання судових повісток на адресу місця проживання правопорушника, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 , викликався у судові засідання шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за допомогою додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який останній вказав у своїх заявах на отримання електронних повісток за допомогою SMS-повідомлень від 14 вересня 2024 року та 17 вересня 2024 року. Згідно довідок про доставку повідомлення у додаток «Viber» на мобільний телефон ( НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 отримав судові повістки: на 14 жовтня 2024 року - 02 жовтня 2024 року, на 04 листопада 2024 року - 15 жовтня 2024 року, на 19 листопада 2024 року - 11 листопада 2024 року, на 20 грудня 2024 року - 16 грудня 2024 року.

Про поважність причин своєї неявки ОСОБА_1 жодного разу суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень по суті справи на адресу суду не надсилав.

З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.

Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1 , якому було достовірно відомо про день, час та місце розгляду справи, а також про те, що відносно нього складені протоколи про адміністративне правопорушення, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

У даній справі суддя виходить з того, що у ОСОБА_1 було достатньо часу надати свої письмові пояснення або докази, та направити будь-які клопотання для розгляду у судовому засіданні, чого зроблено не було. Таким чином особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на власний розсуд використано процесуальні права. Також ОСОБА_1 не повідомляв суд будь-яким способом про бажання брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

При цьому суддя зауважує, що безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль в умовах воєнного стану на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені положеннями Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо (частина 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»).

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху).

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Аналіз вищенаведеної норми права свідчить про те, що її диспозиція містить кілька окремих складів адміністративного правопорушення, які є самостійними і відрізняються за своєю об`єктивною стороною, тобто за характером вчинених особою дій, за які цю особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Такі дії зокрема можуть виражатися у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, або відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена положеннями статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.

Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно з положеннями пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пункту 3 розділу І вищенаведеної Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (пункт 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року).

Відповідно до пункту 7 розділу І зазначеної вище Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

У розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 та 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункти 7 та 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду»).

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи убачається, що протоколи про адміністративне правопорушення серії ААД № 838320 від 17 вересня 2024 року та серії ААД № 838282 від 14 вересня 2024 року, складені саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі.

Вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженими державними особами і в порядку передбаченому чинним законодавством.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 838282, складеного 14 вересня 2024 року інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Глуздієм В. О., від підпису якого ОСОБА_1 відмовився;

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 838320, складеного 17 вересня 2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Шарапою К. С., який особисто підписаний ОСОБА_1 без надання будь-яких пояснень чи зауважень;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який є додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (пункт 10 розділу ІІ), з якого вбачається, що ОСОБА_1 , у якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Drager Аlcotest 6820» № 0251 відмовився. Факт відмови було зафіксовано на портативний відео реєстратор: ТЕСSАR н.2;

- копією рапорту старшого інспектора-чергового Чергової частини відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції І. Семенченка про те, що 17 вересня 2024 року о 18 годині 00 хвилини надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 17 вересня 2024 року о 17 годині 59 хвилини за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, селище Нова Водолага, вулиця Васильківського, будинок № 16-А , чоловік військовий з гранатою зняв чеку, у приміщенні, на Форді Ескорт або Сієра, державний номерний знак НОМЕР_2 , у приміщенні багато людей, умов не висував, просто сказав, що потрібно його поважати, сварився з працівницею. Заявник: ОСОБА_2 . Даний рапорт зареєстрований в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 2137 від 17 вересня 2024 року;

- копією рапорту поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції Костянтина Шарапи, відповідно до якого, останній повідомив керівника, що 17 вересня 2024 року під час виконання службових обов`язків приблизно о 18 годині 00 хвилин було здійснено виїзд на допомогу наряду «Караван 36» за повідомленням про військового, який погрожував гранатою. По прибуттю на місце події було виявлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який поводив себе агресивно, погрожував працівникам поліції фізичною розправою. До останнього в порядку визначеному статтями 43, 45 Закону України «Про Національну поліцію» застосовані засоби обмеження, оскільки ОСОБА_1 міг завдати шкоди собі та оточуючим. Після чого ОСОБА_1 запропоновано було пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, на що останній категорично відмовився, про що був складений протокол за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який є додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (пункт 10 розділу ІІ), з якого вбачається, що ОСОБА_1 , у якого виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: виражений запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановлено законодавством порядку відмовився. Факт відмови було зафіксовано на службову бодікамеру: ТЕСSАR інвентаризаційний номер 1113057280-46;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ) з якого убачається, що 14 вересня 2024 року о 02 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами виявленими ознаками сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, у тому числі у Комунальному некомерційному підприємстві «Нововодолазька центральна лікарня»;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ) з якого убачається, що 17 вересня 2024 року о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами виявленими ознаками сп`яніння: виражений запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, у тому числі у Комунальному некомерційному підприємстві «Нововодолазька центральна лікарня»;

