Ухвала суду № 123938041, 20.12.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9843/24

Провадження № 1-кс/461/7834/24

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

20.12.2024 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,захисника ОСОБА_6 ,розглянувши клопотанняслідчого відділурозслідування злочинівзагальнокримінальної спрямованостіслідчого управлінняГУНП уЛьвівській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

в с т а н о в и в :

Слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 12024140000000755 від 22.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, погодженим прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного захід у вигляді тримання під вартою,строком на 60днів,із можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що 19.12.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в незаконному переправленні кількох осіб, через державний кордон України та у сприянні їх вчиненню порадами, вказівками та усуненням перешкод з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 332 ККУкраїни. З урахуванням ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , сторона обвинуваченняприходить до висновку про необхідність застосування відноснопідозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні подане клопотання підтримали, просили таке задовольнити.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечили щодо клопотання слідчого, вважають, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов настпного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024140000000755 від 22.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 діючи умисно, маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, усвідомлюючи можливості незаконного збагачення внаслідок задоволення попиту на незаконний перетин кордону України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не мають права на безперешкодний виїзд за межі України, розробив план незаконного переправлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через держаний кордон України, згідно з яким, ОСОБА_8 повинен отримати від останніх грошові кошти в сумі 15000 доларів США, з яких ОСОБА_10 , повинен заплатити грошові кошти в сумі 8000 доларів США, а ОСОБА_9 7000 доларів США за свої незаконні послуги, а саме: організацію безперешкодного виїзду через державний кордон України, шляхом «зеленого коридору» до Республіки Румунія.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у групі під назвою «Перевізники», яка знаходилась у месенджері «Viber» знайшов оголошення написане невстановленою на даний час органом досудового розслідування особою щодо можливості перевезення через державний кордон чоловіків призовного віку.

Маючи намір на отримання консультації щодо законного перетину державного кордону України, останніми здійснено переписку з вищезазначеною невстановленою особою, в ході якої невідома особа повідомила, що у разі згоди ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на перетин державного кордону він дасть вказівку невідомому на даний час водію, безпечно в об`їзд блокпостів довезти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на територію Закарпатської області. У подальшому невідомі особи за його вказівкою переправлять останніх через гірську місцевість Закарпатської області до державного кордону з Республікою Румунія та забезпечить безперешкодний перетин такого.

Переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, усвідомлюючи, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, невстановлена особа надала ОСОБА_10 та ОСОБА_9 номер телефону ОСОБА_8 та повідомив, що останній буде займатись перетином державного кордону України останніми.

В період часу з 20.11.2024 по 18.12.2024 в ході телефонних розмов ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з ОСОБА_8 , останній повідомляв їм деталі переїзду з м. Львова до Закарпатської області та подальшого перетину ними державного кордону України, шляхом «зеленого коридору» до Республіки Румунія.

Дотримуючись зазделегідь розробленого плану ОСОБА_8 , залучив до такого ОСОБА_5 , якого зазделегідь підшукав у невстановлений спосіб, який був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_8 та дотримуючись заздалегідь розробленого плану за грошову винагороду незаконно дотримуючись певних методів конспірації, 18.12.2024 забрав з зазделегідь обумовлених місць та безпечно на автомобілі «Honda» моделі «Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , в об`їзд блокпостів довезти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на територію Закарпатської області, для подальшого безперешкодного незаконного перетину ними державного кордону за грошову винагороду, які останні повинні були передати ОСОБА_8 під час зустрічі з останнім.

19 грудня 2024 року вище вказана незаконна діяльність ОСОБА_8 та ОСОБА_11 була припинена правоохоронними органами, зокрема ОСОБА_5 о 03:05 год., на 610 км автошляху М-06 Київ-Чоп, що в с. Добряни, Стрийського району, Львівської області затримано під час перевезення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на територію Закарпатської області, а ОСОБА_8 близько 07.07 год в с. Іза, Хустського району, Закарпатської області.

19.12.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в незаконному переправленні кількох осіб, через державний кордон України та у сприянні їх вчиненню порадами, вказівками та усуненням перешкод з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 332 ККУкраїни.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

рапортом про виявлення кримінального правопорушення;

матеріалами виконаного доручення від 09.10.2024;

матеріалами виконаного доручення від 05.12.2024;

протоколами НСРД (розтаємненими) від 29.11.2024;

протоколами НСРД (розтаємненими) від 10.12.2024;

показанням свідка ОСОБА_9 щодо обставин вчинення ОСОБА_8 вищевказаних протиправних дій;

показанням свідка ОСОБА_12 щодо обставин вчинення ОСОБА_8 вищевказаних протиправних дій;

показаннями свідка ОСОБА_13 щодо обставин вчинення ОСОБА_8 вищевказаних протиправних дій;

протоколом огляду предметів від 04.12.2024;

протоколом огляду предметів від 14.10.2024

протоколом огляду та вручення грошових коштів;

протоколами обшуків від 19.12.2024

протоколом затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_5 від 19.12.2024;

іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно з п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З огляду наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оцінюючи особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання в наявності передбачених ст.177 КПК України ризиків, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років і це може стимулювати підозрюваного до втечі, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин підозрюваний може незаконно перетнути державний кордон України. Водночас, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Окрім цього, тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_5 до втечі;

незаконно впливати свідків та інших учасників у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованих злочинів, що підтверджується, зокрема, характером і способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному. Також треба врахувати ту обставину, що на даний час в рамках кримінального провадження не допитано усіх свідків, показання яких будуть мати важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а також не встановлено усіх осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину. Відповідно, ОСОБА_5 може намагатись вплинути на таких осіб з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також узгоджувати з ними свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення інкримінованого злочину;

знищити, сховати чи спотворити речі та документи, що прямо або опосередковано можуть вказувати на причетність ОСОБА_5 , а також інших осіб до вчинених кримінальних правопорушень, оскільки, на даний час, органом досудового розслідування ще не відшукано та не вилучено усіх речей та документів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні необхідно провести низку слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати їх проведенню, зокрема, може негативно впливати на хід досудового розслідування, узгоджувати свої показання з показанням свідків та осіб, які ще не допитані в ході досудового розслідування, давати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування з метою створення собі штучного алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновків, що:

- наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення є вагомими, належними та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;

- у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що за ступенем тяжкості відноситься, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, до тяжкого злочину;

- вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_5 дозволяє застосування щодо нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування.

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стороною захисту недоведено можливості запобігти існуючим ризикам у кримінальному провадженні шляхом застосування альтернативного запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на підставі ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків.

Враховуючи особу підозрюваного, його майновий стан, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, наявність на утриманні вагітної дружини, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, на підставі п.3 ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя вважає, що достатньою для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього КПК України обов`язків буде застава у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі абз.2 ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити, передбачені ст.194 КПК України, обов`язки підозрюваному ОСОБА_5 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеною цією ухвалою застави.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».

Строк дії ухвали становить шістдесят днів з моменту затримання, тобто до 16.02.2025 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок UA598201720355219002000000757, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.

Встановити ОСОБА_5 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, строком на два місяці з моменту внесення такої:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду із встановленою періодичністю;

не відлучатися з АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_8 , свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у випадку невиконання вищезазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя матиме право не визначати розмір застави.

Контроль завиконанням даноїухвали покластина слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_14 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1