Рішення № 123935670, 05.12.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9468/24

Провадження № 2/522/5466/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокуПриморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в розмірі 160000 гривень, в зв`язку з тривалим невиконання судового рішення від 15.07.2021 по справі № 420/4969/21.

По справі відкрито провадження, встановлений загальний порядок розгляду справи, закрито підготовче судове засідання та призначена справа до розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України №22/6-966 від 04.01.2021 року, зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України №22/6-966 від 04.01.2021 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 року у справі №420/3406/19 у наступних розмірах: посадовий оклад 2910 грн., оклад за військове звання 1020 грн., відсоткова надбавка за вислугу років 40% - 1572 грн., надбавка за особливості проходження служби 50% - 2751 грн., надбавка за кваліфікацію 3% - 87,30 грн., премія 130% -3783 грн., в загальній сумі 12123,30 грн. та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.04.2019 року задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській областіщодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки Міністерства внутрішніх справ України №22/6-966 від 04.01.2021 року станом на 05.03.2019 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі наданої Міністерством внутрішніх справ України оновленої довідки ОСОБА_1 №22/6-966 від 04.01.2021 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з урахуванням виплачених за цей період сум пенсії.

Рішення звернуто до примусового виконання, а 01.09.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 66376649 та 11.05.20223 закрито виконавче провадження, державним виконавцем застосовані штрафні санкції з невиконанням боржником вимоги виконавчого документу, державним виконавцем направлено до ГУНП в Одеській області повідомлення про вчинення злочинну.

Суду не надані належні та допустимі докази, що судове рішення виконано.

Положеннями ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 463/4475/18 та від 27 серпня 2020 року у справі № 344/303/16-ц дійшов висновків, згідно яких з урахуванням комплексного аналізу статей 3, 15, 16, 23, 1167 ЦК України компенсація за порушення права на виконання судового рішення у розумний строк як захід відповідальності держави має на меті відшкодування заподіяної немайнової шкоди фактом порушення процедурних умов, що забезпечують реалізацію цього права упродовж розумного строку, незалежно від наявності чи відсутності вини органів, на які покладено обов`язок щодо виконання судових актів, інших державних органів та їх посадових осіб, хоча законом у цьому випадку передбачена умисна форма вини особи, що завдала моральної шкоди. Розглядаючи вимоги про компенсацію, суд встановлює факт порушення права на виконання судового рішення в розумний строк, виходячи зі змісту судових актів та інших матеріалів справи з урахуванням правової та фактичної складності справи, поведінки заявника, ефективності та достатності дій суду або судді, що здійснюються з метою своєчасного розгляду справи, ефективності та достатності дій органів, організацій або посадових осіб, на які покладено обов`язок щодо виконання судових актів, характер дій та діяльності, спрямованих на своєчасне виконання судового акта, загальної тривалості провадження у справі і виконання судового акта. Оскільки сам факт порушення права на виконання судового акта в розумний строк свідчить про заподіяну немайнову шкоду (порушення права на судовий захист), а її відшкодування не залежить від вини органу або посадової особи, особа, яка звернулася із заявою про компенсацію, не повинна доводити наявність цієї шкоди. Встановлення факту порушення права на виконання судового акта (рішення) в розумний строк є підставою для присудження компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Факт завдання моральної шкоди підтверджується безпосередньо порушенням відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, прав позивача при здійсненні ним владних управлінських функцій, а саме невиправдано надмірно тривалою, протиправною бездіяльністю щодо невиконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення. Усталеною є правова позиція національних судів, відповідно до якої протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) завжди спричиняє моральні страждання з приводу порушення прав фізичної особи. Будь-яке порушення прав фізичної особи неодмінно заподіює шкоду.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями частини першої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог статті 56 Конституції України, статей 1173, 1174 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.

Згідно роз`яснень, які викладені у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності про відшкодування шкоди підлягають встановленню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Надмірна тривалість щодо невиконання судового рішення здатна призвести до моральних страждань особи.

З урахуванням характеру й глибини заподіяних позивачу моральних страждань, тривалості та неефективності виконання судового рішення, а також засад розумності та справедливості, суд вважає за доцільне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3 000 грн компенсації моральної шкоди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що слід частково задовольнити позов, адже факт тривалого невиконання судового рішення пенсіонеру є неправомірним, що спричинило позивачу моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 19.12.2024 в звязку з відключенням електропостачання.

Суддя Р. Д. Абухін

05.12.24