- письмових пояснення ОСОБА_3 , який вказав, що 17 вересня 2024 року в селищі Нова Водолага по вулиці Васильківського, будинок № 16-А, приблизно о 14 годині 00 хвилин, біля магазину «Посад» побачив ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом марки «FORD», державний номерний знак НОМЕР_2 , припаркувався і пішов до магазину. ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_1 , щоб привітатись і в розмові з ним помітив, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння, бо мав запах алкоголю з порожнини рота, мляву мову, хитку ходу. Приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , вийшовши з приміщення складу, помітив транспортний засіб марки «FORD», який перегородив проїзджу частину. Повернувшись о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 побачив, що автомобіль марки «FORD» досі залишається на місці, ОСОБА_1 вийшов зі складу «Нової пошти» сів у автівку і поїхав далі по вулиці Васильківській, де у нього зламалась його автівка. Пізніше ОСОБА_3 дізнався, що ОСОБА_1 на відділенні «Нової пошти» погрожував вибуховим предметом, схожим на гранату;

- письмових поясненнях ОСОБА_4 , який зазначив, що 17 вересня 2024 року о 14 годині 00 хвилин йому зателефонував його знайомий ОСОБА_5 , військовослужбовець, який приїхав у відпустку, і запропонував йому поїхати погуляти. Приблизно через 15 хвилин ОСОБА_6 під`їхав на своєму автомобілі марки «FORD ESCORT», державний номерний знак НОМЕР_2 , при цьому мав явні ознаки алкогольного сп`яніння. Після цього вони поїхали на АЗС «Авіас», щоб заправити автомобіль. Після чого заїхали до магазину «Посад», купили алкогольні напої та вжили їх. Після чого вони заїхали за магазин «Посад» та почали ремонтувати автомобіль ОСОБА_7 , який зламався. В цей час вони вживали алкогольні напої, а саме пиво. О 17 годині 50 хвилин ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сіли до автомобіля марки «FORD ESCORT» та поїхали у бік залізничного вокзалу, але автомобіль знову зламався і вони зупинились біля навчального закладу № 2. ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_5 весь час перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, у судовому засіданні були відтворені та досліджені відеозаписи, долучені працівниками поліції, а саме відео файли VID240914-015851F-000000-000002-0047, VID240914-020353F-000000-000002-0048, VID240914-020853F-000000-000002-0049, VID240914-021352F-000000-000002-0050, VID240914-021852F-000000-000002-0051, VID240914-022352F-000000-000002-0052, VID240914-022852F-000000-000002-0053, VID240914-023341F-000000-000002-0054, VID240914-030842F-000000-000002-0061, VID240914-031342F-000000-000002-0062, VID240914-031842F-000000-000002-0063, VID240914-032342F-000000-000002-0064, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 14 вересня 2024 року у селищі Нова Водолага, Харківського району, Харківської області, за участю водія ОСОБА_1 . З відеозаписів вбачається, як 14 вересня 2024 року о 01 годині 59 хвилин за автомобілем марки «FORD» рухається екіпаж патрульної поліції, який подає звикові сигнали про зупинку. На вимогу працівників поліції вищевказаний автомобіль зупиняється та з водійського боку виходить чоловік, а також жінка з пасажирського місця. В ході перевірки документів було з`ясовано, що водієм є ОСОБА_1 , який поводив себе агресивно, мав явні ознаки алкогольного сп`яніння. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння водій відмовляється. При цьому, працівники поліції зачитали вголос ОСОБА_8 його права, передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення та повідомили, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Після складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення й матеріалів до нього, а також винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 від їх підпису, надання пояснень та отримання копій відмовився.

Водночас, із досліджених у судовому засіданні відеозаписів судом не встановлено, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції був застосований психологічний чи фізичний вплив.

Окремо суд звертає увагу на поведінку ОСОБА_1 , яка загалом не відповідала загально прийнятим нормам у цивілізованому суспільстві (агресивна поведінка, постійне висловлювання нецензурною лайкою та особисті образи у бік працівників поліції).

Також у судовому засіданні були відтворені та досліджені та відеозаписи, що долучені працівниками поліції, а саме відео файли VID240917-181208F-000000-000046-0062, VID240917-181708F-000000-000046-0063, VID240917-182209F-000000-000046-0064, VID240917-182709F-000000-000046-0065, VID240917-183209F-000000-000046-0066, VID240917-183709F-000000-000046-0067, VID240917-184209F-000000-000046-0068, VID240917-184709F-000000-000046-0069, VID240917-185210F-000000-000046-0070, VID240917-185710F-000000-000046-0071, VID240917-190209F-000000-000046-0072, VID240917-190709F-000000-000046-0073, VID240917-191024F-000000-000046-0074, VID240917-191525F-000000-000046-0075, VID240917-192025F-000000-000046-0076, VID240917-192525F-000000-000046-0077, VID240917-193025F-000000-000046-0078, VID240917-193525F-000000-000046-0079, VID240917-194025F-000000-000046-0080, VID240917-194525F-000000-000046-0081, VID240917-195027F-000000-000046-0082, VID240917-195525F-000000-000046-0083, VID240917-200025F-000000-000046-0084, VID240917-200526F-000000-000046-0085, VID240917-201526F-000000-000046-0087, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 17 вересня 2024 року у селищі Нова Водолага, Харківського району, Харківської області, за участю водія ОСОБА_1 . На вищевказаних відеозаписах зафіксовано момент затримання водія автомобіля марки «FORD ESCORT», державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 , який повідомив, що просто катався. Працівники поліції повідомили мету затримки, а саме, що ОСОБА_1 погрожував людям вибуховим пристроїм - гранатою у відділенні «Нова Пошта». Під час спілкування з працівниками поліції водій поводив себе дуже агресивно, виражався нецензурною лайкою у бік працівника поліції та погрожував фізичною розправою, у зв`язку з чим працівниками поліції була застосована фізична сила та спеціальні засоби - кайданки. Потім працівники поліції ззовні оглянули автомобіль, у якому візуально виявили гранату, схожу на «Ф1». Через деякий час до працівників поліції підійшов чоловік, який представився як сусід ОСОБА_1 та повідомив, що вони з останнім просто катались. Також чоловік вказав, що ОСОБА_9 сьогодні випив багато алкогольних напоїв. Надалі інший чоловік, працівник відділення «Нова Пошта», повідомив, що ОСОБА_1 їхав по вулиці, а потім його автомобіль «заглох». О 18 годині 59 хвилин правник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у нього вбачаються явні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, на що останній відповів «навіщо» та повідомив, що буде проходити. Працівник поліції попросив водія підійти до автомобіля, щоб пройти огляд за допомогою алкотестера «Drager Аlcotest 6820», на що ОСОБА_1 почав нецензурно виражатись у бік працівника поліції. Надалі працівники поліції зачитали вголос ОСОБА_8 його права, передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. В решті решти ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився та його не пройшов. При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_1 протягом всього часу спілкування з працівниками поліції та представниками Військової служби правопорядку не заперечував факту перебування у стані алкогольного сп`яніння та керування транспортним засобом у такому стані.

Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчинених адміністративних правопорушень та збирання доказів, судом не встановлено. Відеозаписи працівниками поліції вілись безперервно. Підстав уважати, що відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, є змонтовані з метою неправомірного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у суду немає та останнім не доведено. Ознак фальсифікації вказані записи не містять. До того ж, на відеозаписах чітко зафіксовані обставини справи згідно викладених у протоколах суті правопорушення, а саме: керування ОСОБА_1 транспортним засобом, підтвердження факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу або у медичному закладі.

Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що ці протоколи про адміністративні правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженими державними особами. Однак, ОСОБА_1 не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавались заява у порядку, передбаченим чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації матеріалів справ або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративних матеріалів відносно нього за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як й не надано доказів того, що ОСОБА_1 звертався до суду в порядку, передбаченому нормами Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції.

В цілому протоколи про адміністративні правопорушення складені з дотриманням вимог статтей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання цих протоколів недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколів.

Також, з огляду на те, що події були зафіксовані поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозапису, і відеозаписи були долучені до протоколів про адміністративні правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколів про адміністративні правопорушення відбулося з дотриманням вимог закону, у тому числі статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В цілому, протоколи про адміністративні правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.

Враховуючи те, що до суду не було надано будь-яких фактичних відомостей на підтвердження незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколів та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності.

Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає в цьому випадку, саме за відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в спеціалізованому медичному закладі, що знайшло своє підтвердження у відомостях відеозаписів та у письмових доказах, що, в свою чергу, вказує на наявність ознак складу цього правопорушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, § 23).

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Суддя також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» року («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» № 15809/02 і 25624/02) від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до статтей 34, 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не встановлено.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , суддя зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34, 35 та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Підстав для звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд не вбачає, оскільки в даному випадку розгляд справи не пов`язаний з виконанням військового обов`язку. Більш того, за своєю природою будь-яке правопорушення, передбачене нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тому числі розпивання алкогольних напоїв під час несення військової служби) й вчинене особою, свідчить про її протиправну та вину поведінку (дію чи бездіяльність), а також є посяганням на охоронювані законом права та інтереси. Крім того, стаття 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає, що законом встановлюється лише розмір і порядок сплати судового збору, при цьому в цій статті не передбачено норм щодо порядку звільнення від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 - 11, 23, 24, 33 - 36, частиною 2 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, статтею 266, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) - електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складати 34 000 гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя: Т. М. Трояновська